Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

головуючого

Паневіна В.О.,

суддів

Коротких О.А., Гриціва М.I.,

за участю прокурора Кравченко Є.С.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 18 березня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою виправданих ОСОБА_1 та ОСОБА_2на судові рішення щодо них,

в с т а н о в и л а:

вироком Трускавецького міського суду Львівської області від 12 жовтня 2006 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1, таку,

що не має судимості,

та

ОСОБА_2,

IНФОРМАЦIЯ_2,

такого, що не має судимості,

виправдано за ст. 356 КК України (2341-14) за відсутністю в їх діях складу злочину.

Матеріали справи направлені Трускавецькому МВ УМВС України у Львівській області для складання протоколу за ст. 186 КпАП України (80731-10) про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2

ОСОБА_1 та ОСОБА_2обвинувачувалися у тому, що вони 27 грудня 2004 року у період часу між 20 та 22 год. з метою перешкодити будівництву масажно-мануального комплексу на відведеній земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1, розкидали гравій, привезений ОСОБА_3, та зруйнували огорожу, яка була ним зведена для впорядкування проведення цих робіт. Унаслідок цього огорожа прийшла в непридатність для подальшого використання. Такими діями ОСОБА_1 та ОСОБА_2спричинили потерпілому значну шкоду.

Місцевий суд, визнав доведеним вчинення підсудними самоправства, але у зв'язку з тим, що розмір заподіяної ОСОБА_1 та ОСОБА_2потерпілому шкоди не був значним, постановив щодо них виправдувальний вирок за відсутністю в їхніх діях складу злочину, передбаченого ст. 356 КК України (2341-14) , а матеріали справи щодо них направив до Трускавецького міськвідділу міліції для складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 13 березня 2007 року вказаний вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2порушують питання про скасування судових рішень у частині мотивів виправдання із закриттям щодо них справи. Посилаються на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотні порушення кримінально-процесуального закону. Вказують на те, що суд необгрунтовано направив матеріали справи до Трускавецького міськвідділу міліції для складання щодо них протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 186 КпАП України (80731-10) , оскільки жодних правопорушень вони не вчиняли. Крім того, зазначають, що апеляційний суд, розглядаючи справу, порушив вимоги ст. 377 КПК України (1001-05) , оскільки в ухвалі не дав відповіді на всі доводи апеляції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора Кравченко Є.С., яка частково підтримала касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2та просила скасувати ухвалу апеляційного суду щодо них з направленням справи на новий апеляційний розгляд, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 377 КПК України (1001-05) в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені докладні мотиви прийнятого рішення, усі доводи, що містяться в апеляціях, мають бути проаналізовані і жоден із них не повинен залишитися без відповіді. При залишенні апеляції без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необгрунтованою.

Як убачається з матеріалів справи, на вирок Трускавецького міського суду від 12 жовтня 2006 року було подано апеляцію ОСОБА_1 та ОСОБА_2У ній вони порушували питання про скасування виправдувального вироку в частині мотивів виправдання. На їхню думку, висновки суду про вчинення ними адміністративного правопорушення не відповідали фактичним обставинам справи та не підтверджувалися доказами, дослідженими в судовому засіданні. На обгрунтування своїх вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2в своїй апеляції наводили відповідні доводи.

Проте, апеляційний суд, залишаючи вирок місцевого суду щодо них без зміни, в ухвалі відповіді на доводи апеляції стосовно підстав виправдання не дав, а послався на те, що винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2у вчиненні правопорушення при вказаних у вироку обставинах доведена зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами.

Крім того, оцінюючи показання малолітнього свідка ОСОБА_4, які він давав під час судового розгляду, суд першої інстанції зазначив, що кладе в основу вироку пояснення цього свідка, дані ним дільничному інспектору міліції щодо участі подружжя ОСОБА_1 у пошкодженні майна ОСОБА_3.

З такою оцінкою погодився й апеляційний суд, який не звернув увагу на вимоги ст. 65 КПК України (1001-05) , якою передбачено, що доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і ці дані встановлюються показаннями свідка, а не його поясненнями.

Таким чином, апеляційний суд допустив порушення чинного кримінально-процесуального законодавства, яке істотно вплинуло на правильність прийняття рішення, що відповідно до ч. 1 ст. 398 КПК України (1001-05) є підставою для скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

При новому розгляді апеляційному суду необхідно розглянути справу з дотриманням вимог чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів -

у х в а л и л а :

касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 13 березня 2007 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.