У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого Коновалова В.М.,
суддів Канигіної Г.В., Скотаря А.М.
за участю прокурора Колесниченка О.В.
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 13 березня 2008
року кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Луганської області на вирок Стахановського міського суду
Луганської області від 4 травня 2007 року, яким засуджено:
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
уродженця м. Кіровська Луганської області,
відповідно до ст. 89 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
такого,
що не має судимості,
- за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 212 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5
років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є
власністю засудженого, та позбавленням права обіймати матеріально
відповідальні посади строком на 3 роки,
- за ч. 2 ст. 366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки
позбавлення волі з позбавленням права обіймати матеріально
відповідальні посади строком на 2 роки.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів ОСОБА_1 визначено 5 років позбавлення волі з конфіскацією
всього майна, яке є власністю засудженого, та позбавленням права
обіймати матеріально відповідальні посади строком на 3 роки;
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_2,
уродженця м. Кіровська Луганської області,
раніше не судимого,
- за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 212 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років позбавлення волі з конфіскацією
всього майна, яке є власністю засудженого, та позбавленням права
обіймати матеріально відповідальні посади строком на 3 роки.
- за ч. 2 ст. 366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки
позбавлення волі з позбавленням права обіймати матеріально
відповідальні посади строком на 2 роки.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів ОСОБА_2. визначено 5 років позбавлення волі з
конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, та
позбавленням права обіймати матеріально відповідальні посади
строком на 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1. та
ОСОБА_2. звільнено від відбування покарання з випробуванням з
іспитовим строком 2 роки та з покладанням на них обов'язку,
передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.
В апеляційному порядку справа не розглядалась.
Згідно з вироком ОСОБА_1. визнано винним у тому, що він,
будучи посадовою особою підприємства, вступив у попередньою змовою
зі ОСОБА_2., який організував та керував вчиненням злочинів, в
період з травня по липень 2006 року скоїв замах на умисне ухилення
від сплати податків, які входять в систему оподаткування,
введеного в установленому законом порядку, що призвело до
фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих
розмірах, а також службове підроблення.
У касаційному поданні заступник прокурора Луганської області
не оскаржуючи обгрунтованість засудження ОСОБА_1. і ОСОБА_2. та
правильність кваліфікації їх дій, ставить питання про скасування
вироку щодо них у зв'язку з неправильним застосуванням
кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання
тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок м'якості. Мотивує,
зокрема тим, що суд на порушення вимог ст. 75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
звільнив засуджених як він основного, так і
додаткового покарання. Також зазначає, що суд всупереч вимог ст.
77 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
призначив засудженим додаткове покарання
у виді конфіскації майна.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав
касаційне подання, перевіривши матеріали кримінальної справи та
обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів дійшла
висновку, що воно підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_1. і ОСОБА_2. у вчиненні
зазначених у вироку злочинів, який підтверджується дослідженими та
належно оціненими судом доказами, та правильність кваліфікація дій
засуджених у касаційному поданні не оспорюються.
Доводи касаційного подання про те, що суд всупереч вимог ст.
77 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
призначив додаткове покарання у виді
конфіскації майна є обгрунтованими.
Стаття 77 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
містить вичерпний перелік
додаткових покарань, які можуть бути застосовані до засуджених у
разі їх звільнення від відбування основного покарання з
випробуванням, такого виду додаткового покарання, як конфіскація
майна, даним переліком не передбачено.
Отже, судом неправильно застосовано кримінальний закон у
зв'язку із чим вирок підлягає зміні з виключенням призначення
ОСОБА_1. за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 212 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і
ОСОБА_2за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 212 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
додаткового покарання у виді конфіскації
всього майна, яке є власністю кожного.
Посилання у касаційному поданні про те, що суд в
мотивувальній частині вироку кваліфікував дії ОСОБА_2. за ч. 3 ст.
27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а в
резолютивній частині вказав про визнання винуватим і призначення
покарання за ч. 2 ст. 366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, не є безумовною
підставою для скасування вироку, оскільки це може бути виправлено
касаційним судом шляхом внесення змін до вироку.
Відповідно до ч. 2 ст. 29 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
організатор,
підбурювач та пособник підлягають кримінальній відповідальності за
відповідною частиною статті 27 і тією статтею (частиною статті)
Особливої частини КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, яка передбачає злочин,
вчинений виконавцем.
Мотивуючи кваліфікацію дій ОСОБА_2., суд указав на вид та
форму співучасті зазначеного засудженого у внесенні до офіційного
документа завідомо неправдивих відомостей, тоді як при призначенні
покарання помилково не послався на ч. 3 ст. 27 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
Довід у касаційному поданні про необгрунтоване звільнення
засуджених ОСОБА_1. і ОСОБА_2. від відбування призначеного їм
додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати
матеріально відповідальні посади, також не є підставою для
скасування конкретно даного вироку.
Згідно зі статтею 55 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
позбавлення права
обіймати певні посади або займатися певною діяльністю
застосовується як додаткове покарання лише у випадках, коли
вчинення злочину було пов'язано з посадою підсудного або із
заняттям ним певною діяльністю.
Iз матеріалів справи випливає, що ОСОБА_1., займаючи посаду
заступника директора з фінансів підприємства, за своїми
функціональними обов'язками не був матеріально відповідальною
особою. Що стосується ОСОБА_2., то судом встановлено, що він на
час вчинення злочину не працював, тобто не обіймав певну посаду та
не займався певною діяльністю.
Проте суд без достатніх підстав призначив ОСОБА_1. і
ОСОБА_2додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати
матеріально відповідальні посади.
Крім того суд, при призначенні покарання ОСОБА_2за співучасть
в ухиленні від сплати податків зайве послався на ч. 2 ст. 28 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, оскільки ця норма визначає критерії
диференціації групової злочинної діяльності, а правила, за якими
несуть кримінальну відповідальність співучасники, як зазначено
вище, передбачено статтею 29 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. У зв'язку з
цим із резолютивної частини вироку підлягає виключенню вказане
посилання.
Зазначені помилки в порядку ст. 395 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
можуть бути виправлені касаційним судом без скасування вироку щодо
ОСОБА_1. та ОСОБА_2. і направлення справи щодо них на новий
судовий розгляд.
Як видно з матеріалів справи ОСОБА_1. та ОСОБА_2. повністю
визнали себе винними, щиро каялися у вчинених злочинах, не мали
судимості на час вчинення цих злочинів.
Наведені обставини є такими, що пом'якшують покарання та
істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_1. та ОСОБА_2.
злочинів, а тому, враховуючи дані про особу засуджених, а також
конкретні обставини справи, колегія суддів вважає можливим при
призначенні засудженим додаткового покарання за цими злочинами
застосувати ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а:
касаційне подання заступника прокурора Луганської області
задовольнити частково.
Вирок Стахановського міського суду Луганської області від 4
травня 2007 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінити.
Виключити із вироку рішення суду про призначення ОСОБА_1 за
ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 212 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
і ОСОБА_2. за ч.
3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 212 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
додаткове покарання у виді конфіскації всього майна,
яке є власністю кожного.
У порядку, передбаченому ст. 395 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, цей
же вирок змінити.
Вважати засудженими: ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 (три) роки позбавлення волі без позбавлення права обіймати
певні посади чи займатися певною діяльністю, за ч. 3 ст. 27, ч. 2
ст. 15, ч. 3 ст. 212 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст.
69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 (п'ять) років позбавлення волі без
позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю; ОСОБА_1. за ч. 2 ст. 366 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 (три) роки
позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади чи
займатися певною діяльністю, за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 212 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 (п'ять) років позбавлення волі без позбавлення права обіймати
певні посади чи займатися певною діяльністю .
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів остаточно призначити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кожному 5 (п'ять)
років позбавлення волі без позбавлення права обіймати певні посади
чи займатися певною діяльністю.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
звільнити ОСОБА_1.
та ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим
строком 2 роки та з покладенням на кожного обов'язку,
передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Судді:
В.М. Коновалов Г.В. Канигіна А.М. Скотарь
З оригіналом згідно:
Суддя Верховного Суду України Г.В. Канигіна