головуючого, судді

Верещак В.М.,

суддів

Гошовської Т.В., Мороза М.А.,

за участю прокурора

Гладкого О.Є.

розглянула у судовому засіданні 20 березня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 на постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення.

Вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 18 липня 2007 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1 народження, уродженця

м. Маріуполя Донецької області, двічі судимого,

останній раз 26 лютого 2003 року за ч. 2 ст. 186 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі, звільненого

на підставі ст. 75 КК України (2341-14) від відбування покарання

з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців,

засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України (2341-14) на 8 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є його власністю, за ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 357 КК України (2341-14) на 2 роки обмеження волі, а на підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів йому призначено 8 років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є його власністю. На підставі ст. 71 КК України (2341-14) до цього покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком й остаточно визначено 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є його власністю.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області від 7 вересня 2007 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 2 травня 2004 року перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з особою, справу щодо якої виділено в окреме провадження, вчинив напад на ОСОБА_3, застосовуючи насильство, небезпечне для життя та здоров'я потерпілого, спричинив йому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, подолавши таким чином його волю до опору, насильно привів його додому, де заволодів його майном вартістю 1 600 грн.

Крім того, ОСОБА_1 16 липня 2004 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння у квартирі знайомого ОСОБА_4 у м. Маріуполі, таємно викрав майно потерпілого вартістю 700 грн., а також паспорт та посвідчення водія.

У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1 та захисник ОСОБА_2 просять скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону. Посилаються на те, що у цій же справі є вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 7 вересня 2005 року, яким ОСОБА_1 було виправдано за ч. 3 ст. 187 КК України (2341-14) . Цей вирок було скасовано ухвалою апеляційного суду від 9 листопада 2005 року тільки у частині його засудження за ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) . Також зазначають, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, у справі допущено неповноту досудового та судового слідства. Вважають, що якщо провести судово-товарознавчу експертизу вартості килима неможливо, питання про наявність складу злочину за ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) слід вирішити на користь засудженого.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який вважав, що судові рішення слід залишити без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню частково.

Доводи у касаційних скаргах засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 про те, що під час розгляду справи судом першої інстанції допущено істотне порушення кримінально-процесуального законодавства, є слушними.

З матеріалів справи убачається, що зазначена кримінальна справа розглядалась судами неодноразово.

Зокрема, вироком Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 7 вересня 2005 року ОСОБА_1 було засуджено за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України (2341-14) , та виправдано за ч. 3 ст. 187 КК України (2341-14) за недоведеністю його винності у вчиненні цього злочину.

Цей вирок було оскаржено ОСОБА_1 до апеляційного суду у частині його засудження за ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) . У частині виправдання ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 187 КК України (2341-14) вирок оскаржено не було.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області від 9 листопада 2005 року вирок скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд.

Зі змісту ухвали убачається, що вирок було скасовано на підставі того, що суд не провів судово-товарознавчої експертизи вартості килима, що могло мати істотне значення для кваліфікації злочину у зв'язку зі змінами у діючому законодавстві й частковою декриміналізацією ст. 185 КК України (2341-14) . При цьому апеляційний суд прямо зазначив, що інших підстав для скасування вироку немає.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 375 КПК України при новому розгляді справи судом першої інстанції застосування закону про більш тяжкий злочин та посилення покарання допускається тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляцією прокурора або потерпілого чи його представника у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин, або коли при скасуванні вироку визнано необхідним застосувати більш суворе покарання, а також, коли при додатковому розслідуванні справи буде встановлено, що обвинувачений учинив більш тяжкий злочин, або коли збільшився обсяг обвинувачення.

Тому суд мав повторно розглядати справу, опираючись на вказівки вищестоящого суду, які є для нього обов'язковими, і не міг погіршувати становище засудженого, проводячи судовий розгляд за ч. 3 ст. 187 КК України (2341-14) .

Апеляційним судом при повторному розгляді справи зазначене грубе порушення кримінально-процесуального закону виправлено не було.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що судові рішення щодо ОСОБА_1 у частині засудження його за ч. 3 ст. 187 КК України (2341-14) необхідно скасувати із закриттям провадження у справі.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 357 КК України (2341-14) підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів і є правильною.

Разом із тим, у порядку ст. 395 КПК України (1001-05) , колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що злочин, передбачений ч. 3 ст. 357 КК України (2341-14) , відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, із моменту його вчинення засудженим та до набрання оскаржуваним вироком законної сили пройшло більш 3 років. Тому ОСОБА_1 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 357 КК України (2341-14) на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України (2341-14) за закінченням строків давності, а кримінальна справа у цій частині також підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 18 липня 2007 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області від 7 вересня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати у частинах засудження його: за ч. 3 ст. 187 КК України (2341-14) - на підставі п. 2 ст. 213 КПК України (1001-05) , за ч. 3 ст. 357 КК України (2341-14) - на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України (2341-14) , й провадження у справі у цих частинах закрити.

Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК України (2341-14) до цього покарання частково приєднати невідбуте покарання за попереднім вироком від 26 лютого 2003 року й остаточно визначити 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

У решті судові рішення залишити без зміни.