Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 20 березня 2008 року справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Кобеляцького районного суду Полтавської області від 16 липня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 13 серпня 2007 року,

постановою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 16 липня 2007 року, залишеною без зміни ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 13 серпня 2007 року, скасовано постанову прокурора Кобеляцького району Полтавської області, датовану 1 березня 2006 року, про порушення кримінальної справи за фактом шахрайства з фінансовими ресурсами службовими особами ТОВ АФ "Прапор" і постанову старшого слідчого СУ УМВС України в Полтавській області від 24 квітня 2007 року за фактом службового підроблення службовими особами ТОВ АФ "Прапор" та відмовлено в порушенні кримінальної справи за ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 366 КК України.

У касаційному поданні прокурор посилається на те, що судами необґрунтовано скасовано постанову прокурора про порушення кримінальної справи, оскільки органами досудового слідства при її порушенні було дотримано вимоги ст. ст. 94, 98 КПК України, у зв'язку з чим просить судові рішення скасувати, а справу - направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає з таких підстав.

Розглядаючи скаргу ОСОБА_1. на постанови про порушення кримінальної справи, суд першої інстанції належним чином перевіривши наявність приводів і підстав для винесення зазначених постанов, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність скасування цих постанов і відмови в порушенні кримінальної справи.

Зі змісту кредитної угоди та договорів застави, укладених між ТОВ АФ "Прапор" та Кременчуцьким філіалом ПриватБанку, про які йдеться у постановах про порушення кримінальної справи, видно, що вони укладені з дотриманням загальних вимог, додержання яких є необхідним для їх чинності. Достатніх даних, які б свідчили про те, що ці правочини укладені не уповноваженими на те особами, не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, чи не виконувалися будь-ким із їх учасників матеріали справи не містять. Відсутні в матеріалах справи і дані про те, що недійсність укладених між ТОВ АФ "Прапор" та Кременчуцьким філіалом ПриватБанку правочинів прямо встановлена законом чи вони визнані судом недійсними.

Як убачається з матеріалів справи, рішенням апеляційного суду Полтавської області від 15 травня 2007 року у позові про визнання зазначених договорів застави недійсними відмовлено.

За таких обставин висновок осіб, які порушили кримінальну справу, про наявність у діях службових осіб ТОВ АФ "Прапор" ознак зазначених у постановах про порушення кримінальної справи злочинів, є передчасним, про що обґрунтовано зазначено в постанові місцевого суду та ухвалі суду апеляційної інстанції.

Отже, підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, про що йдеться у касаційному поданні, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

відмовити у задоволенні касаційного подання прокурора.