5-1168км08 Про вчинення грабіжу в особливо великих розмірах організованою групою осіб - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 18 березня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1. та ОСОБА_2., захисників ОСОБА_3. та ОСОБА_4. на вирок Ленінського районного суду м.Донецька від 25 грудня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 20 липня 2007 року.

Цим вироком

IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця Новгородської області Російської Федерації, мешканця м.Донецька, росіянина, громадянина України, такого, що на підставі ст.89 КК України (2341-14) , судимості не має,

за ч.5 ст.186 КК України (2341-14) на 9 років позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому майна;

за ч.2 ст.289 КК України (2341-14) на 6 років позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст.70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів остаточне покарання ОСОБА_1. призначено у виді позбавлення волі на строк 9 років із конфіскацією всього належного йому майна.

IНФОРМАЦIЯ_2, уродженця та мешканця с. Любовки Волновахського району Донецької області, такого, що судимості не має,

за ч.5 ст.186 КК України (2341-14) на 8 років позбавлення волі без конфіскації майна;

за ч.2 ст.289 КК України (2341-14) на 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст.70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів остаточне покарання ОСОБА_2. призначено у виді позбавлення волі на строк 8 років без конфіскації майна.

Зазначеним вироком також засуджено ОСОБА_5. та ОСОБА_6., вирок щодо яких у касаційному порядку не оскаржено.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 20 липня 2007 року вирок Ленінського районного суду м.Донецька від 25 грудня 2006 року щодо ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_1. та ОСОБА_2. змінено, виключено із вступної та мотивувальної частини вироку посилання суду на те, що ОСОБА_1. раніше судимий, а в решті вирок суду залишено без змін.

ОСОБА_1. та ОСОБА_2. визнано винуватими у тому, що вони 13.02.2005 року о 18 годині, за попередньою змовою з ОСОБА_5. та ОСОБА_6., на вул.Стадіонній в м.Донецьку незаконно заволоділи автомобілем "ЗАЗ-110247", який належав ОСОБА_7., застосувавши при цьому до ОСОБА_8. та ОСОБА_9. насильство, що не є небезпечним для їх життя та здоров'я. Ці ж особи відкрито викрали мобільні телефони різних моделей, що знаходились у даному автомобілі і належали ОСОБА_10. у кількості 420 шт, завдавши йому матеріальної шкоди на загальну суму 430 673 грн. 07 коп., що у шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, тобто є особливо великим розміром.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1. та захисник ОСОБА_3., посилаючись на неповноту досудового та судового слідства при встановленні кількості та вартості викраденого майна, відсутність у потерпілого ОСОБА_10. належних документів про законність придбання ним мобільних телефонів, у зв'язку з чим судом було неправильно вирішено цивільний позов в частині відшкодування матеріальної шкоди, просять постановленні щодо ОСОБА_1. судові рішення скасувати, а справу направити на нове розслідування у частині, що стосується цивільного позову.

Засуджений ОСОБА_2. та його захисник ОСОБА_4. у своїх касаційних скаргах просять вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2. скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, у зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг засуджених ОСОБА_1. і ОСОБА_2., захисників ОСОБА_3. і ОСОБА_4., колегія суддів приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Доводи касаційних скарг засудженого ОСОБА_1. та захисника ОСОБА_3. про неповноту досудового та судового слідства при встановленні кількості та вартості викраденого майна, відсутність належних документів про законність придбання потерпілим мобільних телефонів та неправильне вирішення у зв'язку з цим цивільного позову, є необгрунтованими.

Як убачається із матеріалів справи, потерпілий ОСОБА_10., під час розгляду справи у суді, заявив цивільний позов про стягнення у солідарному порядку з усіх засуджених на його користь матеріальних збитків завданих злочином, додавши до позову накладні про вартість викрадених у нього мобільних телефонів та те, що він зазначені телефони придбав на законних підставах (т.3 а.с.31-40). У відповідності з доказами, зібраними у справі, встановлено кількість викраденого майна і його вартість. Достовірність цих доказів сумнівів не викликає. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_10. було вирішено згідно з вимогами ст.328 КПК України (1001-05) і задоволено частково, відповідно до встановленого судом розміру заподіяних збитків.

Підстав для скасування постановлених судових рішень і направлення справи на додаткове розслідування колегія суддів не убачає.

Посилання засудженого ОСОБА_2. та захисника ОСОБА_4. у своїх касаційних скаргах на те, що під час досудового слідства було порушено право на захист засудженого ОСОБА_2., є безпідставними.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 КПК України (1001-05) участь у справі захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справи у суді першої інстанції є обов'язковою у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочину у віці до 18 років, - з моменту визнання особи підозрюваною чи пред'явлення їй обвинувачення.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_2. вчинив злочини у віці до 18 років. Під час досудового слідства зі стадії визнання ОСОБА_2. підозрюваним та допиту його в якості підозрюваного, йому, за його згодою, було призначено захисника ОСОБА_11., який здійснював захист його інтересів до того часу поки ОСОБА_2. не побажав мати іншого захисника (т.1 а.с. 138,140-146).

Виходячи з наведеного, порушень права на захист засудженого ОСОБА_2., як на стадії досудового слідства так і під час розгляду справи у суді, встановлено не було.

Доводи засудженого ОСОБА_2. та захисника ОСОБА_4. у своїх касаційних скаргах про те, що дії ОСОБА_2. слід перекваліфікувати з ч.5 ст.186 КК України (2341-14) на ст.296 КК України (2341-14) , а за ч.2 ст.289 КК України (2341-14) справу потрібно закрити, спростовуються зібраними та перевіреними по справі доказами.

Так, відповідно до протоколів допиту засудженого ОСОБА_2. (т.1 а.с.141-146, 206-210), він не заперечував свою та інших засуджених участь у незаконному заволодінні транспортним засобом та відкритому викраденні чужого майна, давав детальні показання щодо обставин вчинення цих злочинів, які могли бути відомі йому, як учаснику цих подій. Його показання узгоджуються з показаннями потерпілих, засуджених та іншими наведеними у вироку доказами.

Наведеними у вироку доказами підтверджується, що дії ОСОБА_2. та інших засуджених були спрямованні на заволодіння майном потерпілих, а не на порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, а тому підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_2. на ст.296 КК України (2341-14) не убачається.

Необгрунтованими є також доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_4. про призначення засудженому ОСОБА_2. більш суворого покарання, ніж передбачено законом.

Відповідно до вимог ч.3 ст.102 КК України (2341-14) , покарання у виді позбавлення волі особам, які на момент вчинення злочину не досягли вісімнадцятирічного віку, за вчинення особливо тяжкого злочину, не пов'язаного з умисним позбавленням життя людини, призначається на строк не більше 10 років.

Злочин, передбачений ч.5 ст.186 КК України (2341-14) , відповідно до класифікації злочинів, встановленої ст.12 КК України (2341-14) , відноситься до особливо тяжких, оскільки за його вчинення може бути призначене покарання на строк від 8 до 13 років позбавлення волі. Суд вірно, з врахуванням ступені тяжкості вчиненого злочину, даних про особу ОСОБА_2. та обставин, що пом'якшують покарання, призначив його в мінімальному розмірі санкції ч.5 ст.186 КК України (2341-14) .

Суд об'єктивно, повно та всебічно дослідив зібрані згідно з вимогами кримінально-процесуальним законом докази у справі, дав їм належну оцінку і обгрунтовано дійшов висновку про винність ОСОБА_2. та ОСОБА_1. у вчиненні злочинів, вірно кваліфікував їх дії.

Доводи касаційних скарг ОСОБА_1. та ОСОБА_2., аналогічні доводам їх апеляційних скарг, були перевіренні при апеляційному розгляді справи і відхиленні судом, як необгрунтовані.

Призначене покарання засудженому ОСОБА_1. відповідає вимогам ст.65 КК України (2341-14) , покарання призначене ОСОБА_2. відповідає вимогам ст.ст.65,102 КК України (2341-14) , воно є необхідним та достатнім для їх виправлення й попередження нових злочинів.

Враховуючи наведене, колегія суддів не убачає підстав для задоволення касаційних скарг.

Керуючись ст.394 КПК України (1001-05) , колегія суддів < p class=MsoNormal style='text-alіgn:justіfy'>

У Х В А Л И Л А :

у задоволенні касаційних скарг засудженим ОСОБА_1, ОСОБА_2 та захисникам ОСОБА_3. і ОСОБА_4. на вирок Ленінського районного суду м.Донецька від 25 грудня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 20 липня 2007 року - відмовити.