У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
головуючого-судді
Міщенка С.М.,
суддів
Глоса Л.Ф. і Вус С.М.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 18 березня 2008
року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який
брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на
судові рішення щодо ОСОБА_1.,
встановила:
вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 24
квітня 2007 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1
жителя м. Рівне, раніше не судимого,
за ч. 2 ст. 358 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
виправдано за
відсутністю в його діях складу злочину.
Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 4 вересня
2007 року вирок щодо ОСОБА_1. залишено без зміни.
Органами досудового слідства приватний нотаріус - ОСОБА_1.
обвинувачувався у тому, що він 7 грудня 1998 року, діючи на
користь невстановлених слідством осіб, інтерес яких був
спрямований на заволодіння квартирою АДРЕСА_1, вартістю 11 941
грн., що належала ОСОБА_2. та її онукам - ОСОБА_3. й ОСОБА_4.,
всупереч ч. 2 ст. 54 Закону України "Про нотаріат" ( 3425-12 ) (3425-12)
,
посвідчив своїм підписом та печаткою довіреність, згідно з якою
ОСОБА_2. довірила ОСОБА_3. управляти та розпоряджатися всім її
майном, хоча ОСОБА_2. у нотаріальній конторі не була й не доручала
ОСОБА_3. вчиняти вказані дії. Тобто ОСОБА_1.., як приватний
нотаріус, підробив документ, який надає права, з метою
використання його іншою особою.
28 грудня 1998 року ОСОБА_3., діючи під фізичним та
психологічним тиском невстановлених осіб, на підставі вказаної
довіреності, а також підроблених невстановленими особами витягів з
розпоряджень міського голови про призначення його опікуном своєї
неповнолітньої сестри - ОСОБА_4. та про надання дозволу на
відчуження квартири, частина якої належала останній, уклав договір
купівлі-продажу за яким продав зазначену квартиру ОСОБА_5.
Цей договір ОСОБА_1., усупереч вимогам ч. 2 ст. 54, ст.44
Закону України "Про нотаріат" ( 3425-12 ) (3425-12)
і п. 31 "Iнструкції про
порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", посвідчив
та зазначив у посвідчувальному записі завідомо неправдиві
відомості про те, що договір підписано неповнолітньою ОСОБА_4. за
згодою свого опікуна - ОСОБА_3., хоча в дійсності неповнолітня
ОСОБА_4. вказаного договору не підписувала, а підпис від її імені
був проставлений іншою особою.
Зазначені дії ОСОБА_1. кваліфіковані за ч. 2 ст. 358 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, як підроблення приватним нотаріусом
документів, що надають права або звільняють від обов'язків, з
метою їх використання іншою особою, вчинені повторно.
Розглядаючи справу по суті, суд дійшов висновку про те, що
пред'явлене органами досудового слідства ОСОБА_1обвинувачення у
підробленні документів, які надають права або звільняють від
обов'язків, з метою використання їх іншою особою, не знайшло свого
підтвердження зібраними у справі доказами, а тому виправдав
приватного нотаріуса ОСОБА_1. за відсутністю в його діях складу
цього злочину.
У касаційному поданні прокурор просить судові рішення щодо
ОСОБА_1. скасувати, а справу направити на нове розслідування.
Вважає, що при постановленні вироку місцевий суд неправильно
застосував кримінальний закон та необгрунтовано виправдав ОСОБА_1.
за відсутністю в його діях складу злочину. Зазначає про те, що
вирок постановлений з істотними порушеннями
кримінально-процесуального закону, оскільки потерпілі були
позбавленні права виступати у судових дебатах.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні
доводи, колегія суддів вважає, що подання не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції,
всебічно та повно дослідивши по справі докази, у тому числі й ті,
на які містяться посилання у поданні прокурора, та давши їм
належну оцінку в їх сукупності, дійшов обгрунтованого висновку про
відсутність у діях ОСОБА_1. складу злочину, передбаченого ч. 2 ст.
358 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, у вчиненні якого йому було пред'явлено
обвинувачення, а тому законно постановив щодо нього
виправдувальний вирок.
З показань ОСОБА_1., які він послідовно давав під час
досудового та судового слідства, убачається, що при посвідченні
ним довіреності від імені ОСОБА_2. та договору купівлі-продажу
квартири він перевірив особи та надані ними документи, роз'яснив
їм зміст та наслідки вчинюваних нотаріальних дій. Особа, яка
назвалася ОСОБА_2. була схожою з зображенням на фотокартці
наданого йому паспорта ОСОБА_2., а тому він не мав підстав
відмовити в посвідченні довіреності від її імені. При посвідченні
ним договору купівлі-продажу квартири були присутні ОСОБА_3.,
особа, яка назвалася неповнолітньою ОСОБА_4., і це підтвердив
ОСОБА_3., надавши свідоцтво про її народження та документ про те,
що останній є опікуном своєї неповнолітньої сестри. Він не знав і
не міг знати про те, що документи, надані сторонами при
посвідченні договору купівлі-продажу квартири, підроблені,
оскільки витяги з розпорядження міського голови м. Рівного про
призначення ОСОБА_3. опікуном неповнолітньої ОСОБА_4. та про
надання дозволу на відчуження квартири не мали ніяких зовнішніх
ознак підробки, в них були наявні всі обов'язкові реквізити та
відтиск печатки, і ці витяги були зовнішньо ідентичні з такими ж
аналогічними документами, які зберігаються в інших справах
нотаріальної контори. Поведінка сторін, їх пояснення не давали
підстав ставити під сумнів їх вільне волевиявлення та наміри
укласти саме такі правочини, за якими вони звернулися в
нотаріальну контору.
Iз показань потерпілого ОСОБА_3.А. (а.с. 467) видно, що
внаслідок психологічного тиску з боку невстановлених осіб він
вирішив продати їм квартиру своєї родини. Для цього без відома
своєї бабусі - ОСОБА_2. взяв її паспорт, який передав цим особам.
З метою приватизації квартири звернувся в бюро технічної
інвентаризації. Для укладення договору купівлі-продажу квартири
приїхав з невстановленими особами в нотаріальну контору, де
незнайому йому дівчину представив нотаріусу за свою сестру -
ОСОБА_4. Нотаріус встановлював анкетні дані, перевіряв документи
та запитував, чи бажає він продати квартиру. На це питання він
відповів ствердно, після чого було оформлено договір
купівлі-продажу.
Органами досудового слідства не наведено доказів, які б
спростовували ці показання, а тому суд прийшов до правильного
висновку про відсутність достовірних доказів, які б підтверджували
винуватість ОСОБА_1. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.
358 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, і тому суд відповідно до вимог закону
постановив виправдувальний вирок.
Та обставина, що потерпілі не виступали в судових дебатах, не
є підставою для скасування вироку, оскільки, як видно з матеріалів
справи, вони після дачі ними показань в судовому засіданні в
подальшому не брали участі у розгляді справи і в судові засідання
не з'являлися за власною ініціативою. Тому відсутність їх виступу
в судових дебатах не є порушенням вимог закону.
Не може бути підставою для скасування вироку й необхідність,
за доводами касаційного подання прокурора, встановлення осіб, під
примусом яких ОСОБА_3. змушений був продати свою квартиру,
оскільки це не пов'язано з обвинуваченням ОСОБА_1. в підробці
документів і не впливає на правильність прийнятого щодо нього
судового рішення.
Виправдання ж ОСОБА_1. не виключає можливості звернення в
установленому законом порядку заінтересованих осіб з позовом до
суду про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним
внаслідок вчиненого на ОСОБА_3. тиску з боку невстановлених осіб.
Крім того, такі ж, як і в касаційному поданні, твердження
прокурор висловлював у своїй апеляції. Апеляційним судом при
перевірці даної кримінальної справи в апеляційному порядку
прийнято правильне рішення. Свої висновки, з якими погоджується
колегія суддів, із цього питання суд належним чином умотивував.
Вони підтверджені доказами, які суд апеляційної інстанції ретельно
перевірив і належним чином оцінив.
Перевіркою матеріалів кримінальної справи не встановлено
істотних порушень кримінально-процесуального закону.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для
призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб,
зазначених у ст. 384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Керуючись ст.394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
ухвалила:
відмовити у задоволенні касаційного подання прокурора, який
брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції.
Судді:
Міщенко С.М. Вус С.М. Глос Л.Ф.