У х в а л а

Колегія суддів судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

головуючого

Міщенка С.М.

суддів

Вус С.М., Глоса Л.Ф.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 18 березня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора на вирок Первомайського районного суду АР Крим від 20 квітня 2007 року, яким

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженця с. Новомиколаївка АР Крим,

жителя с. Відкрите АР Крим,

раніше судимого 30.01.2007 р.

за ч.1 ст.309, ч.1 ст.311 КК України (2341-14) до 2-х років позбавлення волі

з іспитовим строком на 1 рік, -

засуджено за ч.2 ст.309 КК України (2341-14) до позбавлення волі на 2 роки 6 місяців, а на підставі ч.4 ст.70 КК України (2341-14) до покарання приєднано частково 6 місяців позбавлення волі, не відбутого покарання за вироком від 30 січня 2007 р., і остаточно призначено покарання у виді 3-х років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України (2341-14) звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки.

В апеляційному порядку справа не переглядалася.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він у серпні 2006 р. на городі домоволодіння АДРЕСА_1, де він проживає, виявивши декілька дикоростучих кущів коноплі, зірвав й відокремив суцвіття і листя, висушив їх і зберігав у зазначеному домоволодінні, тобто виготовив і повторно зберігав без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб рослинного походження - каннабіс (марихуану), загальною вагою 21,77 г у висушеному виді, який був виявлений і вилучений у нього працівниками міліції 7.02.2007 р.

У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання особі засудженого, а також неправильним застосуванням кримінального закону.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, підтверджується визнавальними показаннями засудженого і у касаційному поданні не оспорюється.

Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.309 КК України (2341-14) є правильною і також не оспорюється прокурором.

Iстотних порушень норм кримінально-процесуального закону по справі не встановлено.

Покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України (2341-14) і призначене з урахуванням характеру та ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних щодо особи засудженого (засуджений працює, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні двох малолітніх дітей, дружина не працює, розкаявся у вчиненому). З урахуванням наведеного, судом правильно застосовано ст.75 КК України (2341-14) і звільнено засудженого від призначеного покарання з випробуванням. Підстав вважати покарання м'яким, як про це зазначається у касаційному поданні, немає.

Доводи прокурора про те, що судом порушено вимоги закону і не застосовано ст.71 КК України (2341-14) , оскільки засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, є

безпідставними. Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 попереднім вироком був засуджений 30.01.2007 року, а злочин, за яким його засуджено вироком від 20.04.2007 р., він вчинив у серпні 2006 року, тобто до винесення вироку за попередній злочин.

Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України (1001-05) , немає.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів -

у х в а л и л а :

відмовити у задоволенні касаційного подання прокурора.