У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Cудової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Кравченка К.Т.
суддів
Пошви Б.М., Заголдного В.В.
за участю прокурора
Вергізової Л.А.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 березня 2008
року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених
ОСОБА_1. та ОСОБА_2 на постановлені щодо них судові рішення.
Вироком Буринського районного суду Сумської області від 30
січня 2006 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
раніше судимого 07.04.2004 року
Білопільським районним судом Сумської
області за ч. 3 ст. 185, ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 240 годин громадських робіт, -
засуджено: за ч. 5 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до
позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією всього майна,
яке є його власністю.
На підставі ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
вироків ОСОБА_1. остаточно визначено 8 років 18 днів позбавлення
волі з конфіскацією всього майна.
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_2,
раніше не судимого, -
засуджено: за ч. 5 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до
позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією всього майна,
яке є його власністю.
Цим же вироком засуджені ОСОБА_3. та ОСОБА_4., вирок щодо
яких у касаційному порядку не оскаржено.
Постановлено стягнути із засуджених різні суми на користь
потерпілих на відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 13 липня 2006
року вирок щодо ОСОБА_1. та ОСОБА_2 залишено без зміни.
За викладених у вироку обставин ОСОБА_1. та ОСОБА_2 визнано
винними у вчиненні в складі організованої групи на території
Недригайлівського, Буринського та Білопільського районів Сумської
області 2 та 6 квітня, 2, 8, 15 та 22 червня 2005 року таємного
викрадення чужого майна - домашньої худоби, повторно, поєднаного з
проникненням у приміщення.
У касаційних скаргах:
- засуджений ОСОБА_1. посилається на неповноту досудового
слідства, застосування щодо нього недозволених методів ведення
слідства та інші порушення кримінально-процесуального закону,
фальсифікацію матеріалів справи, вказує на неповне врахування
судом усіх обставин, які пом'якшують покарання та безпідставність
призначення йому покарання за сукупністю вироків. Крім того, як
убачається зі змісту скарги, оспорює кваліфікацію його дій у
складі організованої групи. Просить постановлені щодо нього судові
рішення змінити, застосувати ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та
призначити покарання у виді обмеження волі;
- засуджений ОСОБА_2 також посилається на неповноту
досудового та судового слідства, заперечує наявність організованої
групи і, у зв'язку з цим неправильність кваліфікації його дій,
вказує на його другорядну роль у вчиненні злочинів і
безпідставність незастосування ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
при
призначенні покарання. Просить судові рішення щодо нього
скасувати, чи змінити, перекваліфікувавши його дії з ч. 5 на ч. 2
чи ч. 3 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та пом'якшити призначене
покарання.
Заслухавши доповідача, прокурора, про необхідність виключення
призначення ОСОБА_1. покарання за сукупністю вироків, перевіривши
матеріали справи та доводи касаційних скарг, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_1. підлягає
частковому задоволенню, а касаційна скарга засудженого ОСОБА_2
задоволенню не підлягає.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_1. та ОСОБА_2 у вчиненні
злочину, за викладених у вироку обставин, грунтуються на зібраних
у справі доказах, зокрема, показаннях засуджених ОСОБА_1., ОСОБА_4
та ОСОБА_3., які визнали свою вину у вчиненні крадіжок худоби за
попередньою змовою групою осіб, заперечуючи їх вчинення
організованою групою, потерпілих ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7,
ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10., представника потерпілого ОСОБА_11.
в судовому засіданні, свідків ОСОБА_12., ОСОБА_13., ОСОБА_14.,
ОСОБА_15., ОСОБА_16, ОСОБА_17.,ОСОБА_18.,ОСОБА_19. під час
досудового слідства, даних протоколів відтворення обстановки та
обставин події, огляду місця події, виявлення та знищення, виїмки,
висновків судово-криміналістичної, судово-імунологічних експертиз
та інших матеріалах справи.
Доводи засуджених ОСОБА_1. та ОСОБА_2 про вчинення ними
крадіжок за попередньою змовою групою осіб, а не в складі
організованої групи були предметом перевірки суду апеляційної
інстанції і обгрунтовано визнані безпідставними. З правильно
встановлених судом фактичних обставин справи вбачається, що в
підготовці та вчиненні злочинів брали участь троє і більше осіб,
які організувалися у стійке об'єднання, мали спільні інтереси,
реалізовували єдиний намір на збагачення шляхом заволодіння чужим
майном, єдиний план дій, розподіл функцій серед учасників групи,
заздалегідь підбирали об'єкти посягань, збирали необхідну
інформацію про місце їх знаходження та можливість заволодіння,
планували викрадання майна та його збут.
Аналіз зібраних по справі доказів дає підстави колегії суддів
зробити висновок про правильність кваліфікації дій ОСОБА_1. та
ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
За зазначеним законом їм призначено близьке до мінімального
покарання, передбачене санкцією статті, з додержанням вимог ст. 65
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого
злочину та даних про особу винних. Призначене засудженим покарання
є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових
злочинів.
Посилання у скарзі ОСОБА_1. про застосування щодо нього
недозволених методів ведення слідства перевірялися апеляційним
судом і обгрунтовано визнані безпідставними.
Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону
України не виявлено.
Разом з тим, суд помилково призначив ОСОБА_1. покарання за
сукупністю вироків.
Незважаючи на те, що засуджений ОСОБА_1. вчинив новий злочин
у період після постановлення вироку від 7 квітня 2004 року і до
повного відбуття ним призначеного судом покарання, на час
постановлення оскаржуваного вироку він фактично відбув призначене
йому покарання у виді 240 годин громадських робіт, про що свідчить
надіслана на адресу Верховного Суду України довідка
кримінально-виконавчої інспекції Зарічного району м. Суми. Тому,
призначаючи йому покарання за правилами ст. 71 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, суд фактично засудив його до відбування вже відбутого
ним покарання, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 2 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
За таких обставин суд, при призначенні ОСОБА_1. покарання
неправильно застосував кримінальний закон, застосувавши до нього
ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та призначивши покарання за
сукупністю вироків.
Зазначена помилка не була виправлена апеляційним судом при
розгляді апеляції на рішення суду першої інстанції.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394, 396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
У задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_2
відмовити, касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1. задовольнити
частково.
Вирок Буринського районного суду Сумської області від 30
січня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від
13 липня 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити.
Виключити рішення суду про призначення йому покарання за
сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Вважати ОСОБА_1. засудженим за ч. 5 ст. 185 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
до позбавлення волі строком на 8 років з конфіскацією
всього майна, яке є його власністю.
В решті ці вирок та ухвалу залишити без зміни.
С у д д і :
Кравченко К.Т. Пошва Б.М. Заголдний В.В.