У х в а л а
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
 
                Верховного Суду України у складі:
 
     головуючого
 
     Кравченка К.Т.
 
     суддів
 
     Пошви Б.М., Заголдного В.В.
 
     за участю прокурора
 
     Саленка I.В.
 
     розглянула в судовому засіданні в м. Києві  20  березня  2008
року кримінальну справу за касаційною скаргою  захисника  ОСОБА_2.
та доповненнями до неї засудженого ОСОБА_1. на  постановлені  щодо
останнього судові рішення.
 
     Вироком Дніпропетровського районного  суду  Дніпропетровської
області від 10 квітня 2006 року
 
     ОСОБА_1,
 
     IНФОРМАЦIЯ_1,
 
     раніше не судимого, -
 
     засуджено:
 
     - за ч. 1 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         до позбавлення  волі
строком на 3 роки;
 
     - за ч. 3 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         до позбавлення  волі
строком на 7 років з  конфіскацією  половини  майна,  яке  є  його
власністю.
 
     На підставі ст.  70  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          за  сукупністю
злочинів ОСОБА_1. остаточно визначено 7 років позбавлення  волі  з
конфіскацією половини майна, яке є його власністю.
 
     Ухвалою Апеляційного суду  Дніпропетровської  області  від  4
липня  2006  року   вирок   щодо   ОСОБА_1.   змінено,   виключено
кваліфікуючу  ознаку  -  вартість  якого  в  250  разів  перевищує
неоподатковуваний мінімум доходів громадян. У решті вирок залишено
без зміни.
 
     ОСОБА_1. визнано винним у тому, що він у ніч з 9 на 10  липня
2005  року,   приблизно   з   23.20   до   00.30   годин,   у   м.
Дніпропетровську, з погрозою застосування до  ОСОБА_3  насильства,
небезпечного  для  життя  та   здоров'я   потерпілого,   незаконно
заволодів його транспортним засобом "ВАЗ-21099",  державний  номер
НОМЕР_1 та скоїв на ОСОБА_3 напад з метою заволодіння його майном,
поєднаний  з  погрозою  застосування  до  потерпілого  насильства,
небезпечного для його життя та здоров'я. Під час  розбою  ОСОБА_1.
заволодів мобільним телефоном потерпілого вартістю  1500  грн.  та
грошима в сумі 80 грн.
 
     У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2. вказує на неповноту  та
односторонність досудового та судового слідства,  порушення  права
на захист  ОСОБА_1.,  застосування  недозволених  методів  ведення
слідства  та  інші  порушення  кримінально-процесуального  закону,
посилається на  суперечливість  показань  ОСОБА_4.,  зазначає,  що
вирок грунтується на припущеннях,  відсутні  докази  приналежності
пістолета засудженому та заволодіння телефоном, доказами по справі
не підтверджено погрозу застосування насильства до потерпілого під
час  заволодіння  транспортним  засобом,   стверджує   що   розбій
засуджений не скоював. Також вказує, що судом  не  в  повній  мірі
враховані обставини, які пом'якшують покарання  та  стан  здоров'я
підзахисного. Просить вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1.  скасувати,  а
справу направити на новий судовий розгляд.
 
     У  доповненнях  до  касаційної  скарги  захисника  засуджений
ОСОБА_1.  також  вказує  на  неповноту  досудового   та   судового
слідства, застосування щодо нього та свідка ОСОБА_4.  недозволених
методів ведення слідства, внаслідок чого  останній  обмовив  його,
стверджує, що  розбою  не  вчиняв,  а  автомобілем  заволодів  без
погрози  застосування  насильства.  Просить  звільнити  його   від
подальшого відбування покарання.
 
     Заслухавши доповідача, прокурора, який просив судові  рішення
залишити без  зміни,  вивчивши  матеріали  справи  та  перевіривши
доводи касаційної скарги  та  доповнень  до  неї,  колегія  суддів
вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
 
     Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1. у вчиненні
злочинів за обставин, викладених у вироку, грунтуються на зібраних
у справі доказах, зокрема, послідовних,  детальних  та  узгоджених
між  собою  показаннях  потерпілих  ОСОБА_3,   ОСОБА_5.,   свідків
ОСОБА_4., ОСОБА_6.,  ОСОБА_7,  ОСОБА_8.,  даних  протоколів  усної
заяви,  огляду  місця  події,  даних  висновку  судово-балістичної
експертизи та інших матеріалах справи.
 
     Викладені  в  касаційній   скарзі   захисника   ОСОБА_2.   та
доповненнях  до  неї  засудженого  ОСОБА_1.  доводи,  про  те,  що
останній заволодів автомобілем без погрози застосування насильства
та не заволодівав мобільним телефоном та гаманцем потерпілого були
предметом  ретельної  перевірки  суду  апеляційної   інстанції   і
обгрунтовано визнані безпідставними.  Такі  доводи  спростовуються
послідовними та  детальними  показаннями  потерпілого  ОСОБА_3  та
свідка ОСОБА_4.  про  обставини  вчинення  ОСОБА_1.  злочинів.  Не
довіряти цим показанням підстав немає.
 
     Доводи про застосування щодо  ОСОБА_1.  недозволених  методів
ведення  слідства  перевірялися  судом  та  обгрунтовано   визнані
безпідставними.
 
     Iстотних  порушень  вимог  кримінально-процесуального  закону
України не виявлено.
 
     Дії ОСОБА_1. за ч. 3  ст.  289,  ч.  1  ст.  187  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
         кваліфіковані правильно.
 
     Разом з тим, при призначенні  ОСОБА_1.  покарання  суд  не  в
повній мірі врахував дані про його особу і лише формально зазначив
у  вироку,  що  засуджений  за  місцем  проживання,  навчання   та
попередньої роботи характеризується  позитивно  і  страждає  рядом
хронічних  захворювань,  фактично  не  врахував  ці  обставини  та
призначив йому надто сувору міру покарання.
 
     Тому,   враховуючи   думку   потерпілого,    який    пробачив
потерпілого,   часткове   визнання    засудженим    своєї    вини,
незадовільний  стан  його  здоров'я,  колегія  суддів  вважає   за
необхідне визнати ці обставини такими, що  пом'якшують  покарання,
вбачає підстави для застосування ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          та
пом'якшення призначеного ОСОБА_1. покарання.
 
     На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394-396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів
 
                        у х в а л и л а :
 
     Касаційну скаргу захисника ОСОБА_2. задовольнити частково.
 
     Вирок  Дніпропетровського  районного  суду  Дніпропетровської
області від 10  квітня  2006  року  та  ухвалу  Апеляційного  суду
Дніпропетровської області від  4  липня  2006  року  щодо  ОСОБА_1
змінити.
 
     Пом'якшити призначене йому покарання  за  ч.  3  ст.  289  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
          та  вважати  засудженим  за  цим  законом  із
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          до  позбавлення  волі
строком на 5 років з  конфіскацією  половини  майна,  яке  є  його
власністю,  а  на  підставі  ст.  70  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          за
сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 1  ст.  187  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
         - на 5 років позбавлення волі  з  конфіскацією
половини майна, яке є його власністю.
 
     У решті вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1. залишити без зміни.
 
                           С у д д і :
 
             Кравченко К.Т. Пошва Б.М. Заголдний В.В.