Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного

Суду України у складі :

головуючого

Синявського О.Г.,

суддів

Пекного С.Д. і Нікітіна Ю.I.

за участю прокурора

Яковенко Р.I.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 березня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2007 року.

Цим вироком

ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця м. Синельниково Дніпропетровської області, раніше судимого вироком Синельниковського міськрайсуду Дніпропетровської області від 29 листопада 2005 року за ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) до покарання у виді позбавлення волі строком на два роки, на підставі ст. 75 КК України (2341-14) звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки,

засуджено за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) до покарання у виді позбавлення волі строком на дванадцять років.

На підставі ст. 71 КК України (2341-14) за сукупністю вироків ОСОБА_1 частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Синельниковського міськрайсуду Дніпропетровської області від 29 листопада 2005 року і визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на дванадцять років і шість місяців.

ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_2, уродженця м. Синельніково Дніпропетровської області, раніше судимого вироком Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2006 року за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, 71 КК України (2341-14) до покарання у виді позбавлення волі строком на три роки і шість місяців, на підставі ст. 75 КК України (2341-14) звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки,

засуджено за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) до покарання у виді позбавлення волі строком на дванадцять років.

На підставі ст. 71 КК України (2341-14) за сукупністю вироків ОСОБА_2 частково приєднано покарання за вироком Юр'ївського районного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2006 року і визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на дванадцять років і шість місяців.

ОСОБА_3, IНФОРМАЦIЯ_3, уродженку м. Дніпропетровська, раніше не судиму,

засуджено за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) до покарання у виді позбавлення волі строком на дванадцять років.

За вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 визнані винними у тому, що 11 жовтня 2006 року о 21 год. 30 хв. у будинку АДРЕСА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на грунті особистих неприязних відносин, за попередньою змовою групою осіб, умисно завдали потерпілій

ОСОБА_5 удари руками у різні частини тіла, в тому числі і в голову, після чого ОСОБА_1 дерев'яною палицею, ОСОБА_2 - металевим ломом та сокирою, а ОСОБА_3 - кухонним ножем, завдали потерпілій удари у спину, груди і в голову та заподіяли їй переломи ребер грудної клітки з ушкодженням пристінкової плеври і тканин легень та умисно вбили ОСОБА_5.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 порушує питання про перевірку судового рішення у зв'язку із невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи. У доводах зазначає, що суд не усунув суперечностей у його показаннях та показаннях

засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 і свідка ОСОБА_4 щодо сварки і бійки з участю ОСОБА_5, часу і обставин приховання її трупа. Вказує, що при призначенні покарання суд не взяв до уваги стан його здоров'я.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора Яковенко Р.I. про законність і обгрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні і наведеними у вироку доказами.

Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1 в ході досудового слідства і в судовому засіданні не заперечував своє участі у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_5 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та давав пояснення про обставини вчинення цього злочину, вказуючи на конкретну роль кожного з них.

При цьому ОСОБА_1 визнав, що ввечері 11 жовтня 2006 року в його будинку АДРЕСА_1 вони спільно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на грунті особистих неприязних відносин застосували насильство щодо потерпілої ОСОБА_5, якій ОСОБА_2 і ОСОБА_3 нанесли удари руками, а він - дерев'яною палицею по ногам і збили її з ніг. Після цього спільно з ОСОБА_2 вони липкою стрічкою заклеїли потерпілій рота та зв'язали їй руки, ОСОБА_2 став бити її кулаками та ногами, а ОСОБА_3 - кухонним ножем завдала їй кілька ударів у живіт та груди. Він, ОСОБА_1, перевернув потерпілу обличчям до підлоги і ОСОБА_2 металевим ломом завдав ОСОБА_5 колючих ударів у спину, а ОСОБА_3 цим же ломом двічі вдарила потерпілу по спині. ОСОБА_2 також бив її обухом сокири по руках і ногах. Переконавшись, що потерпіла мертва, вони з ОСОБА_2 занесли труп у комору, а через два дні закопали його у дворі будинку.

Згідно з показаннями ОСОБА_2, він спільно із ОСОБА_1 зв'язав ОСОБА_5 липкою стрічкою і на грунті особистих неприязних відносин застосував до неї насильство, завдавши їй ударів руками, а ОСОБА_1 - дерев'яною палицею. Побивши потерпілу, він залишив її на кухні, а виявивши, що потерпіла померла, спільно з ОСОБА_1 закопав її труп у дворі будинку.

ОСОБА_3 показала, що спільно з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на грунті особистих неприязних відносин побили ОСОБА_5, яку ОСОБА_1 бив дерев'яною палицею і ногами та наказав їй бити потерпілу металевим ломом.

Свідок ОСОБА_6 ствердила, що була очевидцем, як 11 жовтня 2006 року в будинку ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_1 вбили потерпілу ОСОБА_5.

Як вбачається з протоколу огляду місця події 12 липня 2007 року, у вказаному ОСОБА_1 місці було виявлено труп потерпілої ОСОБА_5 з ознаками насильницької смерті та фрагмент липкої стрічки ( а. с. 95-99, т.1).

Згідно із даними висновку судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_5, на тілі потерпілої були множинні переломи ребер правої і лівої половини грудної клітки, пошкодження легень, які були спричинені багаторазовою дією тупого твердого предмета і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень та стали причиною смерті потерпілої (а. с. 140-143, тому 2).

Таким чином, ці та інші наведені у вироку докази свідчать про те, що ОСОБА_1 вчинив умисне вбивство за попередньою змовою групою осіб і його винність у цьому злочині доведена повністю, а кваліфікація дій за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) є правильною.

Колегія суддів вважає необгрунтованими доводи скарг засудженого про наявність суперечливих доказів, які свідчать про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки протиріччя щодо причин сварки, перенесення трупа ОСОБА_5 та інших обставин, на які посилається ОСОБА_1, не мають істотного значення для висновків суду щодо обставин умисного вбивства і кваліфікації дій засудженого.

Сукупністю досліджених у справі і наведених доказів встановлено, що

ОСОБА_1 брав участь у позбавлення життя ОСОБА_5 як співвиконавець, оскільки був об'єднаний з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення ОСОБА_5 життя, і здійснив частину того обсягу дій, який група вважала за необхідне виконати для реалізації цього умислу.

Безпідставними є доводи засудженого і про надмірну суворість призначеного йому покарання, оскільки суд урахував, що ОСОБА_1 негативно характеризувався і вчинив особливо тяжкий злочин у стані алкогольного сп'яніння та протягом іспитового строку.

Суд взяв до уваги наведені засудженим у доводах скарги обставини, які пом'якшують покарання, та призначив ОСОБА_1 покарання, яке є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, яке відповідає вимогам статті 65 КК України (2341-14) .

Жодних інших підстав для зміни чи скасування вироку щодо ОСОБА_1 колегія суддів не вбачає.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2007 року щодо нього - без зміни.