5-1196км08 Про порушення правил безпеки дорожнього руху - Текст документа

розглянула в судовому засіданні 25 березня 2008 р. у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1. на вирок Московського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області від 6 липня 2006 року щодо ОСОБА_2.

Зазначеним вироком

IНФОРМАЦIЯ_1

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч.2 ст. 286 КК України (2341-14) до позбавлення волі строком на 4 роки, за ч.3 ст. 135 КК України (2341-14) до позбавлення волі строком на 5 років, а на підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст.ст. 75, 104 КК України (2341-14) ОСОБА_2. звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього певних обов'язків відповідно до вимог ст. 76 КК України (2341-14) .

З засудженого і його законного представника ОСОБА_4. стягнуто солідарно на користь потерпілих ОСОБА_1. та ОСОБА_5. 40 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області від 6 липня 2006 року вирок щодо ОСОБА_2. в частині вирішення цивільного позову скасовано і справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Цей же вирок в порядку ст. 365 КПК України (1001-05) змінено: дії ОСОБА_2. перекваліфіковано з ч.3 ст. 135 КК України (2341-14) на ч.1 ст. 135 КК України (2341-14) і за цим законом призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, а на підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст. 286 і ч.1 ст. 135 КК України (2341-14) остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст.ст. 75, 104 КК України (2341-14) ОСОБА_2. від відбування покарання звільнено з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. В решті вирок залишено без змін.

За вироком суду ОСОБА_2. визнано винним у тому, що він

11 жовтня 2004 року о 18 годині 40 хвилин, керуючи автомобілем ГАЗ-2217 з реєстраційним номером НОМЕР_1, який належить його батьку - ОСОБА_4., рухаючись по вул. К.Корка в м. Харкові, порушив вимоги пунктів 1.5, 2.1 (а, б), 12.2, 12.3, 12.4, 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6., яка від отриманих тілесних ушкоджень померла на місці події.

Крім того, на підставі змін, внесених у вирок апеляційним судом, ОСОБА_2. засуджений за те, що завідомо залишив без допомоги ОСОБА_6., яка перебувала в небезпечному для життя стані і була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок отриманих у ДТП тілесних ушкоджень.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1. посилається на те, що апеляційний суд необгрунтовано перекваліфікував дії ОСОБА_2.

з ч.3 ст. 135 КК на ч. 1 цієї статті закону і зазначає, що призначене засудженому покарання є занадто м'яким. Крім того, потерпіла вважає, що законного представника засудженого ОСОБА_4. також необхідно притягнути до кримінальної відповідальності. За змістом скарги просить скасувати постановлені у справі судові рішення і направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів підстав для її задоволення не знаходить.

Як вбачається з матеріалів справи досудове та судове слідство у ній проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, таких порушень цього закону, які були б істотними і тягли за собою скасування судового рішення, у справі не допущено, а висновки суду про винність ОСОБА_2. у вчиненні ним порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілої ОСОБА_6. і залишення її в небезпеці, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені перевіреними у справі та наведеними у вироку доказами.

Зокрема, засуджений ОСОБА_2. повністю визнав себе винним у таких злочинах та дав докладні показання про обставини їх вчинення.

Згідно з висновком проведеної судово-медичної експертизи, смерть потерпілої настала внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та спричинення їй несумісних з життям тілесних ушкоджень у вигляді черепно-мозкової травми з переломами кісток черепа з внутрішньочерепними і внутрішньомозковими крововиливами.

Апеляційний суд дійшов правильного висновку, що смерть ОСОБА_6. настала внаслідок порушення правил безпеки дорожнього руху засудженим, а не у зв'язку із залишенням ним потерпілої в небезпеці, і обгрунтовано перекваліфікував дії ОСОБА_2. з ч.3 на ч.1 ст. 135 КК України (2341-14) .

При призначенні засудженому покарання суд відповідно до вимог закону врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу ОСОБА_2., який вчинив необережний злочин у неповнолітньому віці, обставини, що пом'якшують його відповідальність, і дійшов обгрунтованого висновку про можливість звільнення його від відбування покарання на підставі ст.ст.75, 104 КК України (2341-14) .

Що стосується доводів у касаційній скарзі потерпілої про необхідність притягнення до кримінальної відповідальності батька засудженого - ОСОБА_4., то вони були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій і обгрунтовано визнані безпідставними, що належно мотивовано у судових рішеннях.