У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах у складі:
Головуючого
Верещак В.М.,
суддів
Гошовської Т.В., Жука В.Г.,
за участю прокурора
Кравченко Є.С.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 13 березня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1. на вирок Рівненського районного суду від 18 листопада 2006 року,
в с т а н о в и л а:
Зазначеним вироком засуджений:
ОСОБА_2, 1966 року народження, раніше не судимий,
- за ст. 286 ч. 3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14) на 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14) ОСОБА_2. звільнений від призначеного покарання з випробуванням строком на 2 роки.
ОСОБА_2. визнаний винним у тому, що 28 серпня 2004 року, біля 16 години 40 хвилин, керуючи автомобілем "Сканія" в с. Грушвиця Рівненського району Рівненської області, порушив правила дорожнього руху і допустив зіткнення з автомобілем "Шкода" під керуванням ОСОБА_3. Внаслідок ДТП ОСОБА_3. та ОСОБА_4. загинули на місці події.
Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 12 вересня 2006 року вирок залишений без зміни.
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1. просить постановлені у справі судові рішення скасувати у зв'язку з м'якістю призначеного засудженому покарання.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2. у вчиненні злочину, за який він засуджений, відповідає фактичним обставинам справи, обгрунтований сукупністю розглянутих в судовому засіданні і наведених у вироку доказів і потерпілою неоскаржується.
Відповідно до вимог ст.365 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05) вирок суду першої інстанції перевіряється в межах апеляції, а згідно з ч.2 ст. 377 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05) при залишені апеляції без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необгрунтованою.
Однак апеляційний суд, розглядаючи справу у апеляційному порядку, не дотримався цих вимог закону - залишив апеляцію потерпілої ОСОБА_1. без задоволення, але в ухвалі не навів підстав, через які апеляція визнана необгрунтованою.
Так, у апеляційній скарзі потерпіла, посилаючись на м'якість призначеного засудженому покарання, вказувала на те, що суд визнав як пом'якшуючі покарання обставини щире каяття, активне сприяння розкриття злочину та добровільне відшкодування завданого збитку, в той час, як стверджує потерпіла, засуджений завдану шкоду не відшкодував, розкриттю злочину як це видно зі справи не сприяв. Ці та інші доводи потерпілої апеляційним судом не спростовані, в ухвалі не наведено переконливих мотивів, через які апеляційна скарга визнана необгрунтованою
Крім того, апеляційний суд усупереч вимогам ч.2 ст. 358 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05) розглянув справу без участі засудженого, в той час як у апеляційній скарзі потерпілої ставилося питання про погіршення становища засудженого.
Наведені порушення колегія суддів вважає такими, які істотно вплинули на правильність прийняття рішення по суті, що є безумовною підставою для скасування ухвали апеляційного суду і направлення справи на новий апеляційний розгляд.
Керуючись ст., ст. 395, 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05) , колегія суддів,
у х в а л и л а:
касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 12 вересня 2006 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.
Судді:
Верещак В.М. Гошовська Т.В. Жук В.Г.