У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Верещак В.М.,
суддів
Гошовської Т.В., Мороза М.А.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 20 березня 2008
року кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Запорізької області на вирок Жовтневого районного суду
м. Запоріжжя від 21 грудня 2006 року,
в с т а н о в и л а :
Зазначеним вироком засуджена:
ОСОБА_1, 1981 року народження, раніше не судима,
- за ч.1 ст. 368 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки позбавлення
волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням
організаційно-розпорядчих функцій строком на 3 роки.
На підставі ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 звільнена
від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1
рік.
ОСОБА_1. визнана винною у тому, що вона, обіймаючи посаду
державного виконавця виконавчої служби Жовтневого району м.
Запоріжжя, будучи службовою особою, маючи у проваджені 6
виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_2. заборгованості на
користь фізичних та юридичних осіб, викликала на прийом його матір
ОСОБА_2 На прийомі ОСОБА_1, використовуючи своє посадове
становище, достовірно знаючи, що на частину квартири накладений
арешт, а у Жовтневому районному суді м. Запоріжжя знаходиться
подання про визначення частини майна боржника, яким він володіє на
праві спільної власності з іншими особами, запропонувала ОСОБА_2.
за хабар в розмірі 2000 грн. відкликати з суду подання та зняття
арешту з квартири.
24 травня 2006 року о 17 годині ОСОБА_1. у квартирі ОСОБА_2
отримала від неї хабар у розмірі 2000 грн.
У апеляційному порядку справа не переглядалася.
У касаційному поданні заступник прокурора Запорізької області
просить вирок щодо ОСОБА_1 скасувати у зв'язку з неправильним
застосуванням закону, а саме, положень ст. 75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи,
доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно
задоволенню не підлягає.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1. у вчинені
злочину, в якому вона визнана винною, відповідає фактичним
обставинам справи, грунтується на сукупності зібраних по справі
доказів, яким була дана належна оцінка, що у поданні
неоспорюється.
Міра покарання призначена ОСОБА_1 з урахуванням ст. 65 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Відповідно до ч.1 ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, якщо суд при
призначені покарання у виді виправних робіт, службового обмеження
для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі
на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу
винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість
виправлення засудженого без відбування покарання, він може
прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з
випробуванням.
Згідно зі ст.77 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
у разі звільнення від
відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені
додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати
певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення
військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного
класу.
Зазначене свідчить, що засуджена особа підлягає звільненню
тільки від основного, а не додаткового покарання, яке відповідно
до ст.77 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
має виконуватись самостійно.
Якщо у прокурора є сумніви щодо можливості реального
виконання додаткового покарання при застосуванні ст.75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, то такі сумніви має усувати суд у порядку виконання
вироку відповідно до ст. 409 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
Отже, наведені у касаційному поданні доводи про те, що вирок
щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним
застосуванням кримінального закону, безпідставні.
Крім того, підставами для скасування вироку за п. 3 ч.1 ст.
398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, виходячи з вимог ст.372 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
є доводи про те, що призначене покарання за своїм
видом та розміром є явно несправедливим внаслідок саме м'якості
призначеного покарання. Проте у касаційному поданні доводів про
явну невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості
злочину та особі засудженого внаслідок м'якості не наведено.
За таких обставин, підстав для призначення справи до
касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених
у ст.384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
немає.
Керуючись ст.394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Касаційне подання заступника прокурора Запорізької області
залишити без задоволення.
Судді:
Верещак В.М. Гошовська Т.В. Мороз М.А.