Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Пивовара В.Ф.

суддів

Кривенди О.В., Пошви Б.М.

за участю прокурора Сухарєва О.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 13 березня 2008 року кримінальну справу щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за касаційними скаргами останніх на судові рішення у даній справі.

Вироком Київського районного суду м.Харкова від 25 червня 2007 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

не судимого,

засуджено за ч.2 ст.296 КК України (2341-14) на 2 роки обмеження волі.

ОСОБА_2,

IНФОРМАЦIЯ_2,

не судимого,

засуджено за ч.2 ст.296 КК України (2341-14) на 1 рік 6 місяців обмеження волі.

Цим же вироком засуджено також ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які судові рішення в касаційному порядку не оскаржили та щодо них не надійшло касаційне подання прокурора.

За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними в тому, що вони, за попередньою змовою з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в ніч на 10 січня 2007 року, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння у гуртожитку НТУ ХПI по вул.Пушкінській, 79/1 у м.Харкові, за обставин, встановлених судом та детально наведених у вироку, діючи з хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок, виражаючи явну неповагу до суспільства, вчинили побиття ОСОБА_5 та ОСОБА_6, заподіявши їм легкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 4 жовтня 2007 року вирок залишено без зміни.

На судові рішення подані касаційні скарги.

Засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд, посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального законодавства, що призвело до його необгрунтованого засудження. Вказує на те, що грубого порушення громадського порядку, що супроводжувалось особливою зухвалістю не вчиняв та тілесних ушкоджень потерпілим не заподіював, оскільки внаслідок застосування ОСОБА_5 сльозогінного газу отримав хімічні опіки очей.

Засуджений ОСОБА_2 вказує на те, що до побиття потерпілих не причетний. Стверджує, що у матеріалах справи відсутні докази його винуватості у вчиненні хуліганських дій, а висновки суду грунтується лише на припущеннях. З урахуванням наведених доводів, просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про законність та обгрунтовність судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги засуджених слід залишити без задоволення.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їм злочину та кваліфікацію їх дій за ч.2 ст.296 КК України (2341-14) відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням усіх як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів, що мали бути взяті до уваги при з'ясуванні дійсних обставин події та грунтуються на зібраних у справі доказах. I, зокрема, вони грунтуються на показаннях потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про обставини їх побиття засудженими; показаннях свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та інших вказаних у вироку свідків; даних ряду протоколів слідчих дій, висновку судово-медичних експертиз про характер і локалізацію заподіяних потерпілим тілесних ушкоджень та їх тяжкість.

Зі справи вбачається, що органами досудового слідства і судом досліджені всі обставини справи, які могли мати значення для прийняття у ній правильного рішення.

Перевіркою матеріалів кримінальної справи процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінені доказів, які б ставили під сумнів обгрунтованість висновків суду та правильність кваліфікації дій засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, судом касаційної інстанції не встановлено. Висновки суду грунтуються на достатніх та допустимих доказах.

Що стосується призначеного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання то воно є справедливим, відповідає вимогам ст.65 КК України (2341-14) , підстав для зміни судових рішень у цій частині також немає.

Таким чином, керуючись ст.ст.394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів,

у х в а л и л а :

касаційні скарги засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Київського районного суду м. Харкова від 25 червня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 4 жовтня 2007 року залишити без задоволення.