У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Присяжнюк Т.I.,
суддів
Косарєва В.I. і Школярова В.Ф.,
за участю прокурора
Колесниченка О.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 березня 2008
року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який
брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок
Луцького міськрайонного суду Волинської області від 3 листопада
2006 року, яким
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1
громадянку України,
раніше судиму: 18.08.2000р. за ч.1 ст.229-1,ст.45
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення волі з іспитовим
строком на 2 роки; 15.10.2002р. за ч.2 ст.307,ст.71 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років 1 місяць позбавлення волі,
ухвалою Волинського апеляційного суду від 11.01.2003р.
вирок змінено, постановлено вважати засудженою за ч.2
ст.307,ст.71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст.69 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки 1 місяць позбавлення волі,
звільнену 8.12.2004р. умовно-достроково на 4 місяці
4 дні,
засуджено
- за ч.2 ст. 307 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років
позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75,76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1.
звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим
строком на 3 роки із покладенням певних обов'язків відповідно до
ст.76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_2
громадянку України,
раніше не судиму,
засуджено
- за ч.2 ст. 307 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років
позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75,76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_2.
звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим
строком на 2 роки із покладенням певних обов'язків відповідно до
ст.76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 12 січня
2007 року вирок залишено без зміни.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_1. визнана винною і засуджена за
те, що вона у другій половині травня 2006 року, за попередньою
змовою з ОСОБА_2., в м. Луцьку, вчинила незаконне придбання,
зберігання з метою збуту особливо небезпечних наркотичних засобів
та збут наркотичних засобів і психотропних речовин, повторно, а
також збут психотропних речовин в місцях масового перебування
громадян за обставин викладених у вироку.
ОСОБА_2. засуджена за те, що у другій половині травня 2006
року, за попередньою змовою з ОСОБА_1., в м. Луцьку вчинила
незаконне придбання, зберігання з метою збуту і збут психотропних
речовин, а також збут психотропних речовин в місцях масового
перебування громадян за обставин викладених у вироку.
19.05.2006р. ОСОБА_1., знаходячись в АДРЕСА_1, передала
ОСОБА_2. психотропну речовину - амфетамін для збуту, яку остання
зберігаючи при собі, перенесла до АДРЕСА_2, де збула цю речовину
вагою 0.3 г ОСОБА_3. за 100 грн., а зазначені гроші пізніше
передала ОСОБА_1.
В другій половині травня 2006р. ОСОБА_1., знаходячись біля
АЗС на вул. Яровиця в м. Луцьку, незаконно придбала наркотичний
засіб - канабіс, з метою збуту, який перенесла і зберігала
вАДРЕСА_1, і 22.05.2006р. незаконно збула вказаний наркотичний
засіб вагою 2.02 г ОСОБА_3. за 30 грн.
28.05.2006р. ОСОБА_1., за попередньою змовою з ОСОБА_2.,
знаходячись в АДРЕСА_1, передала останній психотропну речовину -
амфетамін для збуту, яку остання зберігаючи при собі, перенесла до
АДРЕСА_2, де збула цю речовину вагою 0.3032 г ОСОБА_3. за 100 грн.
У касаційному поданні прокурор просить вирок і ухвали
апеляційного суду щодо ОСОБА_1. і ОСОБА_2. у зв'язку з
неправильним застосуванням кримінального закону, істотними
порушеннями кримінально-процесуального закону та невідповідністю
призначеного покарання тяжкості злочину і особі ОСОБА_1.
скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Посилається на те, що ОСОБА_1. вчинила тяжкий злочин, на
досудовому слідстві визнавала вину частково, раніше два рази була
притягнута до кримінальної відповідальності за вчинення
аналогічних злочинів, тому суд безпідставно застосував до неї
ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Крім того, судом в порушення санкції
ч.2 ст.307 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
не призначено засудженим
додаткове покарання у виді конфіскації майна і не наведено
відповідних мотивів щодо його не застосування.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав
касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши
доводи подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає
задоволенню частково з таких підстав.
Доводи у поданні щодо безпідставного незастосування судом
додаткового покарання у виді конфіскації майна при звільненні
ОСОБА_1. і ОСОБА_2. від покарання з випробуванням не відповідають
вимогам закону, оскільки при звільненні на підставі ст.75 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
від покарання застосування додаткового
покарання у виді конфіскації майна відповідно до ст.77 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
не передбачено.
Підстав вважати, що при звільненні засуджених від покарання
судом порушено закон, не має. < /p>
Разом з тим, суд визнавши ОСОБА_1. винною за ч.2 ст307 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
при призначенні їй покарання на порушення
вимог ст.65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
по суті не врахував ступінь
тяжкості вчиненого нею злочину та дані про її особу і без
достатніх підстав звільнив її від покарання на підставі ст.75 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Iз матеріалів справи видно, що ОСОБА_1. раніше два рази
притягувалась до кримінальної відповідальності за вчинення
аналогічних злочинів, остання судимість не погашена і не знята,
вчинила тяжкий злочин у сфері незаконного обігу наркотичних
засобів, на досудовому слідстві визнавала вину частково.
Крім того, суд не врахував те, що до ОСОБА_1. раніше
застосовувалось умовно-дострокове звільнення від покарання, після
чого вона на шлях виправлення не стала і вчинила новий злочин.
За таких обставин застосування судом щодо неї ст.75 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
колегія суддів не може визнати обгрунтованим.
Апеляційний суд не виправив помилки суду першої інстанції, а тому
вирок і ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню, а справа
поверненню на новий судовий розгляд.
Якщо при новому розгляді буде встановлена винуватість
ОСОБА_1. у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, то призначене їй покарання із застосуванням ст.75 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
слід визнати м'яким.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді
справи судом першої інстанції, задовольнити частково.
Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 3
листопада 2006 року щодо ОСОБА_1скасувати за м'якістю призначеного
покарання, а справу направити на новий судовий розгляд.
Судді:
Присяжнюк Т.I. Косарєв В.I. Школяров В.Ф.