У х в а л а

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

     Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

                Верховного Суду України у складі:

     головуючого

     Присяжнюк Т.I.,

     суддів

     Косарєва В.I. і Школярова В.Ф.,

     за участю прокурора

     Кравченко Є.С.

     розглянула в судовому засіданні в м. Києві  18  березня  2008
року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1.
на вирок Лисичанського міського суду  Луганської  області  від  14
березня 2007 року, яким

     ОСОБА_2,

     IНФОРМАЦIЯ_1

     громадянина України,

     раніше не судимого,

     засуджено

     - за ч.2 ст. 286 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 4 роки  6  місяців
позбавлення  волі  з  позбавленням  права  керувати  транспортними
засобами строком на 1 рік.

     На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         ОСОБА_2.  звільнено
від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців із
покладенням певних зобов'язань  відповідно  до  ст.76  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
        .

     Постановлено стягнути з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1. - 771.78
грн.  на  відшкодування  матеріальної  шкоди  і  5  000  грн.   на
відшкодування моральної шкоди.

     Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних  справах
апеляційного суду Луганської області від 11 травня 2007 року вирок
залишено без зміни.

     Згідно з вироком суду, ОСОБА_2. визнано винним і засуджено за
те,  що  він  7.09.2006р.,  рухаючись  на  вул.  Свердлова  в   м.
Лисичанську і керуючи автомобілем  АЗЛК-2141,  в  порушення  вимог
п.п.10.1,  14.2  (в)  Правил  дорожнього  руху  виїхав  на   смугу
зустрічного  руху,  де  зіткнувся  із  мотоциклом  "Ява-350"   під
керуванням ОСОБА_1. В результаті ДТП  пасажир  мотоцикла  ОСОБА_3.
загинула на місці події, ОСОБА_1. отримав тяжкі тілесні ушкодження
з стійкою втратою працездатності.

     У  касаційній  скарзі  потерпілий  ОСОБА_1.  просить   ухвалу
апеляційного  суду  щодо  ОСОБА_2.  у  зв'язку  з  невідповідністю
призначеного  покарання  тяжкості  злочину  і  особі   засудженого
скасувати,  а  справу  направити  на  новий  апеляційний  розгляд.
Посилається на те, що засуджений вчинив тяжкий злочин, матеріальну
шкоду  відшкодував  частково,  вину  визнав  частково,  відмовився
відшкодовувати моральну шкоду.  Суд  безпідставно  зменшив  розмір
відшкодування моральної шкоди до 5 000  грн.,  не  врахувавши  при
цьому його матеріальний і моральний стан.

     Заслухавши  доповідача,  думку  прокурора,  який  вважає,  що
касаційна скарга задоволенню підлягає частково в частині вирішення
цивільного позову, перевіривши  матеріали  справи  та  обговоривши
доводи  касаційної  скарги  і  заперечення  на   неї   потерпілого
ОСОБА_4., колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню  з
таких підстав.

     Призначаючи засудженому покарання із застосуванням  ст.75  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , суд послався на те,  що  ОСОБА_2.  раніше  не
судимий, щиро розкаявся, вину визнав частково, на  його  утриманні
знаходиться  неповнолітня  дитина  має  постійне   місце   роботи,
зобов'язався відшкодувати заподіяну ним шкоду  в  повному  обсязі,
злочин вчинив з  необережності,  за  місцем  проживання  і  роботи
характеризується   позитивно,   частково   відшкодував   заподіяну
злочином шкоду.

     Проте, з такими висновками суду погодитись не можна.

     Суд не достатньо врахував те, що ОСОБА_2. вчинив злочин, який
відповідно до ст.12 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         є тяжким, що  внаслідок
його дій одна  особа  загинула,  а  інша  отримала  тяжкі  тілесні
ушкодження, вину визнав частково, і даних  про  те,  що  він  щиро
розкаявся у справі не має.

     За таких обставин колегія суддів вважає, що суд без достатніх
підстав дійшов висновку про  можливість  звільнення  ОСОБА_2.  від
покарання на підставі ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .

     Крім того, як видно із матеріалів справи потерпілий  ОСОБА_1.
подав цивільний позов відповідно до  вимог  закону,  в  якому  ним
наведено відповідні мотиви заподіяння йому моральних страждань.

     Суд,  зменшуючи  розмір  відшкодування  моральної  шкоди,  не
врахував достатньо морального і фізичного стану потерпілого,  який
отримав тяжкі тілесні ушкодження з стійкою втратою працездатності,
зокрема, з втратою ноги, і має другу групу інвалідності (а.с.168).

     Апеляційний суд перевіряючи справу не виправив  помилки  суду
першої інстанції і залишив вирок без зміни.

     Тому вирок і ухвала апеляційного суду відповідно до вимог ст.
372  КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
          підлягають  скасуванню,  а  справа
направленню на новий судовий розгляд.

     При новому розгляді  справи  суду  необхідно  більш  ретельно
перевірити фізичний стан потерпілого і його доводи щодо  моральних
страждань, і в залежності від  встановленого  прийняти  законне  і
обгрунтоване рішення. Якщо буде доведено  винуватість  ОСОБА_2.  у
вчинені злочину за який його  засуджено,  то  призначене  йому  із
застосуванням ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         покарання слід  визнати
м'яким.

     Враховуючи  наведене,  керуючись  ст.  394-396  КПК   України
( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів

     у х в а л и л а :

     Касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1. задовольнити.

     Вирок Лисичанського міського суду Луганської області  від  14
березня 2007 року та ухвалу апеляційного суду  Луганської  області
від 11 травня 2007 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити
на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.

     С у д д і:

     Присяжнюк Т.I. Косарєв В.I. Школяров В.Ф.