Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого

Присяжнюк Т.I.

суддів

Косарєва В.I. і Школярова В.Ф.

за участю прокурора

Морозової С.Ю.

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 18 березня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Житомирської області на вирок Черняхівського районного суду Житомирської області від 19 червня 2006 року,

в с т а н о в и л а :

цим вироком

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1народження,

раніше не судимого,

засуджено за :

- ч. 2 ст. 191 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі;

- ч. 1 ст. 366 КК України (2341-14) на 2 роки обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк три роки без позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) .

Відповідно до ст. 75 КК України (2341-14) його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік.

В апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він будучи службовою особою - директором Головинської гімназії, з метою привласнення грошових коштів, зловживаючи своїм службовим становищем, у період з жовтня 2003 року по серпень 2005 року видав завідомо неправдиві документи - накази та дав розпорядження внести до офіційних документів - табелів на заробітну плату працівників Головинської гімназії, завідомо неправдиві відомості з приводу нарахування заробітної плати ОСОБА_2 на загальну суму 1568 грн. 04 коп., внаслідок чого, заволодів чужим майном на вказану суму.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеність винності та кваліфікацію дій ОСОБА_1, просить вирок щодо нього скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а саме, застосування положень ст.69 КК України (2341-14) щодо покарання, призначеного за сукупністю злочинів.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, грунтується на досліджених і перевірених у судовому засіданні доказах, а його дії за ч.2 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України (2341-14) кваліфіковано правильно, що не оскаржується у касаційному поданні.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд відповідно до ст. 65 КК України (2341-14) врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Призначене засудженому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи як пом'якшуючі покарання ОСОБА_1 обставини, зокрема, його щире каяття, добровільне відшкодування шкоди, позитивну характеристику, а також те, що він сумлінний керівник, якого поважають і якому довіряють колеги, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, суд належно обгрунтував у мотивувальній частині вироку свій висновок про можливість незастосування додаткового покарання, передбаченого ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України (2341-14) , у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, застосувавши при цьому положення ст. 69 КК України (2341-14) .

З урахуванням наведеного, суд правильно дійшов і висновку, що виправлення ОСОБА_1 можливе без відбування покарання, а тому звільнив його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України (2341-14) з випробуванням з іспитовим строком, з чим погоджується і колегія суддів.

Разом з тим як вбачається з резолютивної частини вироку суд застосувавши ст. 69 КК України (2341-14) при призначенні ОСОБА_1 покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК України (2341-14) допустив порушення вимог закону.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) щодо особи, винної у вчиненні декількох злочинів, суд може призначити більш м'яке покарання, ніж передбачене законом, окремо за кожний злочин або тільки за один із них і остаточно визначити покарання за правилами ст. 70 КК України (2341-14) . Застосування положень ст. 69 КК України (2341-14) щодо покарання (як основного, так і додаткового), призначеного за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків, є неприпустимим.

Зазначена помилка місцевого суду може бути виправлена касаційним судом без скасування вироку щодо ОСОБА_1 і направлення справи на новий судовий розгляд, як про це просить прокурор.

З урахуванням наведеного та керуючись статтями 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів,

у х в а л и л а:

касаційне подання заступника прокурора Житомирської області задовольнити частково.

Вирок Черняхівського районного суду Житомирської області від 19 червня 2006 року ОСОБА_1 змінити.

Вважати його засудженим за ч. 2 ст. 191 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на три роки позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю; за ч. 1 ст. 366 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на 2 роки обмеження волі без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів, вважати ОСОБА_1 засудженим до позбавлення волі строком на три роки без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю і відповідно до ст. 75 КК України (2341-14) звільненим від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік.