У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
головуючого-судді
Міщенка С.М.,
суддів
Глоса Л.Ф. і Вус С.М.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 18 березня 2008
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1.
на вирок Добропільського міськрайонного суду Донецької області від
27 червня 2007 року щодо нього,
встановила:
цим вироком
ОСОБА_1
IНФОРМАЦIЯ_1
уродженця м. Баку Республіки Азербайджан, жителя м.
Білозерське Добропільського району Донецької області, раніше не
судимого,
засуджено за ч. 3 ст. 152 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 8 років
позбавлення волі.
У апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1не переглядався.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1визнано винуватим і засуджено за
те, що він 3 серпня 2006 року в нічний час, будучи у стані
алкогольного сп'яніння, на території дачних ділянок біля м.
Білозерське Добропільського району Донецької області, із
застосуванням психічного та фізичного насильства згвалтував
неповнолітню ОСОБА_2., 1991 року народження.
У касаційній скарзі засуджений просить судові рішення щодо
нього скасувати, а справу закрити. Вважає, що досудове слідство та
судовий розгляд справи проведено необ'єктивно, неповно та
однобічно, із обвинувальним ухилом. Посилається на те, що
потерпіла на досудовому слідстві давала неправдиві показання,
обмовляючи його. Твердить, що її показання суперечать зібраним у
справі доказам. Також зазначає про те, що на досудовому слідстві
було порушено його право на захист.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи скарги, колегія суддів не знаходить підстав для
її задоволення.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1у вчиненні
злочину, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені
дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну
оцінку, і є обгрунтованими.
На обгрунтування свого висновку суд правильно послався на
показання потерпілої ОСОБА_2., згідно з якими після її відмови
вступити з ОСОБА_1. у статеві стосунки останній схопив її за
волосся, затягнув у кущі, де побив та згвалтував.
Достовірність цих показань об'єктивно підтверджується іншими
дослідженими судом доказами, зміст яких наведений у вироку:
показаннями законного представника неповнолітньої потерпілої
ОСОБА_3., свідків ОСОБА_4., ОСОБА_5., даними, що містяться у
протоколі огляду місця події від 4 серпня 2006 року та висновках
експертиз. Зокрема, згідно з даними висновку експертизи № 393/134
потерпіла не досягла статевої зрілості, а виявлені у неї тілесні
ушкодження є характерними для згвалтування і знаходяться у прямому
причинному зв'язку з насильницьким статевим актом.
Крім того, як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 на
досудовому слідстві також давав показання про те, що він усупереч
волі ОСОБА_2. вступив з нею в статеві зносини із застосуванням
фізичного насильства.
З протоколу судового засідання та мотивувальної частини
вироку убачається, що суд належним чином перевірив та оцінив усі
показання потерпілої й зробив правильний висновок, що показання
ОСОБА_2. про її згвалтування ОСОБА_1. узгоджуються з фактичними
обставинами справи, а тому сумніву в їх достовірності не
викликають.
За таких обставин колегія суддів вважає безпідставними
викладені у касаційній скарзі засудженого доводи, що потерпіла
обмовила його у вчиненні злочину, та її показання суперечать
зібраним доказам.
Не заслуговують на увагу і доводи засудженого про порушення
його права на захист, оскільки, як убачається із матеріалів
справи, зокрема, із протоколу роз'яснення йому процесуальних прав
як підозрюваного та обвинуваченого, на досудовому слідстві йому
було роз'яснено право мати захисника, але скористатися цим правом
він відмовився, про що власноручно зробив записи. В подальшому
його захисником було призначено дружину ОСОБА_6.
Таким чином, місцевий суд, дослідивши зібрані докази і давши
їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про винуватість
ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено.
Злочинні дії ОСОБА_1правильно кваліфіковано за ч. 3 ст. 152
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
При призначенні засудженому покарання, відповідно до вимог
ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, суд урахував тяжкість вчиненого
злочину, дані про особу засудженого. З урахуванням усіх обставин
справи, у тому числі й пом'якшуючих і обтяжуючих покарання
обставин, суд призначив покарання, яке є необхідним й достатнім
для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Iстотних порушень кримінально-процесуального закону, що
тягнуть скасування чи зміну судових рішень, не встановлено.
Не вбачаючи підстав для задоволення касаційної скарги
ОСОБА_1., колегія суддів не знаходить підстав і для призначення
справи до касаційного розгляду з викликом осіб, зазначених у ст.
384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженому
ОСОБА_1.
Судді:
Мішенко С.М. Вус С.М. Глос Л.Ф.