У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Коновалова В.М.
суддів
Кузьменко О.Т., Скотаря А.М.
за участю прокурора потерпілих захисників
Яковенко Р.I. ОСОБА_6., ОСОБА_7. ОСОБА_1., ОСОБА_2.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 березня 2008
року кримінальну справу за касаційними скаргами захисників
ОСОБА_1. і ОСОБА_3. та засуджених ОСОБА_4. і ОСОБА_5. на вирок
апеляційного суду Полтавської області від 16 жовтня 2007 року.
Цим вироком засуджено
ОСОБА_4,
IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, працював
охоронцем Черкаської філії Київської фірми ПП "Яструб", судимості
не має,
та
ОСОБА_5,
IНФОРМАЦIЯ_2, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, непрацюючого,
судимості не має,
кожного за ч. 2 п. п. 6, 12 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на
15 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, ч. 4 ст.
187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 12 років позбавлення волі з
конфіскацією всього майна, ч. 3 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на
10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, ч. 2 ст.
194 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 6 позбавлення волі.
Відповідно до ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів ОСОБА_4. та ОСОБА_5. остаточно призначено 15 років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю
кожного.
Постановлено стягнути з ОСОБА_4. та ОСОБА_5. судові витрати -
по 180 грн. 24 коп., а також солідарно на користь потерпілих
ОСОБА_6. та ОСОБА_7. на відшкодування моральної шкоди по 100 000
грн. та матеріальної шкоди відповідно 29228 грн. 88 коп. та 3831
грн.
ОСОБА_4. та ОСОБА_5. визнані винними у вчиненні умисних
злочинів при таких обставинах.
7 квітня 2007 року приблизно о 13 годині ОСОБА_4. на пероні
залізничного вокзалу станції Гребінка Полтавської області
познайомився з ОСОБА_5., із яким, уживши спиртні напої, поїхали у
м. Яготин Київської області і продовжили розпивати спиртні напої,
після чого виїхали на автошлях Київ-Харків із наміром доїхати
попутним транспортом до ОСОБА_5. у с. Сліпорід-Iванівку
Гребінківського району Полтавської області, звідки ОСОБА_4.,
переночувавши у ОСОБА_5., мав їхати до себе додому в м. Черкаси.
Так як грошей для поїздки ОСОБА_4. не мав, а ОСОБА_5. не
бажав платити свої гроші та давати гроші ОСОБА_4. на проїзд
додому, вони домовилися вчинити напад на водія, вбити його та
заволодіти його майном і автомобілем.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4. та ОСОБА_5. на
трасі Київ-Харків зупинили автомобіль ВАЗ-2106 ЗНГ, державний
номер НОМЕР_1, за кермом якого був його власник ОСОБА_8., раніше
їм незнайомий, із яким домовилися, що він їх довезе до с.
Олександрівка Пирятинського району Полтавської області.
Приїхавши в пункт призначення, вони попросили водія відвезти
їх у с. Сліпорід-Iванівку Гребінківського району, де вони
розрахуються з ним - заплатять 20 грн., маючи на меті вдома у
ОСОБА_5. взяти ніж і здійснити задумане.
Приїхавши у с.Сліпорід-Iванівку, ОСОБА_5. взяв удома кухонний
ніж, погрожуючи яким, ОСОБА_5. та ОСОБА_4. примусили водія сісти
на заднє пасажирське сидіння автомобіля.
ОСОБА_5., діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4., передав
останньому ніж, а сам сів за кермо автомобіля. Поруч із водієм,
щоб той не чинив опору і не міг утекти, сів із ножем ОСОБА_4.
Виїхавши на грунтову дорогу, яка веде до сіл Кулаженці та
Мар'янівка Гребінківського району, зупинивши автомобіль у
безлюдному місці біля лісосмуги, засуджені, реалізовуючи свій
злочинний умисел, погрожуючи ножем, змусили ОСОБА_8. вийти з
машини і, вимагаючи гроші, забрали у нього 150 грн. та, збивши з
ніг, із метою вбивства, із великою силою стали завдавати удари по
тулубу та в область голови руками й ногами, а також по черзі
металевою рукояткою ножа, від чого потерпілий утратив свідомість,
а засуджені продовжували його бити. ОСОБА_5. декілька разів обома
ногами стрибнув на грудну клітку потерпілого, а ОСОБА_4. з великою
силою ногою завдав удари в грудну клітку потерпілого.
Унаслідок таких дій ОСОБА_4. та ОСОБА_5. заподіяли ОСОБА_8.
дірчастий перелом лобної кістки та тупу травму грудної клітки у
вигляді численних переломів ребер, від якої настав
плевропульмональний (больовий) шок, в результаті чого він тут же
помер.
Після цього засуджені понесли тіло вбитого до автомобіля, щоб
покласти в багажник, відвезти його й сховати у скирті, а далі
поїхати автомобілем. Відчувши сумнів, що водій живий, вони ще
декілька разів ударили потерпілого по тулубу і, пересвідчившись,
що той мертвий, поклали труп у багажник, викинувши звідти частину
газет та журналів, які перевозив водій.
Маючи реальну можливість розпоряджатися незаконно отриманим
автомобілем, ОСОБА_5. сів за кермо автомобіля, а ОСОБА_4. поруч.
Коли ОСОБА_5., намагаючись завести двигун, ненароком зламав ключ у
замку запалювання, а іншим чином завести автомобіль засудженим
також не вдалось, вони з метою знищення слідів злочину вирішили
спалити автомобіль з трупом.
Доводячи свій злочинний умисел по заволодінню майном
потерпілого до кінця, ОСОБА_4. та ОСОБА_5. взяли з салону
автомобіля сумку, в якій знаходився светр та запчастини до
автомобіля на загальну суму 200 грн., і з метою приховання слідів
злочину підпалили автомобіль з трупом ОСОБА_8. та майном, що в
ньому знаходилось, після чого з місця події втекли, а викраденим
розпорядились на власний розсуд.
Унаслідок підпалу труп ОСОБА_8. майже повністю згорів. Згорів
і автомобіль ВАЗ-2106 ЗНГ, державний номер НОМЕР_1, 1995 року
випуску, що належав потерпілому ОСОБА_8., вартістю станом на 7
квітня 2007 року 14912 грн. 43 коп. та майно, що знаходилося в
салоні автомобіля і належало доньці потерпілого ОСОБА_7., на
загальну суму 3831 грн.
За змістом касаційних скарг:
захисник ОСОБА_1. стверджує про відсутність будь-яких
об'єктивних доказів, які б підтверджували наявність у засуджених
попередньої змови на вчинення інкримінованих їм дій та участь у
них ОСОБА_4. Вказує, що висновок суду щодо винуватості ОСОБА_4.
грунтується лише на недостовірних показаннях засудженого ОСОБА_5.,
який з метою уникнення відповідальності обмовив ОСОБА_4. Вважаючи,
що по справі не спростовані показання останнього про те, що він не
брав участі у позбавленні життя ОСОБА_8., заволодінні його майном
та автомобілем, а був лише очевидцем вчинення цих дій ОСОБА_5. і в
подальшому внаслідок погроз ОСОБА_5. приховав сліди вчинених тим
діянь та не повідомив про злочини відповідні органи, просить
змінити вирок і перекваліфікувати дії ОСОБА_4. на ч. 1 ст. 396 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
та призначити покарання в межах санкції цієї
норми закону;
засуджений ОСОБА_4. просить вирок щодо нього скасувати, а
справу закрити, оскільки він злочинів не скоював, а суд дав
неправильну оцінку доказам по справі, в тому числі і його явці з
повинною, показанням ОСОБА_5., який обмовив його, внаслідок чого
постановив незаконний вирок;
захисник ОСОБА_3. просить вирок скасувати, а справу направити
на нове розслідування, оскільки висновки суду про участь ОСОБА_5.
у вчиненні злочинів не відповідають фактичним обставинам справи,
грунтуються на неправдивих, суперечливих показаннях ОСОБА_4., який
обмовив ОСОБА_5., та на неповно досліджених, неналежно оцінених
доказах;
засуджений ОСОБА_5. вказує, що засуджений необгрунтовано,
оскільки інкримінованих злочинів не вчиняв, насильницькі дії щодо
потерпілого застосовував лише ОСОБА_4., який, щоб уникнути
відповідальності, обмовив його. Визнаючи, що під впливом погроз із
боку ОСОБА_4. управляв автомобілем, а після вчиненого останнім
вбивства допомагав йому покласти труп ОСОБА_8. у багажник
автомобіля, підпалив його, вважає, що його дії кваліфіковані
неправильно та призначено надто суворе покарання.
Заслухавши доповідача, пояснення захисників, які підтримали
касаційні скарги в інтересах засудженого ОСОБА_4., потерпілих та
прокурора про законність і обгрунтованість вироку, вивчивши
матеріали справи, доводи касаційних скарг та доповнень до них,
заперечення потерпілих на скарги, колегія суддів уважає, що вони
задоволенню не підлягають.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_4. та ОСОБА_5. у вчиненні
інкримінованих злочинів за попередньою змовою групою осіб
відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються
наявними в матеріалах справи доказами, які судом усебічно й повно
досліджені та правильно оцінені.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 8 квітня 2007
року біля березової лісосмуги на відстані 1000 метрів від АДРЕСА_2
на грунтовій дорозі, що веде до с. Мар'янівка Гребінківського
району, виявлено обгорілий автомобіль ВАЗ-2106, державний номерний
знак НОМЕР_1, із залишками фарби червоного кольору, у багажнику
якого виявлено обвуглені залишки трупу людини, які ще тліли.
Матеріалами справи встановлено, що загиблим є ОСОБА_8.
За висновками судово-медичної експертизи № 428 від 29.05.2007
року на останках його тіла виявлені тілесні ушкодження у вигляді
прямого перелому 4-го ребра зліва по лопатковій лінії; прямого
перелому 8-го ребра зліва по передньопідпахвинній лінії; прямих
переломів 8-9 ребер зліва по біляхребетній лінії; непрямих
переломів 4-6 ребер зліва по передньопідпахвинній лінії, які щодо
живої особи відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як
небезпечні для життя в момент їх заподіяння; дірчастий перелом
лобної кістки, а також посмертні обширні обгорання та обвуглювання
шкіряних покровів, м'яких тканин, кісток, внутрішніх органів,
голови, тулуба, кінцівок, що утворилися від дії високої
температури відкритого джерела полум'я.
Найбільш вірогідною причиною смерті потерпілого є
плевропульмональний (больовий) шок, який виник унаслідок тупої
травми грудної клітки.
ОСОБА_5. та ОСОБА_4. визнали в судовому засіданні, що після
вживання алкогольних напоїв вони на трасі Київ - Харків зупинили
автомобіль, водій якого погодився безкоштовно підвезти їх до с.
Олександрівка Пирятинського району, а потім за 20 грн. і до с.
Сліпорід-Iванівка Гребінківського району. По приїзду до місця
проживання ОСОБА_5. останній виніс із будинку кухонний ніж, сів за
кермо автомобіля, в якому на задньому сидінні також знаходились
ОСОБА_4. та водій, поїхали за село, де було скоєно вбивство
останнього, труп якого вони вдвох поклали в багажник автомобіля, а
в подальшому автомобіль було спалено.
У своїх показаннях ОСОБА_4. вказував, що напад на ОСОБА_8.,
його вбивство шляхом завдання численних ударів ногами та руками,
рукояткою ножа, дії по заволодінню майном, підпалу автомобіля
вчинив ОСОБА_5. у його присутності, а ОСОБА_5. стверджував, що всі
ці дії вчинив ОСОБА_4., він же був лише очевидцем подій.
Таким чином, із показань засуджених убачається, що інші особи
до загибелі ОСОБА_8., заволодіння його автомобілем та майном,
спалення трупа та автомобіля з майном не причетні.
При цьому кожен із них, заперечуючи свою винуватість,
докладно вказував про конкретні дії іншого по виконанню
об'єктивної сторони інкримінованих їм діянь і тим самим викривали
один одного у вчиненні вказаних злочинів.
Разом з тим, в явці з повинною від 9 квітня 2007 року
ОСОБА_5. власноручно вказав, що він 7 квітня 2007 року разом із
ОСОБА_4., будучи в стані алкогольного сп'яніння, попутним
автомобілем ВАЗ-2106 доїхали до с. Сліпорід-Iванівка
Гребінківського району, де ОСОБА_4. попросив його винести з дому
ніж, що він і зробив. ОСОБА_4. сказав, що грошей водію давати не
потрібно. Він, ОСОБА_5., сів за кермо автомобіля і вони виїхали за
село, де побили водія автомобіля, від чого той знепритомнів, і
ОСОБА_4. забрав у нього з кишені гроші. Далі вони поклали труп
водія у багажник, після чого машину підкотили до вогню і
підпалили. ОСОБА_4. забрав собі сумку водія з одягом.
При наступних допитах підозрюваним 9 квітня 2007 року,
відтвореннях обстановки й обставин події 9 та 19 квітня 2007 року,
допитах обвинуваченим 14 квітня 2007 року ОСОБА_5. вказував, що,
коли брав у будинку ніж, повернувся так, щоб мати цього не бачила,
про те, що ОСОБА_4. має намір побити водія і не віддавати йому
гроші за проїзд, той сказав йому ще до поїздки за село. З його
показань також убачається, що він сів за кермо автомобіля і
керував ним, хоча бачив, що ОСОБА_4. ніж, який він йому виніс із
хати, тримав біля живота водія. Окрім того, він визнавав, що
наряду з ОСОБА_4. кілька разів ударив ногою по тулубу потерпілого,
а після того як він перестав подавати ознаки життя, вони з
багажника дістали макулатуру, підпалили її, тіло водія поклали у
багажник, оглянули салон, із якого ОСОБА_4. забрав сумку, а він
пакет із запчастинами, підкотили автомобіль до вогню та, вкинувши
в салон папір, що горів, залишили місце злочину. Не заперечував
ОСОБА_5. і того, що ключ від замка запалювання зламався внаслідок
їх дій.
З наведених показань ОСОБА_5. вбачається, що він,
усвідомлюючи наміри ОСОБА_4. про заволодіння майном потерпілого,
не відмовився від участі у їх здійсненні, а сів за кермо
автомобіля і поїхав у безлюдне місце, яке знав як місцевий
мешканець, далі разом із ОСОБА_4. застосовував насильство до
потерпілого, а після його вбивства вчинив дії, спрямовані на
заволодіння майном останнього та знищення слідів злочину.
В явці з повинною від 9 квітня 2007 року ОСОБА_4 вказав, що
він разом з ОСОБА_5., будучи в стані алкогольного сп'яніння, не
маючи грошей, попутним автомобілем ВАЗ-2106 доїхали до с.
Сліпорід-Iванівка Гребінківського району, де ОСОБА_5. взяв удома
кухонний ніж. Потім вони виїхали за село, де вдвох побили водія,
який помер. Вони поклали труп у багажне відділення, після чого з
ОСОБА_5. намагалися поїхати, але у них це не вийшло, так як
останній зламав ключ запалення, і тоді вони підпалили автомобіль.
В явці з повинною від 10 квітня 2007 року ОСОБА_4. зазначав,
що, коли ОСОБА_8., тікаючи від ОСОБА_5., який погрожував
потерпілому ножем та завдавав удари його рукояткою, побіг у
напрямку автомобіля, він, ОСОБА_4., відштовхнув водія від машини,
внаслідок чого той упав, а ОСОБА_5. продовжував бити водія ногами
в голову, стрибав на тіло. Після смерті водія вони вдвох поклали
його в багажник автомобіля. При спробі ОСОБА_5. завести двигун
зламався ключ, після чого ОСОБА_5., діставши проводи, протягом 40
хвилин намагався з'єднати їх, але йому не вдалось, тому він
сказав, що автомобіль слід спалити, щоб не залишати доказів. Перед
тим як підкотити автомобіль до вогнища, він забрав із сумки водія
светр та одяг на себе. Залишаючи місце події, ОСОБА_5. вкинув у
салон кілька газет, що горіли.
Під час допитів підозрюваним 9 квітня 2007 року ОСОБА_4.
підтвердив обставини, викладені у явці з повинною від 9 квітня
2007 року. В подальших своїх показаннях при допиті підозрюваним 10
квітня 2007 року, відтвореннях обстановки й обставин події 10 та
19 квітня 2007 ОСОБА_4. вказував, що про намір ОСОБА_5. вбити
водія і заволодіти автомобілем здогадався ще біля будинку.
Визнавав, що сів в автомобіль, хоча бачив як ОСОБА_5., приставивши
ніж до горла потерпілого, змусив його сісти на заднє сидіння
автомобіля, а сам сів за кермо. Коли вони приїхали за село і
ОСОБА_5. почав бити водія, а той намагався сховатись в автомобіль,
він, ОСОБА_4., перешкодив йому, завдавши удари, від яких
потерпілий упав. Він також визнавав, що після вбивства водія,
ОСОБА_5. запропонував відвезти труп і сховати його, для чого
намагався завести двигун автомобіля, але зламався ключ у замку
запалення. Коли ж ОСОБА_5. не вдалось завести двигун і іншим
способом, він вирішив автомобіль та труп, який вони вдвох поклали
у багажник, спалити, для чого він, ОСОБА_4., передав йому
запальничку. ОСОБА_4. також вказував, що з сумки, яку дістав
ОСОБА_5. із салону автомобіля, забрав собі светр.
З цих показань ОСОБА_4. вбачається, що він мав можливість не
їхати з ОСОБА_5. за село або ж покинути місце вбивства водія,
однак цього не зробив, а наряду з ОСОБА_5. застосовував насильство
до потерпілого, взяв участь у заволодінні його майном та знищенні
автомобіля.
Кожен із засуджених у ході відтворень обстановки і обставин
події злочину детально розповів про характер застосованих до
потерпілого погроз та механізм нанесення йому тілесних ушкоджень,
інші обставини вчинення злочинів та знищення їх слідів, показав
місце події. ОСОБА_4. також пояснив як вони намагались завести
двигун автомобіля.
Таким чином, наведені показання засуджених свідчать про те,
що вони діяли спільно й узгоджено з єдиним умислом на вчинення
вбивства ОСОБА_8., заволодіння його автомобілем та майном шляхом
розбійного нападу, а також на знищення слідів злочинів шляхом
підпалу автомобіля з тілом убитого ними потерпілого.
При цьому жоден із засуджених не вказував про застосування
органами досудового слідства будь-яких незаконних методів при
проведенні зазначених слідчих дій, які б спонукали їх до обмови
себе.
Що ж стосується тверджень у касаційних скаргах захисника
ОСОБА_1. та засудженого ОСОБА_4. про те, що явку з повинною
останній писав під диктовку працівника міліції, вони є надуманими,
оскільки з матеріалів справи вбачається, що викладені в ній факти
й обставини на час відібрання явки працівникам міліції відомі не
були.
Наведені показання засуджених знайшли підтвердження іншими
доказами.
Зокрема, згідно з висновками судово-медичної та
медико-криміналістичної експертиз переломи ребер у ОСОБА_8.
утворились від неодноразової дії твердих тупих предметів з
обмеженою контактуючою поверхнею, якими можуть бути пальці рук,
зібрані в кулак, нога у взутті або предмети зі схожою
характеристикою, а перелом лобної кістки міг утворитись від дії
вільної частини рукоятки ножа, вилученого з автомобіля. При
проведенні додаткових судово-медичних експертиз установлено, що
показання ОСОБА_4. та ОСОБА_5. у ході відтворень обстановки та
обставин події злочину не суперечать даним судово-медичної
експертизи трупу ОСОБА_8. у частині характеру та механізму
завдання йому тілесних ушкоджень.
Відповідно до висновків судово-імунологічних експертиз на
одязі та взутті засуджених, що були на них у день події злочину,
виявлені сліди крові, яка могла походити від ОСОБА_8.
При огляді автомобіля 9 квітня 2007 року на підлозі біля
сидіння водія під рульовою колонкою в купі попелу виявлено та
вилучено обгорілі господарський ніж із металевою рукояткою та
металевий ключ від замка.
Даний ніж, згідно з протоколом пред'явлення для впізнання,
впізнала свідок ОСОБА_9. - мати ОСОБА_5., як такий, що належить
їй.
В судовому засіданні вона показала, що 7 квітня 2007 року
приблизно о 20-21 годині її син ОСОБА_5. приїхав із м. Яготин,
побув декілька хвилин у хаті, а потім кудись пішов і сказав, що
скоро повернеться. Наступного дня вона виявила, що з будинку зник
кухонний ніж із металевою рукояткою, який вона в подальшому
впізнала.
З протоколу огляду водоймища у с. Сліпорід-Iванівка та
фототаблиці до нього вбачається, що в місці, на яке вказали
ОСОБА_5. та ОСОБА_4. під час відтворень обстановки та обставин
події злочину, виявлено запчастини до автомобіля, які вони викрали
з автомобіля ОСОБА_8., і по дорозі ОСОБА_5. викинув у водоймище.
Ці запчастини впізнав свідок ОСОБА_10. і підтвердив, що вони
знаходились у салоні автомобіля.
Свідки ОСОБА_11., ОСОБА_12. та ОСОБА_13. пояснили, що пізно
ввечері 7 квітня 2007 року вони біля бару в с. Сліпорід-Iванівка
познайомились з ОСОБА_4., який розшукував ОСОБА_5. Під час
вживання спиртних напоїв там же, а також наступного дня, ОСОБА_4.
повідомив, що в полі спалив автомобіль.
Свідки ОСОБА_11. та ОСОБА_14. також показали, що ОСОБА_4.
ночував удома у останньої, де виправ свої джинси, так як вони були
зі слідами крові. Крім того, ОСОБА_4. залишив у будинку спортивну
сумку чорного кольору.
За даними протоколів огляду та вилучення речей у будинку
ОСОБА_15. у с. Сліпорід-Iванівка виявлено та вилучено чорну
спортивну сумку, а у ОСОБА_4. светр.
При пред'явленні для впізнання потерпіла ОСОБА_7. впізнала
сумку та светр, які вона 7 квітня 2007 року віддала своєму
батькові ОСОБА_8. разом з іншими речами, щоб останній відвіз до
себе додому у м.Червонозаводське Лохвицького району.
Спортивну сумку також упізнала і потерпіла ОСОБА_6., яка
підтвердила, що вона належить сім'ї її доньки ОСОБА_7.
Суд, проаналізувавши показання ОСОБА_5. та ОСОБА_4., прийшов
до обгрунтованого висновку про те, що кожен із них, змінивши
показання та стверджуючи при інших допитах під час досудового
слідства та в судовому засіданні про свою непричетність до
злочинів і покладаючи всю відповідальність за скоєні діяння один
на одного, має на меті уникнути відповідальності за вчинення
особливо тяжких злочинів, оскільки вищенаведені показання
засуджених про їх дії на місці події в сукупності з іншими
наведеними доказами свідчать про те, що обидва засуджені, діючи
спільно, узгоджено та з єдиним умислом, напали на ОСОБА_8.,
вчинили з корисливих мотивів його вбивство, заволодіння майном та
автомобілем, який в подальшому з майном, що в ньому знаходилось,
знищили шляхом підпалу.
Враховуючи викладене, доводи касаційних скарг захисника
ОСОБА_1. та засудженого ОСОБА_4. про відсутність доказів
винуватості останнього у вчиненні інкримінованих йому дій, доводи
касаційних скарг захисника ОСОБА_3. та засудженого ОСОБА_5. про
його непричетність до вчинення злочинів відносно ОСОБА_8., а також
твердження в касаційних скаргах про те, що кожний із засуджених
учиняв на місці події певні дії під примусом іншого, є
безпідставними.
Злочинні дії засуджених за вказаними у вироку ознаками
правильно кваліфіковані за ч. 2 п. п. 6, 12 ст. 115, ч. 4 ст. 187,
ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 194 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а призначене
покарання відповідає вимогам закону.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 395, 396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
касаційні скарги захисників ОСОБА_1. і ОСОБА_3., засуджених
ОСОБА_4. і ОСОБА_5. залишити без задоволення, а вирок апеляційного
суду Полтавської області від 16 жовтня 2007 року щодо ОСОБА_4 і
ОСОБА_5 - без зміни.
Судді:
КОНОВАЛОВ В.М. КУЗЬМЕНКО О.Т. СКОТАРЬ А.М.