У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого
Гошовської Т.В.,
суддів
Пивовара В.Ф., Мороза М.А.
за участю прокурора
Казнадзея В.В.,
захисника
ОСОБА_1.,
потерпілих
ОСОБА_3., ОСОБА_4
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 21 березня 2008
року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який
брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та
касаційною скаргою захисника ОСОБА_1. в інтересах засудженого
ОСОБА_2 на вирок апеляційного суду Київської області від 26
вересня 2007 року.
Цим вироком
ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_1, українця, громадянина України,
одруженого, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого, -
засуджено за ч. 2 ст. 194 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 10 років
позбавлення волі із застосуванням ст. 54 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
з
позбавленням спеціального звання підполковника міліції; за ч. 1
ст. 263 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення волі; за ч. 1
ст. 321 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки позбавлення волі; за ч. 1
ст. 14 і ст. 348 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 10 років позбавлення
волі із застосуванням ст. 54 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
з позбавленням
спеціального звання підполковника міліції.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_2
визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на
12 років з позбавленням спеціального звання підполковника міліції.
За ч. 1 ст. 14 і ч. 4 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_2.
виправданий за відсутністю події злочину.
За ч. 1 ст. 14 і ч. 2 ст. 347 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_2.
виправданий за відсутністю в діянні складу злочину.
За ч. 1 ст. 101, пунктами "г", "е" ст. 93 КК України 1960
( 2001-05 ) (2001-05)
року, ч. 2 ст. 15 і пунктами 1, 5, 13 ч. 2 ст. 115 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_2. виправданий за недоведеністю його
участі у вчиненні злочинів.
Постановлено стягнути із ОСОБА_2 на користь потерпілої
ОСОБА_5 3 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
ОСОБА_6, IНФОРМАЦIЯ_2, українця, громадянина України,
мешканця АДРЕСА_2, раніше не судимого, -
засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки
позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
від відбування покарання з випробуванням з іспитовим
строком 2 роки та покладенням обов'язків, передбачених пунктами 2,
3, 4 ст. 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
По цій же справі до кримінальної відповідальності
притягувався ОСОБА_7, якого ухвалою апеляційного суду Київської
області від 10 серпня 2007 року звільнено від кримінальної
відповідальності за ч. 1 ст. 263 та ч. 1 ст. 321 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на підставах, визначених відповідно до ч. 3 ст. 263 та
ч. 5 ст. 321 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Як визнав суд, ОСОБА_2. та ОСОБА_6. вчинили злочини за таких
обставин.
У 1999 році (точна дата не встановлена) ОСОБА_6., маючи на
меті придбання, носіння, зберігання, збут бойових припасів без
передбаченого законом дозволу, в м. Одесі у невстановленої особи
придбав 32 набої для вогнепальної зброї калібру 9 мм до пістолетів
ПМ та АПС того ж калібру, що є бойовими припасами, після чого
переніс їх до прилеглої території будинку № 70/1 по вул.
Дніпропетровська дорога у м. Одесі, де зберігав, заховавши у
пісок.
У 2000 році (точна дата не встановлена) ОСОБА_2., маючи намір
на незаконне придбання з метою збуту отруйних речовин, при
невстановлених обставинах придбав ємність з отруйною речовиною -
ртуттю вагою 2,75 кг та збув її у м. Білій Церкві Київської
області для подальшої реалізації ОСОБА_7, який, незаконно
придбавши вказану отруйну речовину, на автомобілі ГАЗ-2410,
державний номерний знак НОМЕР_1, перевіз її до свого місця
проживання у АДРЕСА_2, де зберігав.
На початку 2005 року (точна дата не встановлена) у квартирі
АДРЕСА_2 ОСОБА_6. незаконно збув вищезазначені набої ОСОБА_7, який
без передбаченого законом дозволу придбав їх та переніс до свого
місця проживання у квартируАДРЕСА_2, де зберігав з метою
подальшого збуту ОСОБА_2
7 червня 2005 року у ранковий час ОСОБА_7. переніс зазначені
бойові припаси та ємність із ртуттю вагою 2,75 кг до власного
автомобіля ГАЗ-2410, де зберігав у багажному відділенні і перевіз
на 94 км автодороги "Київ-Одеса". Там ОСОБА_7. близько 17 години
за попередньою домовленістю зустрівся із ОСОБА_2., якому в салоні
автомобіля ВАЗ-2107, державний номерний знак НОМЕР_2, яким керував
останній, збув їх без передбаченого законом дозволу. Крім того,
ОСОБА_7. у той же час, за тих же обставин збув ОСОБА_2 під час
контрольованого постачання тротилову шашку вагою 400 г, що є
вибуховою речовиною, яка була ним отримана від працівників
правоохоронних органів. ОСОБА_2. придбав цю тротилову шашку без
передбаченого законом дозволу.
У березні 2005 року ОСОБА_2. з мотивів помсти на грунті
особистих неприязних стосунків до ОСОБА_8., який не виконав перед
ним боргових зобов'язань і на той момент відбував покарання у виді
позбавлення волі, вирішив пошкодити та знищити майно родини
останнього шляхом вибуху.
Для реалізації свого наміру у березні 2005 року ОСОБА_2. за
невстановлених обставин без передбаченого законом дозволу придбав,
переніс та зберігав бойовий припас - 120 мм мінометну міну, із
використанням якої в подальшому виготовив та зберігав саморобний
вибуховий пристрій, що складався з конструктивно оформленого
заряду 120 мм мінометної міни, електродетонатору, електричного
дроту та елементів живлення, споряджений вибуховою речовиною
бризантної дії - тротилом вагою близько 2,3 кг з радіусом розльоту
вражаючих уламків на відкритій місцевості від 1 000 до 1 500
метрів.
6 березня 2005 року близько 01 години ОСОБА_2., попередньо
встановивши місце проживання родини ОСОБА_8. (АДРЕСА_3), без
передбаченого законом дозволу переніс та встановив виготовлений
ним вибуховий пристрій на 3-му поверсі 3-го під'їзду вказаного
будинку біля квартири, де проживала родина ОСОБА_8. Після чого
вийшов з будинку та з допомогою електричного ланцюга подав
електричну напругу на засіб підриву, привівши тим самим вибуховий
пристрій у дію. Внаслідок вибуху було пошкоджено й знищено майно
мешканців будинку, а саме: ОСОБА_5. із кв. № 51 на суму 5 000
грн., ОСОБА_9. із кв. № 54 - 1 550 грн.,ОСОБА_10. із кв. № 50 - 1
500 грн., ОСОБА_11. із кв. № 56 - 3 000 грн., ОСОБА_12 із кв. №
45 - 2 100 грн., ОСОБА_13. із кв. № 55 - 1 700 грн.,ОСОБА_14. із
кв. № 52 - 2 945 грн., а всього на загальну суму 19 295 грн., а
також був пошкоджений сам будинок, вартість відновлюваних робіт по
якому склала 346 000 грн., що є особливо великим розміром.
Крім цього, восени 2004 року в м. Біла Церква у
невстановлених осіб ОСОБА_2. без передбаченого законом дозволу
придбав ручні гранати РГ-42 та Ф-1 з підривачами УЗРГМ-2, що є
бойовими припасами, які переніс та зберігав, заховавши, біля свого
гаража № 7 на подвір'ї будинку № 3 по вул. Калініна у м. Білій
Церкві.
У червні 2005 року, перебуваючи під вартою в IТТ
Білоцерківського МВ ГУ МВС України, ОСОБА_2. з мотивів помсти
начальнику відділу карного розшуку Білоцерківського МВ ГУ МВС
України в Київській області ОСОБА_11, який брав активну участь у
викритті його злочинної діяльності та затриманні, готувався до
вчинення вбивства останнього шляхом здійснення вибуху його
помешкання за допомогою встановлення біля дверей його квартири
АДРЕСА_4вибухового пристрою та приведення його в дію.
З цією метою ОСОБА_2. підшукував виконавця злочину та схилив
до його вчинення ОСОБА_15, що перебував з ним в одній камері в
приміщенні Білоцерківського МВ ГУ МВС України, та надав останньому
схему-план, на якій вказав місце, де протягом 2004-2005 років
зберігав ручні гранати РГ-42 та Ф-1 з підривачами УЗРГМ-2 поблизу
свого гаражу, і розповів про механізми встановлення їх біля
вхідних дверей квартири ОСОБА_17. та приведення вибухового
пристрою в дію.
Крім цього, органами досудового слідства ОСОБА_2.
обвинувачувався у вчиненні наступних злочинів:
· протягом 2000-2005 років у чотирьох замахах на умисне
вбивство двох осіб ОСОБА_4. та ОСОБА_16. з особистих мотивів
способом, небезпечним для життя багатьох осіб - шляхом вибухів і
пошкодженні чужого майна; у нанесенні умисного тяжкого тілесного
ушкодження ОСОБА_17.; у незаконному придбанні, носінні, зберіганні
вибухових пристроїв, які використовував для вчинення зазначених
вище дій.
Ці дії ОСОБА_2 кваліфікувалися органами досудового слідства
за ч. 2 ст. 17 і пунктами "г", "е" ст. 93, ч. 1 ст. 101 КК України
1960 ( 2001-05 ) (2001-05)
р., ч. 2 ст.15 і пунктами 1, 5, 13 ч. 2 ст. 115,
ч. 2 ст. 194, ч. 1 ст. 263 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
· у листопаді 2002 року у замаху на умисне вбивство ОСОБА_3.
з особистих мотивів способом, небезпечним для життя багатьох
осіб - шляхом вибуху; у незаконному придбанні, носінні, зберіганні
бойових припасів, які використовував для вчинення зазначених вище
дій.
Ці дії ОСОБА_2 кваліфікувалися органами досудового слідства
за ч. 2 ст. 15 і пунктами 5, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
· у січні 2003 року у замаху на умисне вбивство двох осіб
ОСОБА_18. та ОСОБА_19. з особистих мотивів способом, небезпечним
для життя багатьох осіб - шляхом вибуху; у незаконному придбанні,
носінні, зберіганні вибухових речовин та виготовленні, носінні,
зберіганні вибухових пристроїв, які використовував для вчинення
зазначених вище дій.
Ці дії ОСОБА_2 органами досудового слідства кваліфікувалися
за ч. 2 ст. 15 і пунктами 1, 5, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
· у лютому 2005 року у повторному замаху на умисне вбивство
ОСОБА_3. з особистих мотивів способом, небезпечним для життя
багатьох осіб - шляхом вибуху і пошкодженні чужого майна; у
незаконному придбанні, носінні, зберіганні бойових припасів та
виготовленні, носінні, зберіганні вибухових пристроїв, які
використовував для вчинення зазначених вище дій.
Ці дії ОСОБА_2 кваліфікувалися органами досудового слідства
за ч. 2 ст. 15 і пунктами 5, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 194, ч. 1
ст. 263 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
· протягом травня-червня 2005 року у готуванні з метою
заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах за
попередньою змовою групою осіб до розбійного нападу на
торгівельний центр "Центральний", розташований по вул. Ярослава
Мудрого, 36 у м. Білій Церкві, поєднаному з проникненням у
приміщення.
Ці дії ОСОБА_2 органами досудового слідства кваліфікувалися
за ч. 1 ст. 14 і ч. 4 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
· у готуванні в червні 2005 року до умисного знищення або
пошкодження майна працівника правоохоронного органу ОСОБА_17.
шляхом вибуху.
Ці дії ОСОБА_2 органами досудового слідства кваліфікувалися
за ч. 1 ст. 14 і ч. 2 ст. 347 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Виправдовуючи ОСОБА_2., суд, проаналізувавши досліджені по
справі докази, дійшов висновку про те, що його участь у вчиненні
замахів на умисне вбивство подружжя ОСОБА_16, ОСОБА_3., ОСОБА_18.,
ОСОБА_19. способом, небезпечним для життя багатьох осіб, умисному
заподіянні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_17., незаконному
придбанні, виготовленні, носінні, зберіганні вибухових речовин чи
вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу для вчинення
цих злочинів, умисному пошкодженні чужого майна
загальнонебезпечним способом - шляхом вибуху недоведена. При цьому
суд зазначив, що можливість збирання нових доказів вичерпана,
оскільки пройшов тривалий час; обвинувачення не може грунтуватися
на припущеннях та усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні
тлумачитись на користь обвинуваченого. Крім цього, виправдовуючи
ОСОБА_2. за ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 347 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за
відсутністю в діянні складу злочину, суд зазначив, що у матеріалах
справи відсутні докази наявності у ОСОБА_2 умислу на пошкодження
чи знищення майна потерпілого ОСОБА_17. і вказана обставина за
відсутністю наслідків цього суспільно небезпечного діяння свідчить
про відсутність складу злочину. Дійшовши висновку про відсутність
події злочину по епізоду готування до розбійного нападу на
торгівельний центр "Центральний" та виправдавши ОСОБА_2., суд
послався на те, що дана ОСОБА_2. словесна згода на пропозицію
ОСОБА_7. взяти участь у вчиненні розбійного нападу і підшукати
співучасника, не є готуванням до вчинення злочину, оскільки це не
знайшло свого вираження у конкретних діях.
У касаційному поданні прокурор, посилаючись на
невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним
обставинам справи, ставить питання про скасування вироку в частині
виправдання ОСОБА_2 за епізодами вчинення замахів на умисне
вбивство подружжя ОСОБА_16, ОСОБА_3., ОСОБА_18. та ОСОБА_19. та
просить вирок у цій частині скасувати, а справу направити на новий
судовий розгляд. При цьому посилається на те, що в матеріалах
справи достатньо доказів для визнання ОСОБА_2 винуватим у вчиненні
вказаних злочинів, але суд дав цим доказам неправильну оцінку. Що
стосується виправдання ОСОБА_2 у готуванні до розбійного нападу на
торгівельний центр, готуванні до умисного знищення майна
працівника правоохоронного органу ОСОБА_17., спричиненні умисних
тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_17., то в цій частині вирок суду
прокурором не оскаржений.
Захисник Бадзюк Д.В. подав заперечення на касаційне подання
прокурора.
У касаційній скарзі захисника ОСОБА_1. в інтересах
засудженого ОСОБА_2 порушується питання про скасування вироку в
частині засудження ОСОБА_2 за вчинення злочинів, передбачених ч. 2
ст. 194, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 321, ч. 1 ст. 14 і ст. 348 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
та закриття в цій частині провадження у справі
за відсутністю в його діях складу злочинів. При цьому захисник,
даючи свій аналіз дослідженим судом доказам, вважає їх
суперечливими та такими, що не підтверджують висновки суду. Крім
цього, захисник посилається на допущені органами досудового
слідства та судом, на його думку, чисельні порушення
кримінально-процесуального закону, які унеможливлюють використання
цілого ряду доказів, зокрема, показань свідків ОСОБА_15, ОСОБА_22
і ОСОБА_23. та записів їх розмов у камері Білоцерківського IТТ із
ОСОБА_2., записи розмов ОСОБА_2 та ОСОБА_7. Також, вказуючи на
порушення органами досудового слідства умов тримання його
підзахисного у місцях попереднього ув'язнення, а саме на тримання
ОСОБА_2 як колишнього співробітника міліції в одній камері з
особами, які не відносяться до працівників правоохоронних органів,
захисник вважає, що це призвело до порушення права його
підзахисного на захист та свідчить про застосування недозволених
методів ведення досудового слідства, внаслідок чого ОСОБА_2.
вимушений був обмовити себе у вчиненні злочинів. Посилається
захисник і на неповноту судового розгляду справи, яка полягала в
тому, що суд відмовив у задоволенні його клопотань, які мали
суттєве значення для правильного вирішення справи. Зокрема, це
стосувалося витребування документів щодо умов утримання ОСОБА_2,
законності проведення оперативно-розшукових заходів щодо нього,
обставин проведення записів розмов у камері Білоцерківського IТТ,
з'ясування, чий підпис від імені ОСОБА_2 міститься у протоколі
огляду місця події від 7 червня 2005 року, законності та належного
оформлення працівниками правоохоронних органів контрольованого
постачання Середі В.О. заборонених в обігу речей. Крім того, на
думку захисника, суд у порушення вимог ст. 23-2 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
не відреагував окремою ухвалою на допущені органами
слідства порушення законодавства щодо умов утримання ОСОБА_2,
втрату речових доказів й інші істотні порушення
кримінально-процесуального закону та безпідставно звільнив
підсудного Штонду I.I. від кримінальної відповідальності.
Вирок щодо засудженого Лютого М.Г. не оскаржений та на нього
не внесено касаційне подання.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав
касаційне подання та заперечував проти задоволення касаційної
скарги, пояснення захисника, який підтримав касаційну скаргу та
заперечував проти задоволення касаційного подання, пояснення
потерпілих, які підтримали прокурора, перевіривши матеріали справи
та обговоривши доводи касаційного подання та касаційної скарги,
колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора задоволенню
не підлягає, а касаційна скарга захисника підлягає задоволенню
частково з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні
злочинів по епізоду вибуху в будинку № 23 по пров. Жовтневому в м.
Біла Церква 6 березня 2005 року та за епізодами незаконного
поводження з боєприпасами, вибуховими та отруйними речовинами,
закінчення яких мало місце 7 червня 2005 року, відповідають
фактичним обставинам справи, обгрунтовані сукупністю доказів,
розглянутих у судовому засіданні, наведених у вироку і належно
оцінених судом, і є правильними.
Так, за епізодами незаконного поводження з боєприпасами,
вибуховими та отруйними речовинами, закінчення яких мало місце 7
червня 2005 року, висновки суду підтверджуються, зокрема:
показаннями ОСОБА_7. як на досудовому слідстві, так і в суді,
з яких убачається, що протягом 10 років він на прохання ОСОБА_2
неодноразово передавав йому вибухові речовини та зброю, яку брав,
у тому числі й у Лютого М.Г. Крім того, приблизно 7 років тому
ОСОБА_2. передав йому для реалізації гумову колбу з ртуттю. Коли в
2005 році під час розмови з ОСОБА_2. йому стало відомо про
причетність останнього до деяких вибухів, які мали місце у м.
Білій Церкві, та про те, що ОСОБА_2. та його братом зацікавилися
правоохоронні органи, він вирішив перервати стосунки із ОСОБА_2.
та звернутися в міліцію. Маючи від ОСОБА_2 замовлення на
постачання патронів та вибухівки, він, взявши у Лютого М.Г. дві
пачки патронів 9 мм калібру та колбу з ртуттю, яку не зміг
реалізувати, домовився із ОСОБА_2. про зустріч 7 червня 2005 року
на автодорозі "Київ-Одеса" та повідомив про це органи міліції.
Працівники міліції оформили відповідні документи та вручили йому
ще тротилову шашку та детонатор для контрольованого постачання
ОСОБА_2 Під час зустрічі із ОСОБА_2., яка відбувалася в автомобілі
останнього, він передав йому пакет, в якому були колба з ртуттю,
дві пачки набоїв та тротилова шашка з електродетонатором,
повідомивши про вміст пакету. Цей пакунок ОСОБА_2. взяв поклав під
своє сидіння водія.
Засуджений ОСОБА_6. підтвердив факти передачі Штонді М.Г. для
його знайомого з м. Біла Церква вибухівки та зброї, а також факт
особистого продажу ОСОБА_2 пістолету ПМ. Крім цього, ОСОБА_6.
підтвердив і той факт, що ОСОБА_7. привозив йому для продажу колбу
з ртуттю, яку отримав від ОСОБА_2, та яку ОСОБА_7. забрав у червні
2005 року разом із двома пачками набоїв.
Викладені Штондою I.I. обставини його звернення до
правоохоронних органів та участь у проведенні контрольованого
постачання боєприпасів, вибухових та отруйних речовин ОСОБА_2
підтверджуються показаннями потерпілого ОСОБА_17. про те, що йому
як начальнику карного розшуку Білоцерківського РУ ГУ від ОСОБА_7.
6 червня 2005 року стало відомо про незаконні дії ОСОБА_2, на
підставі чого було прийнято рішення про проведення контрольованого
постачання ОСОБА_2 патронів, ртуті та вибухівки; даними, що
містяться у явці з повинною ОСОБА_7. від 7 червня 2005 року, у
протоколах огляду особистих речей та автомобіля ОСОБА_7., у
протоколах огляду і вручення предметів та розписці ОСОБА_7. від 7
червня 2005 року, з яких убачається, що у багажнику автомобіля
ОСОБА_7. були виявлені та оглянуті гумова колба з ртуттю та дві
пачки набоїв 9 мм калібру у кількості 32 штуки, які упаковані та
передані ОСОБА_7 разом із окремо упакованими тротиловою шашкою та
детонатором для передачі ОСОБА_2 Всі зазначені речі поміщені в
поліетиленовий пакет з логотипом "Аваль".
Факт незаконного придбання ОСОБА_2. 7 червня 2005 року у
ОСОБА_7. патронів, ртуті та тротилової шашки з детонатором та їх
незаконного зберігання, крім показань ОСОБА_7., підтверджується
показаннями працівників міліції - потерпілого ОСОБА_17. та свідка
ОСОБА_18. про їх участь в контрольованому постачанні, затриманні
ОСОБА_2 та виявленні в його автомобілі саме того пакунку з
набоями, вибуховою та отруйною речовинами, який був вручений
ОСОБА_7; свідків Чуприни В.В. та Голуб Р.В., які були залучені в
якості понятих до огляду автомобіля ОСОБА_2 та підтвердили факт
виявлення в ньому вищезазначеного пакунку; даними дослідженого в
судовому засіданні відеозапису затримання ОСОБА_2, на якому
зафіксовано факт зустрічі ОСОБА_7. та ОСОБА_2 й передачі Штондою
I.I. пакунку з набоями, вибухівкою та ртуттю ОСОБА_2; даними
протоколу огляду місця події - автомобіля ОСОБА_2 від 7 червня
2005 року про виявлення та вилучення під сидінням водія пакунку, в
якому знаходилися в окремо упакованому виді тротилова шашка із
детонатором, дві коробки із 32 набоями 9 мм калібру, гумова колба
із ртуттю та на задньому сидінні поліетиленовий пакет білого
кольору з логотипом "Аваль".
Наведені докази спростовують посилання захисника про те, що
зазначені речі могли залишити в автомобілі ОСОБА_2 два чоловіки,
яких він підвозив до зустрічі зі Штондою I.I., або вони були
підкинуті працівниками міліції під час затримання ОСОБА_2
Крім того, із досліджених у судовому засіданні показань
обвинуваченого ОСОБА_2, даних з участю захисника 21 липня 2005
року, вбачається, що він підтверджував факт передачі йому Штондою
I.I. під час зустрічі 7 червня 2005 року пакунку з вибухівкою.
Ці обставини ОСОБА_2. підтвердив і експертам під час
проведення судово-психіатричної експертизи 9 листопада 2005 року.
Про факт залишення Штондою I.I. в автомобілі пакету з
вибухівкою ОСОБА_2. зазначав і у власноручній заяві на ім'я
Генерального прокурора України від 20 листопада 2005 року (т. 3 а.
с. 189-191).
Свідки ОСОБА_21. та Мусаєлян Р.С., які утримувалися разом із
ОСОБА_2. в одній камері Білоцерківського IТТ, підтвердили, що
останній розповідав їм про те, що був затриманий після зустрічі зі
знайомим, який передав йому ртуть, патрони та вибухівку.
Як видно з наведених свідчень ОСОБА_2, в яких він визнавав
факт отримання від ОСОБА_7. вибухівки, вони давались ним у різний
час, різним особам та за різних обставин, що спростовує посилання
захисника про їх неправдивість внаслідок застосування до
засудженого недозволених методів слідства.
Згідно з висновками судово-балістичної, вибухо-технічної та
хімічних експертиз, виявлені в автомобілі ОСОБА_2 32 набої є
боєприпасами до вогнепальної зброї та придатні для виконання
пострілів; тротилова шашка відноситься до бризантної вибухової
речовини та придатна для здійснення вибуху; у гумовій колбі
знаходиться ртуть, яка є отруйним лікарським засобом.
Враховуючи всі наведені докази в їх сукупності, суд дійшов
обгрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у
придбанні, носінні, зберіганні вибухових речовин та бойових
припасів без передбаченого законом дозволу та у незаконному
придбанні з метою збуту та збуті отруйних речовин.
Посилання захисника на те, що оскільки у матеріалах справи
відсутня постанова про проведення контрольованого постачання
ОСОБА_2 предметів і речовин, заборонених до обігу, то всі
процесуальні дії, пов'язані з таким постачанням, є незаконними, а
отримані таким чином дані - недопустимими доказами по справі, є
безпідставними.
Так, під час розгляду справи у Верховному Суді України
прокурор долучив до матеріалів справи постанову про проведення
оперативної закупівлі та контрольованого постачання зброї та
вибухівки від 7 травня 2005 року, яка підписана начальником ВКР
Білоцерківського РУ ГУ МВС України в Київській області Князєвим
С.М. та начальником ГУ МВС України В Київській області Яловенком
В.О., погоджена з заступником Генерального прокурора України
Медведьком О.I. та затверджена заступником Міністра внутрішніх
справ України Москалем Г.Г.
З цієї постанови вбачається, що контрольоване постачання
зброї та вибухівки ОСОБА_2 проводилося у відповідності до вимог
Iнструкції "Про порядок проведення оперативної закупівлі та
контрольованого постачання предметів, товарів і речовин, у тому
числі заборонених до обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно
від форм власності", затвердженої наказом МВС України, СБУ та ДПА
України від 30 листопада 2001 року.
Крім того, як убачається з матеріалів справи, в них міститься
цілий ряд доказів, які підтверджують факт контрольованого
постачання ОСОБА_2 7 червня 2005 року вибухівки, набоїв та ртуті.
Це, зокрема, показання ОСОБА_7. про добровільне звернення до
правоохоронних органів і дачу згоди на участь у проведенні
контрольованого постачання вказаних предметів ОСОБА_2 та про
обставини проведення контрольованого постачання; показання
потерпілого ОСОБА_17. та свідка ОСОБА_18., які брали участь у
складанні процесуальних документів перед проведенням
контрольованого постачання; дані протоколів особистого огляду
ОСОБА_7. та його автомобіля, огляду та вручення ОСОБА_7 предметів
контрольованого постачання, огляду автомобіля ОСОБА_2 після
зустрічі зі Штондою I.I.; дані відеозапису процесу зустрічі
ОСОБА_7. з ОСОБА_2.
За таких обставин, підстав для визнання отриманих унаслідок
контрольованого постачання даних недопустимими доказами по справі,
як про це ставить питання захисник, немає.
Доводи захисника про те, що в протоколах огляду предметів
перед їх врученням ОСОБА_7 ці предмети описані неналежним чином,
що унеможливлює їх ідентифікацію з тими предметами, які були
вилучені в автомобілі ОСОБА_2, є безпідставними та спростовуються
даними вказаних протоколів.
Посилання захисника на те, що оскільки протокол огляду місця
події - автомобіля ОСОБА_2 оформлений в друкованому вигляді і це,
на думку адвоката, свідчить про те, що цей протокол усупереч
вимогам ст. 85 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
не складався на місці події
і є, по суті, протоколом демонстрації учасникам слідчої дії
відеозапису, який застосовувався при огляді, то суд не мав права
використовувати отримані таким чином дані як докази винуватості
ОСОБА_2 і посилатися на них у вироку, є необгрунтованими.
Як убачається з матеріалів справи, при затриманні ОСОБА_2 та
огляді місця події - його автомобіля, у відповідності до вимог ст.
85-2 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
застосовувався відеозапис.
Той факт, що в матеріалах справи міститься оформлений у
друкованому вигляді протокол огляду місця події, то це, з
урахуванням інших доказів, зокрема, показань потерпілого
ОСОБА_17., свідків ОСОБА_18., Чуприни В.В. та Голуб Р.В., які
брали участь у проведенні цієї слідчої дії і своїми підписами на
вказаному протоколі підтвердили відповідність зазначених у ньому
даних фактичним обставинам проведення огляду автомобіля, не є
достатньою підставою вважати, що при складанні вказаного протоколу
огляду місця події були допущені порушення
кримінально-процесуального закону, які унеможливлюють використання
отриманих в процесі цієї слідчої дії даних як доказів по справі.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що, крім протоколу
огляду місця події, окремо складався і протокол демонстрації
учасникам цієї слідчої дії відеозапису огляду місця події, що
спростовує посилання захисника на те, що протокол огляду місця
події, по суті, є протоколом відтворення відеозапису (т. 2 а. с.
29-35, 36).
Посилання захисника на те, що під протоколом огляду місця
події за ОСОБА_2. підписався хтось інший, і суд цю обставину не
перевірив, не є підставою вважати, що по справі допущена неповнота
дослідження доказів, оскільки, як убачається з наведених раніше
свідчень ОСОБА_2 на досудовому слідстві, він не заперечував фактів
проведення 7 червня 2005 року огляду його автомобіля, а також
виявлення та вилучення в його автомобілі пакунку з вибухівкою,
набоями та ртуттю, який він отримав від ОСОБА_7.
Безпідставними є і твердження захисника про незаконне
звільнення судом ОСОБА_7. від кримінальної відповідальності за ч.
1 ст. 263 та ч. 1 ст. 321 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Як убачається з матеріалів справи, під час розгляду справи
суд, перевіривши обставини, пов'язані зі зверненням ОСОБА_7. до
органів міліції, дійшов обгрунтованого висновку про те, що він
добровільно здав органам міліції боєприпаси та ртуть, вказавши
джерело їх придбання, та з цих підстав, передбачених ч. 3 ст. 263,
ч. 5 ст. 321 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
звільнив його від кримінальної
відповідальності за ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 321 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
За епізодом вчинення ОСОБА_2. 6 березня 2005 року вибуху в
будинку № 23 по пров. Жовтневому в м. Біла Церква висновки суду
грунтуються на наступних доказах.
Показаннях потерпілих ОСОБА_5, даних протоколу огляду місця
події, висновках вибухо-технічних експертиз, даних зведеного
кошторису, з яких убачається, що 6 березня 2005 року внаслідок
застосування саморобного вибухового пристрою у будинку № 23 по
пров. Жовтневому в м. Білій Церкві стався вибух. Вибуховий
пристрій був встановлений на 3-му поверсі біля квартири № 51, де
проживала сім'я Лукашенко. Внаслідок вибуху було пошкоджено й
знищено майно громадян на загальну суму 19 295 грн., а також
пошкоджений сам будинок, вартість відновлюваних робіт по якому
складала 346 000 грн.
З показань потерпілого ОСОБА_3., свідків Мазуренка М.С. та
ОСОБА_8. убачається, що між ОСОБА_2. та Лукашенком Р.Б. з
1994-1995 років існували фінансові взаємовідносини з приводу
позичання ОСОБА_2. 5 000 доларів США під 10 % на місяць. Цей борг
Лукашенко Р.Б. ОСОБА_2 не повернув. У середині лютого 2005 року
Лукашенко Р.Б., будучи на той час вже засудженим за шахрайські
дії, в черговий раз зустрівся із ОСОБА_2. з приводу повернення
боргу та повідомив, що не може віддати гроші, оскільки має
відбувати покарання за вироком суду у місцях позбавлення волі. По
реакції ОСОБА_2 було видно, що цим повідомленням він був
приголомшений.
Факт наявності боргу ОСОБА_8. перед ОСОБА_2. підтвердила і
потерпіла ОСОБА_5
Як убачається з протоколів допиту ОСОБА_2 в якості свідка та
під час очної ставки з Лукашенком Р.Б. наприкінці квітня 2005
року, тобто за 1,5 місяця до затримання ОСОБА_2, останній
намагався приховати від правоохоронних органів наявність у нього
фінансових взаємовідносин з Лукашенком Р.Б.
З показань ОСОБА_7., свідків ОСОБА_15, ОСОБА_22 та ОСОБА_23.
убачається, що ОСОБА_2. під час розмов з ними, зокрема, 15 травня
2005 року зі Штондою I.I. та в ніч на 1 липня 2005 року із
співкамерниками - ОСОБА_21, Мусаєляном Р.С. та Семенюком С.В. в
камері Білоцерківського IТТ розповідав про подробиці здійснення
ним вибуху у під'їзді будинку, де проживала родина його боржника
ОСОБА_8. та вказував, що причиною цього було неповернення останнім
тривалий час боргу.
Показання зазначених осіб щодо характеру розмов із ОСОБА_2.
підтверджені й даними, що містяться у висновку криміналістичної
експертизи матеріалів звукозапису, який здійснювався під час
оперативних заходів щодо ОСОБА_2
Крім того, ці дані звукозапису вказують на зацікавленість
ОСОБА_2 в отриманні від ОСОБА_7. вибухових речовин і наявність у
нього (ОСОБА_2) навичок виготовлення вибухових пристроїв та
поводження з ними.
Посилання захисника на те, що дані аудіозапису розмов ОСОБА_2
є недопустимими доказами по справі, оскільки отримані з порушенням
вимог кримінально-процесуального закону, є необгрунтованими та
спростовуються довідкою голови апеляційного суду Київської області
про те, що 6 травня та 30 червня 2005 року судом давалися дозволи
на проведення оперативно-технічних заходів щодо ОСОБА_2
Крім наведеного, винуватість ОСОБА_2 підтверджена і даними
власноручно написаної ним явки з повинною, у якій він визнав факт
виготовлення вибухового пристрою; обставини його встановлення 6
березня 2005 року біля дверей квартири ОСОБА_8. та приведення у
дію; мотив своїх дій, який пов'язаний з помстою Лукашенку Р.Б. за
неповернення боргу.
Ті обставини, що при огляді місця події у смітнику не було
виявлено дріт, який туди за явкою викинув ОСОБА_2., а у висновку
вибухо-технічної експертизи зазначена більша кількість вибухівки,
використаної для підриву, ніж вказував ОСОБА_2., не є підставами
для визнання його явки з повинною недостовірною, як про це
стверджує захисник.
Доводи захисника про те, що внаслідок застосування незаконних
методів слідства, зокрема, утримання ОСОБА_2 як колишнього
працівника міліції в одній камері з іншими особами, які не мали
відношення до правоохоронних органів, ОСОБА_2. обмовив себе у
вчиненні злочину, є необгрунтованими.
Як убачається з матеріалів справи, органами досудового
слідства ОСОБА_2. обвинувачувався у вчиненні цілого ряду тяжких
злочинів і по жодному з них, крім епізоду вибуху біля квартири
ОСОБА_8., своєї вини не визнавав.
Крім того, із даних про особу ОСОБА_2 вбачається, що він мав
вищу юридичну освіту, багаторічний досвід роботи в оперативних
підрозділах органів міліції, де характеризувався, як вольовий,
рішучий працівник, здатний швидко приймати правові рішення, добре
орієнтуватися в оперативній обстановці, вміло працювати з
джерелами оперативної інформації.
Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного
висновку про відсутність у справі жодних даних впливу на показання
ОСОБА_2 як з боку співкамерників, так і з боку працівників
правоохоронних органів, та обгрунтовано послався у вироку на
свідчення ОСОБА_2, у яких той визнавав свою вину, оскільки вони
підтверджені й іншими дослідженими судом доказами.
Та обставина, що після постановлення апеляційним судом вироку
щодо ОСОБА_2 за скаргою його захисника Печерським районним судом
м. Києва була скасована постанова прокурора про відмову в
порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції, винесена
за результатами перевірки заяви ОСОБА_2 про застосування до нього
недозволених методів слідства, не свідчить про факт застосування
до ОСОБА_2 таких методів, оскільки це належним чином було
перевірено під час судового розгляду справи.
Також необгрунтованим є і посилання захисника на те, що
показання свідків ОСОБА_15, ОСОБА_22 та ОСОБА_23. не могли бути
покладені в основу обвинувального вироку, оскільки, як вважає
адвокат, вони, будучи затриманими за вчинення злочинів та
залежними від працівників міліції, дали відносно ОСОБА_2
неправдиві свідчення.
Як свідчить аналіз показань цих свідків, вони є послідовними,
узгодженими та знайшли підтвердження іншими доказами по справі.
Будь-яких даних, які б ставили під сумнів показання ОСОБА_15
та ОСОБА_22 і свідчили про те, що вони обмовляють засудженого
ОСОБА_2., не встановлено.
Твердження захисника про те, що органами досудового слідства
та судом допущена неповнота дослідження обставин справи, зокрема,
не перевірені належним чином показання потерпілої ОСОБА_5 щодо
можливої причетності до вибуху інших осіб, є безпідставним,
оскільки, як убачається з матеріалів справи, ці обставини
перевірялися і свого підтвердження не знайшли.
Таким чином, дослідивши та проаналізувавши наведені докази в
їх сукупності, суд дійшов правильного висновку про доведеність
винуватості ОСОБА_2 в умисному знищенні та пошкодженні чужого
майна, вчиненому шляхом вибуху, яке заподіяло шкоду в особливо
великих розмірах.
Таким чином, наведене вище в цілому свідчить про те, що
розслідування і судовий розгляд справи проведені повно, всебічно і
об'єктивно, без істотних порушень кримінально-процесуального
законодавства, а також судом вжито всіх передбачених законом
заходів для належного дослідження і оцінки доказів, внаслідок чого
суд обгрунтовано визнав доведеним обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні
злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 321, ч. 2 ст. 194,
та правильно кваліфікував його дії за цими статтями кримінального
закону.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для
винесення окремої ухвали на адресу органів досудового слідства, як
про це ставиться питання у касаційній скарзі.
Доводи прокурора про необгрунтоване виправдання ОСОБА_2 за
епізодами вчинення замахів на умисні вбивства подружжя ОСОБА_16,
ОСОБА_3., ОСОБА_18. та ОСОБА_19., є безпідставними.
Згідно з вимогами ст. 323 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
в основу
вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, яким суд на
підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин
справи в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, дав
остаточну оцінку з точки зору їх стосовності, допустимості,
достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у ст.
324 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
. При цьому всі сумніви щодо
доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні
тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані у справі докази не
підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових
доказів вичерпані, суд зобов'язнаний постановити виправдувальний
вирок.
Ці вимоги закону були дотримані судом першої інстанції.
Як убачається з матеріалів справи, суд безпосередньо дослідив
у судовому засіданні всі докази, на яких грунтувалося
обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні цих злочинів, та, проаналізувавши
ці докази, дійшов обгрунтованого висновку про те, що вони
підтверджують лише факти вчинення замахів на життя вказаних осіб,
але не свідчать про причетність до цих злочинів ОСОБА_2
Що стосується посилань прокурора на показання свідків
ОСОБА_15, ОСОБА_22 та ОСОБА_23., яким ОСОБА_2. розповідав про
вчинення ним указаних злочинів, то, як убачається з показань цих
свідків, вони в цій частині носять неконкретний, суперечливий
характер і не тільки не підтверджуються іншими доказами по справі,
а в певній мірі і спростовуються ними.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про те, що
на показаннях свідків ОСОБА_15, ОСОБА_22 та ОСОБА_23., за
відсутністю інших об'єктивних доказів, які б їх підтверджували, не
можуть грунтуватися висновки суду щодо винуватості ОСОБА_2 у
вчиненні замахів на умисні вбивства подружжя ОСОБА_16, ОСОБА_3.,
ОСОБА_18. та ОСОБА_19.
Оскільки з моменту вчинення цих злочинів пройшов значний
період часу і можливість збору інших доказів утрачена, то суд
дійшов обгрунтованого висновку про недоведеність участі ОСОБА_2 у
вчиненні цих злочинів та належним чином умотивував прийняте
рішення.
Підстав для скасування вироку суду в цій частині з
направленням справи на новий судовий розгляд, як про це ставиться
питання у касаційному поданні, колегія суддів не вбачає.
Разом з тим, висновки суду щодо винуватості ОСОБА_2 у
готуванні до вчинення умисного вбивства працівника правоохоронного
органу - ОСОБА_17. у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків
не можна визнати законними та обгрунтованими, оскільки залишилися
недослідженими такі обставини, з'ясування яких може мати істотне
значення для правильного вирішення справи.
Суд першої інстанції на обгрунтування свого висновку про
винність ОСОБА_2 у вчиненні зазначеного злочину послався на: дані
явки з повинною ОСОБА_15 та його показання про те, що, під час
перебування в одній камері Білоцерківського IТТ із ОСОБА_2.
останній неодноразово висловлював неприязнь до начальника карного
розшуку Білоцерківського РУГУ ОСОБА_17., який займався його
оперативною розробкою та внаслідок діяльності якого він (ОСОБА_2.)
був затриманий. Крім цього, ОСОБА_2. розповідав про бажання
підірвати ОСОБА_17. та запропонував йому (Кошарному В.М.) за
винагороду здійснити це, на що він дав згоду. При цьому ОСОБА_2.
на фользі з-під цигарок "Прима" намалював схему, на якій позначив
місце, де він сховав заздалегідь заготовлену для здійснення цього
злочину "розтяжку", яка складалася з гранати, приєднаної до
дерев'яної дощечки зі спеціальними отворами для прикріплення її до
дверей квартири ОСОБА_17., а також пояснив, як цю "розтяжку" треба
встановити, щоб привести вибуховий пристрій у дію. Він (ОСОБА_21.)
взяв цю схему і в подальшому, після звільнення з IТТ, звернувся до
органів міліції, розповів про наміри ОСОБА_2 і добровільно видав
цю схему слідчому; показання свідків ОСОБА_22 і ОСОБА_23., які
підтвердили, що під час перебування в одній камері із ОСОБА_2.
останній висловлював намір вбити ОСОБА_17. шляхом вчинення вибуху
з мотивів помсти за його професійну діяльність, і з цією метою
ОСОБА_2. намалював та передав Кошарному В.М. схему місця, де була
захована граната, та розповів як замінувати двері квартири
ОСОБА_17.; показаннями ОСОБА_7. про те, що при розмовах з ним
ОСОБА_2. неодноразово висловлював свою неприязнь до ОСОБА_17.;
показання свідка ОСОБА_18. про те, що від ОСОБА_15 йому стали
відомі обставини готування до вбивства ОСОБА_17., про які він
повідомив останнього; показання потерпілого ОСОБА_17., який
підтвердив свідчення ОСОБА_18. та пояснив, що під час бесіди із
ОСОБА_2. у Володарському IТТ той висловлював погрози на його
адресу; дані протоколів виїмки у ОСОБА_15 та огляду схеми, яку
йому дав ОСОБА_2. та на якій зображено розташування гаражу ОСОБА_2
з позначеними крапками місцями; показання свідка ОСОБА_19., який
був понятим при вилучені та огляді вказаної схеми та підтвердив
зазначені у вищезгаданих протоколах обставини; дані протоколу
огляду місця події - місцевості навколо гаражу ОСОБА_2, під час
якого у позначених на схемі крапками місцях виявленні та вилученні
гранати РГ-42 та Ф-1 із запалами ОРЗГМ-2; показання свідка
ОСОБА_20., який як спеціаліст брав участь в огляді місця події та
вилученні гранат; висновок вибухо-технічної експертизи про те, що
виявлені гранати є бойовими припасами промислового виробництва,
придатними для проведення вибуху; дані протоколу огляду приміщення
камери № 8, де утримувався ОСОБА_2., під час якого була виявлена
та вилучена ручка, якою користувався останній; дані висновків
хімічної та почеркознавчої експертиз, згідно з якими фарбові
матеріали, якими виконані написи на схемі, та фарбові матеріали
вилученої у ОСОБА_2 ручки мають спільну родову належність, а
рукописні записи на схемі виконані ОСОБА_2.; дані довідки
Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області про те, що
ОСОБА_17. з 24 січня 2003 року по 16 березня 2006 року працював
начальником відділу карного розшуку Білоцерківського МВ ГУ МВС
України в Київській області.
Засуджений ОСОБА_2. свою винність у вчиненні цього злочину не
визнав, але під час допитів на досудовому слідстві, а також у
власноручній заяві слідчому підтвердив, що вилучену у ОСОБА_15
схему намалював він, вказав на ній свою адресу, ім'я дружини та її
телефони з тим, щоб ОСОБА_21. передав дружині про його (ОСОБА_2)
бажання зустрітися з адвокатом, а також зазначив місце
розташування свого гаражу, де він у 2004 році заховав гранату, для
того, щоб ОСОБА_21. її знайшов та викинув, оскільки боявся, що її
знайдуть працівники міліції.
На ці свідчення ОСОБА_2 суд також послався у вироку в
обгрунтування його винуватості у вчиненні вказаного злочину.
Однак цих доказів недостатньо для висновку про винуватість
ОСОБА_2 у готуванні до вбивства працівника правоохоронного органу.
Зокрема, як свідчить аналіз показань свідка ОСОБА_15 у цій
частині як на досудовому слідстві, так і в суді, у них містяться
суперечності, є посилання на обставини, які належним чином не
перевірені, хоча вони мають істотне значення для вирішення питання
про винуватість чи невинуватість ОСОБА_2
Так, згідно з показаннями ОСОБА_15, ОСОБА_2. просив підірвати
ОСОБА_17. у його квартирі та зазначав, що від того, куди саме
відкриваються двері квартири ОСОБА_17.: в середину чи назовні має
значення направленість вибухової хвилі. Якщо двері відкриваються в
середину квартири, то вибухова хвиля буде направлена в квартиру і
таким чином можна підірвати всю сім'ю ОСОБА_17., а якщо назовні,
то того, хто буде виходити х квартири.
При цьому ні під час досудового слідства, ні у судовому
засіданні не з'ясовувалося у ОСОБА_15, чи називав йому ОСОБА_2.
місце проживання ОСОБА_17. і якщо не називав, то яким чином
ОСОБА_21., будучи особою без певного місця проживання та
зареєстрованим у м. Біловодську Луганської області, мав
установлювати це місце та з'ясовувати, як відкриваються двері
квартири ОСОБА_17. і коли саме ОСОБА_17., а не інші особи, буде
виходити з квартири.
Крім того, ОСОБА_21., у якого взагалі не з'ясовувалося
питання щодо наявності навичок поводження з вибуховими речовинами,
детально пояснював, як він мав установити вибуховий пристрій біля
дверей квартири ОСОБА_17. та зазначав, що про це йому розказав
ОСОБА_2, та схематично на дверях камери, де вони утримувалися,
показував, як це робиться.
За таких обставин органам досудового слідства після вилучення
біля гаражу ОСОБА_2 так званої "розтяжки" належало перевірити і
показання ОСОБА_15 щодо можливості з використанням такого
вибухового пристрою та встановлення його за вказаною ним схемою
здійснити вибух, для чого з використанням муляжу розтяжки та
участю відповідного спеціаліста провести відтворення обстановки та
обставин події з ОСОБА_21
Також, як убачається з показань ОСОБА_15 у судовому
засіданні, схема, яку йому дав ОСОБА_2., була вилучена у нього
працівниками міліції під час його обшуку перед звільненням з IТТ,
після чого він був доставлений у прокуратуру, де написав явку з
повинною.
Разом з тим, як убачається з постанови про звільнення з IТТ
Білоцерківського МВ ГУ МВС України в Київській області, ОСОБА_21.
був звільнений 3 липня 2005 року, а явка з повинною була у нього
прийнята слідчим прокуратури м. Білої Церкви 7 липня 2005 року, і
в той же день оформлений протокол вилучення у ОСОБА_15
вищезгаданої схеми.
Ці суперечності щодо часу та обставин вилучення у ОСОБА_15
схеми залишилися не з'ясованими, хоча це має значення для оцінки
показань ОСОБА_15
Крім цього, як убачається з показань ОСОБА_15 на досудовому
слідстві, він вказував, що ОСОБА_2. готувався до вбивства
ОСОБА_17. задовго до свого затримання, планував підірвати
ОСОБА_17. у його службовому автомобілі і з цією метою викрав ключі
від цього автомобіля, які на момент затримання ОСОБА_2 лежали у
"бардачку" його власного автомобіля.
На зазначені обставини є посилання й у показаннях свідків
ОСОБА_22 та ОСОБА_23. на досудовому слідстві.
Як убачається з протоколу огляду місця події - автомобіля
ОСОБА_2, у "бардачку" його автомобіля була виявлена ціла низка
ключів, приналежність яких не з'ясовувалася.
Незважаючи на це, зазначені вище обставини органами
досудового слідства не перевірялися. Не звернув на них уваги й
суд, хоча це також має значення для підтвердження чи спростування
висновків органів досудового слідства про наміри ОСОБА_2 здійснити
вбивство ОСОБА_17.
Таким чином, оскільки органи досудового слідства допустили
однобічність і неповноту, яку не могло бути усунуто в судовому
засіданні, вирок суду в цій частині підлягає скасуванню, а
справа - направленню на нове розслідування для перевірки та
встановлення наведених, а при необхідності й інших обставин.
При призначенні ОСОБА_2 покарання за окремі злочини суд в
повній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про
його особу, те, що злочини він вчинив вперше, позитивно
характеризується, а також обставину, яка пом'якшує покарання, -
явку з повинною за епізодом пошкодження чужого майна в АДРЕСА_3.
Разом із тим, призначаючи ОСОБА_2 остаточне покарання за
сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, суд
без наведення будь-яких мотивів свого рішення застосував принцип
часткового складання призначених покарань.
Однак, ураховуючи зменшення у зв'язку з частковим скасуванням
вироку обсягу обвинувачення ОСОБА_2, а також дані про його особу,
колегія суддів вважає можливим при визначенні остаточного
покарання застосувати принцип поглинення менш суворого покарання
більш суворим і таким чином пом'якшити призначене засудженому
покарання.
Керуючись статтями 394, 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а:
касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді
справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_1. задовольнити частково.
Вирок апеляційного суду Київської області від 26 вересня 2007
року щодо ОСОБА_2 з м і н и т и: в частині засудження ОСОБА_2 за
ч. 1 ст. 14 і ст. 348 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за готування вбивства
працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням ним
службових обов'язків с к а с у в а т и, а справу в цій частині
направити прокурору Київської області на нове розслідування.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 321, ч. 2 ст. 194 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, шляхом поглинення менш суворого покарання
більш суворим визначити ОСОБА_2 остаточне покарання - 10 (десять)
років позбавлення волі з позбавленням, на підставі ст. 54 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, спеціального звання - підполковник міліції.
У решті цей вирок залишити без зміни.
С У Д Д I:
Гошовська Т.В. Пивовар В.Ф. Мороз М.А.