головуючого

Присяжнюк Т.I.,

суддів

Косарєва В.I. і Школярова В.Ф.

за участю прокурора

Кривов'яза Я.I.

захисника

ОСОБА_3

засудженого

ОСОБА_1

потерпілої

ОСОБА_2

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 березня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду м. Києва від 26 грудня 2007 р.

в с т а н о в и л а:

Вироком Подільського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2007 р.

ОСОБА_1

IНФОРМАЦIЯ_1 народження,

українця, громадянина України,

не маючого судимості в силу ст. 89 КК України (2341-14) , засуджено

- за ч. 2 ст. 186 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України (2341-14) звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням певних обов'язків на підставі ст. 76 КК України (2341-14) .

Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він, 24 квітня 2007 року, о 18 годині 30 хвилин у м. Києві у парковій зоні по вул. Синьоозерній, з застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя і здоров'я відкрито заволодів майном потерпілої ОСОБА_2 - жіночою сумкою, мобільним телефоном і іншим майном на загальну суму 2165 гривень.

26 грудня 2007 р. Апеляційний суд м. Києва за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи, скасував названий вирок Подільського районного суду в частині призначеного засудженому покарання і постановив свій вирок за яким ОСОБА_1 засуджено за ст. 186 ч. 2 КК України (2341-14) з застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить вирок Апеляційного суду м. Києва від 26 грудня 2007 року скасувати і залишити в силі вирок Подільського районного суду.

Доводи скарги обгрунтовуються тим, що апеляційний суд безпідставно постановив свій вирок в частині призначення покарання на підставі тих же пом'якшуючих і обтяжуючих обставин, які враховані судом першої інстанції і крім того не врахував, що він збитки потерпілій відшкодував і вона претензій до нього немає.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, та його адвоката ОСОБА_3, які підтримали касаційну скаргу, потерпілу ОСОБА_2, яка вирок апеляційного суду вважала правильним, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Суд першої і апеляційної інстанції правильно встановили фактичні обставини вчиненого ОСОБА_1 злочину.

Його винуватість у вчиненні злочину, за обставин, викладених у вироку, та кваліфікація дій за ст. 186 ч. 2 КК України (2341-14) не заперечуються .

Доводи засудженого про те, що суд апеляційної інстанції без достатніх підстав постановив свій вирок в частині призначення йому покарання безпідставні.

Відповідно до вимог ст. 378 КПК України (1001-05) , апеляційний суд має право, при необхідності застосування більш суворого покарання, постановити свій вирок, якщо про це ставиться питання у поданні прокурора.

Як видно із справи таке подання прокурора є і суд його задовольнив частково навівши мотиви прийняття такого рішення

При цьому судом враховані пом'якшуючі покарання обставини, про які зазначено у касаційній скарзі, відповідно до чого суд знайшов можливим застосувати до ОСОБА_1 ст. 69 КК України (2341-14) і призначити покарання нижче від нижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 186 КК України (2341-14) .

Доводи засудженого про те, що апеляційний суд не врахував того, що він відшкодував потерпілій спричинені збитки і що воно претензій до нього не має, не грунтуються на матеріалах справи.

Як видно із вироку, апеляційний суд врахував, як пом'якшуючу покарання обставину це те, що ОСОБА_1 відшкодував потерпілій шкоду в повному обсязі.

Позиція потерпілої щодо вироку висловлена в суді касаційної інстанції.

Тому призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України (2341-14) і підстав до його пом'якшення, колегія суддів не знаходить.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 394-396 КПК України (1001-05) , колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду м. Києва від 26 грудня 2007 р. щодо нього - без зміни.