У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Синявського О.Г.,
суддів
Пекного С.Д. і Нікітіна Ю.I.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 березня 2008
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1.
на вирок Кегичівського районного суду Харківської області від 27
липня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області
від 12 квітня 2007 року.
Вироком Кегичівського районного суду Харківської області від
27 липня 2006 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
уродженця с. Ульянівки Кегичівського району
Харківської області, громадянина України,
не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до покарання
у виді позбавлення волі строком на дев'ять років і шість місяців;
за ч. 2 ст. 310 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до покарання у виді
позбавлення волі строком на три роки.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1. визначено
остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на дев'ять
років і шість місяців.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1. на користь НДЕКЦ при МВС
України в Харківській області витрати за проведення експертизи в
сумі 94,15 грн.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 12 квітня
2007 року зазначений вирок залишено без зміни.
ОСОБА_1. засуджено за те, що він 22 червня 2005 року у
домоволодінні своїх батьків у с. Ульянівці Кегичівського району
Харківської області, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, з
метою заподіяння тілесних ушкоджень і фізичного болю своїй
пристарілій матері - ОСОБА_2. завдав їй багаточисленні удари
руками, ногами і металевою кочергою у різні частини тіла,
заподіявши останній умисні тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили
смерть потерпілої.
Крім того, ОСОБА_1. засуджено за те, що він у період з квітня
по 24 червня 2005 року на городі біля домоволодіння, в якому він
проживав у с. Ульянівці Кегичівського району Харківської області
незаконно посіяв та вирощував мак снотворний і коноплю у загальній
кількості відповідно 1 326 і 89 рослин.
У касаційній скарзі та доповненні до неї засуджений ОСОБА_1.,
заперечуючи свою причетність до вчинення злочинів, передбачених ч.
2 ст. 121, ч. 2 ст. 310 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та стверджуючи, що
кримінальна справа щодо нього була сфабрикована, а її матеріали -
сфальсифіковані, порушує питання про скасування постановлених щодо
нього судових рішень із закриттям справи у зв'язку із відсутністю
в його діяннях складу злочинів та одночасно - про направлення
справи на нове розслідування. При цьому засуджений посилається на
однобічність, неповноту, необ'єктивність досудового та судового
слідства, на те, що висновки суду не відповідають фактичним
обставинам справи і грунтуються на припущеннях, вказує на
недоведеність його вини у вчиненні злочинів. Крім того зазначає
про застосування щодо нього недозволених методів ведення слідства
та про порушення його права на захист, так як його допит у якості
підозрюваного проводився без участі захисника.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали кримінальної
справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не
вбачає підстав для її задоволення з таких підстав.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1. у вчиненні
ним злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 310 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, відповідають фактичним обставинам справи та
грунтується на сукупності зібраних і належним чином досліджених
судом доказах.
Зокрема, доведеність винності ОСОБА_1. за епізодом заподіяння
умисних тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть
потерпілої, підтверджується показаннями самого засудженого під час
досудового слідства про те, що через зловживання спиртними напоями
у нього з потерпілою виникали сварки, під час яких він її бив.
Через те, що він побив матір, вона пішла з дому, а згодом вісім
місяців жила у лікарні. В судовому засіданні ОСОБА_1 ствердив, що
22 червня 2005 року його мати була жива і здорова та спілкувалась
із свідком ОСОБА_3., а вранці 23 червня 2005 року він виявив труп
матері з тілесними ушкодженнями. ОСОБА_1. також показав, що батько
був відсутній вдома з 03 червня 2005 року, а мати могла отримати
тілесні ушкодження внаслідок падіння (т. 1, а. с. 55, т. 2 а. с.
169-172).
Iз показань свідка ОСОБА_3. убачається, що 22 червня 2005
року у домоволодінні потерпілої перебував лише ОСОБА_1. При цьому,
свідок ОСОБА_3. ствердила, що двері будинку були підперті ззовні і
ОСОБА_1. заборонив їй заходити. На її запитання щодо
потерпілої ОСОБА_1. відповів, що буде сидіти за неї у тюрмі.
ОСОБА_3. також показала про те, що зайшла у будинок і виявила там
труп потерпілої ОСОБА_2. із ознаками тілесних ушкоджень. Батька
ОСОБА_1. чи інших осіб у будинку не було.
Дані показання засудженого ОСОБА_1. і свідка ОСОБА_3.
повністю узгоджуються із показаннями ОСОБА_2. про те, що їх син на
грунті пияцтва постійно бив їх з дружиною, через що їм доводилося
жити у Чапаївській лікарні. ОСОБА_2. ствердив, що з 06 червня 2005
року перебував у лікарні, де 23 червня 2005 року йому повідомили
про смерть потерпілої (т. 1, а. с. 8, 46).
Крім того, потерпіла ОСОБА_4. - сестра засудженого під час
досудового слідства показала, що батьки скаржилися на те, що
ОСОБА_1. їх б'є, а з лікарні додому не поверталися через те, що
його боялися (т. 1 а. с. 45, 218).
Згідно із заявою на ім'я голови Чапаєвської селищної ради,
подружжя ОСОБА_2 клопотали про оформлення їх на постійне місце
проживання у будинок-інтернат через те, що син їх б'є, забирає
пенсію і виганяє з дому (т. 2 а. с. 81).
Iз виписки медичної картки стаціонарного хворого № 219
убачається, що ОСОБА_2. поступила до лікарні з ознаками побиття, а
зі слів останньої - була побита сином (т. 2, а. с. 63-71).
Як убачається із даних висновку cудово-медичних експертиз
трупа, потерпілій ОСОБА_2. були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження
у результаті завдання ударів руками і ногами, а також металевою
кочергою, які призвели до смерті внаслідок розвитку травматичного
шоку, а ураховуючи характер, локалізацію і механізм утворення
тілесних ушкоджень, виключається можливість їх утворення при
падінні з висоти власного зросту (т. 1, а. с. 76, 208-209).
З огляду на зазначене, суд першої інстанції, з висновками
якого погодився і апеляційний суд, обгрунтовано поклав в основу
вироку показання ОСОБА_1. і ОСОБА_4., дані під час проведення
досудового слідства, відкинувши при цьому їх свідчення в судовому
засіданні про непричетність засудженого до вчинення злочину, та
обгрунтовано визнав їх неправдивими.
Безпідставними також, на думку колегії суддів, є доводи
скарги засудженого про необгрунтоване притягнення до кримінальної
відповідальності за незаконний посів і вирощування снотворного
маку і конопель у кількості п'ятисот і більше рослин.
Зокрема, доведеність винності ОСОБА_1. за даним епізодом
підтверджується показаннями самого засудженого під час проведення
досудового слідства про те, що весною 2005 року на городі біля
домоволодіння його батьків зійшли насіння маку і коноплі, які він
залишив для власних потреб і доглядав за ними; показаннями
ОСОБА_2. - батька засудженого про те, що його син посіяв мак і
коноплю і доглядав за рослинами (т. 1, а. с. 46, 55); даними
протоколу огляду місця події, з якого убачається, що по всій
території городу ріс мак масляничний і конопля загальною кількістю
відповідно 1 326 і 89 рослин (т. 1, а. с. 32).
Ці та інші наведені у вироку суду докази переконливо свідчать
про доведеність винності ОСОБА_1., у заподіянні умисних тяжких
тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілої, а також у
незаконному посіві і вирощуванні снотворного маку та конопель у
кількості п'ятисот і більше рослин та про безпідставність доводів
скарги про однобічність, неповноту і необ'єктивність досудового та
судового слідства.
Посилання засудженого на застосування щодо нього недозволених
методів ведення слідства є неспроможними та спростовуються
матеріалами справи.
Так, за заявами ОСОБА_1. про застосування щодо нього
недозволених методів ведення слідства була проведена прокурорська
перевірка, за результатами якої були винесені постанови про
відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників
Кегичівського РВ УМВС України у Харківській області у звязку з
відсутністю в їх діях ознак складу злочину, передбаченого ст. 365
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, яка оскаржена не була (т. 2, а. с.
130-132).
Доводи скарги ОСОБА_1. про порушення його права на захист
колегія суддів розцінює як безпідставні, оскільки згідно із
протоколом про забезпечення підозрюваному права на захист,
ОСОБА_1. було роз'яснено право мати захисника, яким останній не
скористався (т. 1, а. с. 53).
Перевіркою не виявлено будь-яких доказів фабрикації
кримінальної справи щодо ОСОБА_1. та фальсифікації її матеріалів.
Суд апеляційної інстанції перевірив всі викладені в апеляції
засудженого доводи, які за змістом є аналогічними доводам
касаційної скарги, та з наведенням відповідних мотивів визнав їх
безпідставними, з чим погоджується і колегія суддів.
Вважати, що судом неправильно застосований кримінальний
закон, або що призначена ОСОБА_1. міра покарання не відповідає
ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, немає
підстав. Його дії вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст.
310 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Вивченням матеріалів кримінальної справи не виявлено порушень
кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування або
зміну постановлених у справі судових рішень.
З огляду на зазначене та керуючись ст. 394 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого
ОСОБА_1.
С У Д Д I:
Синявський О.Г. Пекний С.Д. Нікітін Ю.I.