У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Редьки А.I.
суддів
Кузьменко О.Т., Лавренюка М.Ю.
за участю прокурора, засуджених
Микитенка О.П., ОСОБА_1., ОСОБА_2.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 13 березня 2008
року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який
затвердив обвинувальний висновок, та касаційними скаргами
засуджених ОСОБА_1. та ОСОБА_2., захисників останнього ОСОБА_3. та
ОСОБА_4. на вирок апеляційного суду Донецької області від 22
травня 2007 року.
Цим вироком засуджено:
ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця м. Шахтарськ Донецької
області, мешканця м. Сніжне Донецької області, непрацюючого,
раніше судимого: 1) 5.03.1993р. за ст. 17, ч. 3 ст. 81 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення волі із застосуванням ст. 46-1
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
; 2) 28.11.1994р. за ч.3 ст.140, ст.17, ч.3
ст.140, ч.2 ст.206 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 6 років позбавлення
волі; 3) 5.04.2002р. за ч.1 ст.187 і ст.395 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення волі, звільненого 4.06.2004р.
умовно-достроково на 7 місяців 13 днів,
за ч. 2 п. п. 7, 12 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 15
років позбавлення волі, ч. 3 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4
роки 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 призначено
15 років позбавлення волі, а відповідно до ст. 71 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
остаточно 15 років 7 місяців позбавлення волі;
ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_2, уродженця с. Краснокумське
Георгіївського району Ставропольського краю, Росія, мешканця м.
Сніжне Донецької області, непрацюючого, раніше судимого: 1)
11.08.1994р. за ч. 3 ст. 140 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки
позбавлення волі; 2) 16.07.1999р. за ст. 17, ч.2 п. п. "а", "г"
ст.93, ч.3 ст.142, ч.1 ст.106 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 9 років
позбавлення волі, звільненого 4.11.2004р. умовно-достроково на 2
роки 26 днів,
за ч. 2 п. п. 7, 12, 13 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 15
років позбавлення волі, ч. 3 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4
роки позбавлення волі.
Згідно зі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_2 призначено 15
років позбавлення волі, а з урахуванням ст. 71 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
остаточно 17 років позбавлення волі;
ОСОБА_3,IНФОРМАЦIЯ_3, уродженця й мешканця м. Сніжне
Донецької області, непрацюючого, раніше судимого: 1) 21.05.1997р.
за ч.2 ст.206 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення волі з
застосуванням ст. 46-1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
; 2) 8.04.1998р. за
ч.2 ст.140 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 4 роки позбавлення волі,
звільненого 14.12.2000р. умовно-достроково на 1 рік 1 місяць 29
днів,
за ч. 3 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки 4 місяці й
22 дні позбавлення волі.
Постановлено стягнути солідарно із засуджених ОСОБА_1. і
ОСОБА_2. на користь потерпілого Прокопенка Ю.Г. на відшкодування
матеріальної й моральної шкоди відповідно 1 607 грн. та 20 000
грн.
ОСОБА_1., ОСОБА_2. і ОСОБА_3. визнано винуватими у вчиненні
таких злочинів.
30 грудня 2004 року ОСОБА_1., ОСОБА_2., і ОСОБА_3.,
перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, в м. Сніжне Донецької
області приблизно о 22 годині, маючи на меті відшукати
малознайомого їм ОСОБА_6 та з'ясувати з ним стосунки, прибули до
будинку АДРЕСА_1. З указаного будинку вийшла ОСОБА_5, яка
повідомила, що розшукуваної ними особи в будинку немає. Не
дивлячись на це, вони, діючи умисно за попередньою змовою між
собою, із метою порушити громадський порядок проникли спочатку у
двір указаного будинку, а потім і у сам будинок, де, окрім
ОСОБА_5., знаходились незнайомі їм раніше ОСОБА_7.,ОСОБА_8.,
ОСОБА_9. і ОСОБА_10. У будинку, ОСОБА_1., ОСОБА_2. і ОСОБА_3.
продовжили вимагати у присутніх відомостей про місцезнаходження
ОСОБА_6 Не задовольнившись змістом отриманих відповідей про те, що
їм не відомо місцезнаходження розшукуваної особи, засуджені із
хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок, з
особливою зухвалістю, діючи групою, стали нецензурно
висловлюватися щодо присутніх у будинку осіб, погрожувати їм
фізичним насильством, перекидаючи при цьому меблі, розкидаючи
речі, та наносити їм удари ногами, руками та іншими предметами по
різних частинах тіла. Зокрема, ОСОБА_2. ударив пустою скляною
пляшкою по голові ОСОБА_2 та дерев'яним табуретом по голові
ОСОБА_8., а ОСОБА_1. завдав останньому по голові удари дерев'яним
табуретом, сковорідкою та металевим пристосуванням для вугільного
шлаку - коцюбою, що передав йому ОСОБА_2., і цією ж коцюбою удари
по тілу ОСОБА_7. і ОСОБА_2.
У процесі хуліганства засуджені чинили активний опір
ОСОБА_5., яка намагалась його припинити. При цьому ОСОБА_1. завдав
їй кулаком численні удари в голову.
Під час учинення вищезазначених хуліганських дій приблизно о
22 годині 15 хвилин у двір садиби зайшов ОСОБА_11., який проживав
у сусідньому будинку. ОСОБА_2., з'ясувавши, що той не є особою,
яку вони розшукували, продовжуючи свої умисні дії, направлені на
порушення громадського порядку, діючи з особливою зухвалістю, за
одежу втягнув його в будинок. Там ОСОБА_2., будучи особою, яка
раніше вчинила замах на умисне вбивство, за попередньою змовою з
ОСОБА_1. із метою вбивства ОСОБА_5., грубо порушуючи громадський
порядок із мотивів явної неповаги до суспільства, завдали йому
коцюбою, кулаками та ногами у взутті численні удари по голові.
Зокрема, ОСОБА_1. завдав ОСОБА_5. удари по голові вищевказаним
металевим предметом, а ОСОБА_2. по голові кулаками та взутими
ногами. У результаті спільних злочинних дій ОСОБА_2. та ОСОБА_1.
ОСОБА_5. заподіяна черепно-мозкова травма, від якої той помер на
місці вчинення злочину.
В касаційному поданні прокурор, посилаючись на те, що
призначене ОСОБА_2 та ОСОБА_1 покарання не відповідає ступені
тяжкості скоєного та виключній небезпечності особи кожного з них
унаслідок м'якості, просить вирок скасувати, а справу направити на
новий судовий розгляд.
За змістом касаційних скарг та доповнень до них:
засуджений ОСОБА_1. посилається на неповноту, необ'єктивність
і однобічність досудового та судового слідства по справі, що
призвело до неправильного встановлення його та ОСОБА_2. ролі у
скоєнні хуліганських дій та позбавленні життя ОСОБА_5. Стверджує,
що умислу та попередньої змови на вчинення хуліганських дій та на
вбивство не мав, у будинку лише намагався припинити бійку, яку
спровокував ОСОБА_2., численних ударів металевою коцюбою ОСОБА_5.,
якого сприйняв як особу, яку розшукував ОСОБА_2., не завдавав,
ударив його нею лише один раз, що не могло спричинити потерпілому
черепно-мозкову травму. Вважає, що органами досудового слідства та
судом належно не з'ясована причина смерті ОСОБА_5., оскільки
матеріали справи свідчать про те, що такою могла стати помилка
лікарів при їх намаганні надати медичну допомогу, не дана оцінка
тому, що мати ОСОБА_2. ОСОБА_4. не могла бути його захисником, так
як впливала на свідків із метою зміни ними показань на користь
сина. Просить змінити вирок, перекваліфікувати його дії з ч. 3 ст.
296, ч. 2 п. п. 7, 12 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ст. 125 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
та пом'якшити покарання, обмежившись відбутим
строком;
засуджений ОСОБА_2. вказує, що висновки суду, викладені у
вироку, не відповідають фактичним обставинам справи внаслідок
неповноти й однобічності дослідження доказів, їх неналежної оцінки
і, зокрема, тих, що свідчать про його невинуватість у вчиненні
інкримінованих діянь. Суд не взяв до уваги відсутність доказів
наявності між ним, ОСОБА_1. та ОСОБА_3. попередньої змови та
умислу на грубе порушення громадського порядку та на вбивство
ОСОБА_5., заподіяння ним ударів останньому в область голови.
Стверджує, що не був ініціатором конфлікту в будинку, бійку з
потерпілими розпочав ОСОБА_1., який з метою уникнення
відповідальності давав неправдиві показання щодо його дій відносно
ОСОБА_5. та інших потерпілих. Засуджений також посилається на
порушення органами досудового слідства та судом його права на
захист. Вважаючи, що безпідставно засуджений за ч. 2 п. п. 7, 12,
13 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, просить вирок у цій частині
скасувати, справу закрити, а дії, пов'язані з хуліганством,
перекваліфікувати з ч. 3 на ч. 2 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
;
захисник ОСОБА_3 зазначає, що винність ОСОБА_2. в умисному
вбивстві ОСОБА_5. не доведена, висновки суду про те, що ОСОБА_2.
завдавав удари потерпілому в область голови спростовані
показаннями очевидців події. Також відсутні докази наявності між
засудженими попередньої змови на вчинення хуліганських дій та
умисного вбивства. Захисник просить скасувати вирок у частині
засудження ОСОБА_2. за ч. 2 п. п. 7, 12, 13 ст. 115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
і справу закрити за недоведеністю його участі у цьому
злочині, а його дії, пов'язані з хуліганством, перекваліфікувати з
ч. 3 на ч. 2 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за відсутністю в них
кваліфікуючої ознаки - учинення опору громадянам, які припиняли
хуліганські дії;
захисник ОСОБА_4. вказує, що вирок щодо винуватості ОСОБА_2.
грунтується лише на припущеннях та недостовірних показаннях
ОСОБА_1., який обмовив її сина. При цьому суд безпідставно не взяв
до уваги інші докази, зокрема, показання очевидців події, із яких
убачається, що ОСОБА_2. протиправних дій не вчиняв. Вважає, що
вирок щодо ОСОБА_2. як незаконний та необгрунтований підлягає
скасуванню, а справа закриттю.
Відносно ОСОБА_3. вирок не оскаржено і не внесено касаційного
подання.
Заслухавши доповідача, пояснення засуджених, які підтримали
свої касаційні скарги та заперечували проти задоволення подання
прокурора, прокурора, який, підтримавши касаційне подання, просив
вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, і
вважав, що касаційні скарги задоволенню не підлягають, вивчивши
матеріали справи, доводи касаційних подання та скарг, заперечення
засуджених на подання прокурора, колегія суддів уважає, що
касаційне подання не підлягає задоволенню, а касаційні скарги
підлягають частковому задоволенню.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_1. та ОСОБА_2. у вчиненні
хуліганських дій групою осіб, умисному вбивстві ОСОБА_5. із
хуліганських мотивів та за попередньою змовою між собою
відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються
наявними в матеріалах справи доказами, які судом усебічно й повно
досліджені та правильно оцінені.
Так, із показань засуджених під час досудового слідства та в
судових засіданнях убачається, що 30 грудня 2004 року після
вживання спиртних напоїв вони за пропозицією ОСОБА_2. вирішили
знайти ОСОБА_6, який, як розповів ОСОБА_2., згвалтував його
дівчину. Розшукуючи його, приблизно о 22 годині вони підійшли до
будинку АДРЕСА_2. Не дивлячись на те, що жінка, яка вийшла з
будинку, повідомила, що ОСОБА_6 тут не проживає, вони самовільно
зайшли в будинок, де знаходились раніше незнайомі їм
ОСОБА_7.,ОСОБА_8., ОСОБА_5, ОСОБА_9., ОСОБА_10. Після того, як на
їх вимогу останні повідомили, що ОСОБА_6 тривалий час не бачили і
його місце знаходження їм невідоме, в будинку виникла бійка,
ініціаторами якої були засуджені. У процесі бійки вони нецензурно
лаялись, перевернули стіл, побили посуд, завдавали удари
присутнім.
Зокрема, як пояснював ОСОБА_3., ОСОБА_1. перевернув стіл і
ударив кулаком в обличчя ОСОБА_2., а ОСОБА_2. ударив когось із
чоловіків ногою.
ОСОБА_1. визнавав, що в будинку під час бійки, яку розпочав
ОСОБА_2., він також штовхався, наносив удари присутнім, погрожував
їм коцюбою для розмішування вугільного шлаку, яку йому передав
ОСОБА_2., в подальшому, коли відбувалась бійка між останнім та
ОСОБА_5., один раз ударив останнього цією коцюбою по голові, а
ОСОБА_2. завдав тому численні удари руками та взутими ногами по
голові та тілу.
ОСОБА_2. вказував, що в будинку під час бійки ОСОБА_1.
наносив удари ОСОБА_7., ОСОБА_2, ОСОБА_5., ОСОБА_8., а він -
ОСОБА_8., а також пустою пляшкою ОСОБА_2 Шукаючи в будинку
ОСОБА_6, він скинув із меблевої стінки та зі столу посуд, розкидав
постільну білизну, ходив із ОСОБА_5. у погріб. Знаходячись у
дворі, побачив раніше незнайомого ОСОБА_5., який пояснив, що він
сусід, а не ОСОБА_6 Він завів ОСОБА_5. у будинок, де між ними
відбулась бійка, побачивши яку, ОСОБА_1. завдав ОСОБА_5. біля
шести ударів металевою коцюбою по голові, а він, ОСОБА_2., кілька
разів ударив ОСОБА_5. руками й ногами в груди та в область живота.
Потерпіла ОСОБА_7. пояснила в судовому засіданні, що 30
грудня 2004 року вона знаходилась у себе вдома в будинку АДРЕСА_2.
В будинку також перебували її синОСОБА_8., його співмешканка
ОСОБА_5, та знайомі ОСОБА_9. і ОСОБА_10. Приблизно о 22 годині,
коли вони знаходились на кухні, в будинок увірвались раніше
незнайомі їм ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3. і стали вимагати
відомостей про місцезнаходження ОСОБА_6 Почувши, що вони не
знають, де перебуває останній, зазначені особи стали всіх бити
руками, ногами, табуретом, сковорідкою, коцюбою, нецензурно
лаятись, висловлювати погрози вбивством. Зокрема, ОСОБА_1. бив її
кулаком в обличчя, ногою у пах, по ногах та металевою коцюбою. Він
також табуретом та сковорідкою завдавав удари ОСОБА_8., а коцюбою
ОСОБА_2 Цю ж коцюбу він приставляв ОСОБА_2 до горла, погрожуючи її
застосувати. Коли ОСОБА_5 попросила припинити насильство, ОСОБА_1.
ударив її в обличчя, від чого вона упала. ОСОБА_2. розкидав у
кімнатах речі, а також бив в обличчя ОСОБА_2. ОСОБА_10. спочатку
били в кімнаті, а потім привели на кухню.
Через деякий час на кухню, відступаючи спиною, зайшов
ОСОБА_11., який на запитання ОСОБА_2. відповів, що він сусід.
ОСОБА_2. завдав йому удари ногами, а ОСОБА_1. не менше чотирьох
ударів коцюбою. Від отриманих ударів потерпілий залишився лежати
на підлозі, а засуджені покинули будинок.
Потерпілі ОСОБА_9.,ОСОБА_8. підтвердили показання потерпілої
ОСОБА_7. про обставини подій, що відбулися 30 грудня 2004 року
приблизно о 22 годині в будинку, де мешкає остання, і пояснили, що
засуджені, з'ясувавши у них про те, що вони не знають
місцезнаходження ОСОБА_6, стали всіх бити та брутально лаятись.
При цьому ОСОБА_2. завдав удари кулаком в обличчя, пляшкою в
голову ОСОБА_2 та табуретом у головуОСОБА_8. ОСОБА_1. ударив
ОСОБА_2. металевою коцюбою у передпліччя та ногою в груди,
ОСОБА_7. кулаком в обличчя, а ОСОБА_8. сковорідкою по голові, від
чого той утратив свідомість. Коли їх примушували сидіти в кухні,
вони чули з кімнати шум боротьби, після чого до них вивели
ОСОБА_10. У цей час ОСОБА_1. приклав до шиї ОСОБА_2. коцюбу і
погрожував вбивством. ОСОБА_8. засвідчив, що стіл на кухні
перевернув ОСОБА_1. Він також бачив, що хтось із нападників ударив
його, потерпілого, табуретом по голові та побив його матір.
Крім того, ОСОБА_9. показав, що під час зазначених дій
ОСОБА_3., ОСОБА_2. виходили у двір із ОСОБА_5. Через деякий час
почувся шум боротьби і в кухню спиною, відступаючи назад від
ОСОБА_2., зайшов сусід ОСОБА_11., побачивши якого, ОСОБА_1. завдав
йому чотири удари металевою коцюбою по голові, а ОСОБА_2. - ногами
у різні частини тіла.
Про застосоване до нього насильство незнайомими особами під
час того, як він спав, підтвердив і потерпілий ОСОБА_10.
З досліджених судом показань потерпілої ОСОБА_5. вбачається,
що, почувши дзвінок, вона вийшла у двір і побачила біля воріт
незнайомого чоловіка, який запитував, де знаходиться ОСОБА_6, на
що вона повідомила, що його місцезнаходження не знає. Однак
чоловік, а з ним ще двоє невідомих самовільно зайшли у двір, а
потім і на кухню, де знову почали з'ясовувати місцезнаходження
ОСОБА_6 Після того як їм повідомили, що вони не знають цього,
засуджені почали лаятись та бити всіх присутніх. ОСОБА_1.
перевернув стіл, ударив рукою в обличчя ОСОБА_7., а коли вона,
ОСОБА_5, стала відтягувати його, він двічі ударив її кулаком в
обличчя, від чого вона відлетіла до пічки. Також він ударив
металевою коцюбою ОСОБА_2. ОСОБА_2. ходив по кімнатах, де бив
посуд, перевертав постільну білизну. На її прохання припинити
насильство, він погрожував розправою. Потім вона з ОСОБА_2.
виходила у двір, де той оглянув підвал і впевнився, що в ньому
нікого не було. Побачивши у дворі ОСОБА_5., ОСОБА_2. запитав у
нього, хто він такий і чи не знає, де знаходиться ОСОБА_6
ОСОБА_11. відповів, що він сусід і ОСОБА_6 не бачив. Тоді ОСОБА_2.
схопив його, затяг у коридор, а звідти разом із ОСОБА_1. у кухню,
де стали бити його руками та ногами по тілу й голові. Крім того,
ОСОБА_1. ударив ОСОБА_5. 3-4 рази коцюбою.
Показання потерпілих про характер та механізм застосованого
до них насильства підтверджуються висновками судово-медичних
експертиз, згідно з якими їм спричинені легкі тілесні ушкодження:
ОСОБА_5. синці на голові, ОСОБА_7. - синці на голові та животі,
ОСОБА_8. - синці на обличчі, шиї, грудній клітці, садна голови та
кистей рук, ОСОБА_2 - забита рана й садна голови та лівого
передпліччя, синяк на вікові правого ока. Зазначені тілесні
ушкодження виникли від дії тупих предметів, якими могли бути
кулаки, ноги, скляна пляшка, металева коцюба.
Відповідно до протоколу огляду місця події у будинку АДРЕСА_2
виявлено безлад, розкидані речі, на стінах та на віконних
занавісках численні плями бурого кольору, на підлозі кухні
знаходився труп чоловіка зі слідами насильницької смерті. З місця
події серед іншого вилучено металеву коцюбу.
В касаційних скаргах ОСОБА_2. та його захисники, не оспорюючи
кваліфікацію дій останнього як хуліганство, вказують, що
встановлені судом його роль та характер учиненого грунтується лише
на показаннях ОСОБА_1. і не доведені наявними у справі доказами.
Проте, таке твердження спростовується матеріалами справи,
оскільки, як убачається з вироку, суд свої висновки щодо
конкретної ролі ОСОБА_2. у вчиненні хуліганських дій обгрунтував
не тільки показаннями інших засуджених, а і свідченнями
потерпілих.
Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1. про те, що його
дії у будинку не можна розцінити як хуліганство з огляду на те, що
він лише намагався припинити бійку, яку розпочав ОСОБА_2.,
спростовуються як вищенаведеними показаннями потерпілих, із яких
убачається, що ОСОБА_1. не розбороняв бійку, а наряду з іншими
засудженими брав безпосередню активну участь у протиправних діях,
так і показаннями самих засуджених, які визнали, що вони
самовільно проникли в будинок, після того, як присутні там особи,
яких вони раніше не знали, повідомили їм про відсутність ОСОБА_6,
не маючи на те причини, влаштували в будинку безлад, застосували
до потерпілих насильство.
Враховуючи обставини скоєного, зокрема, те, що засуджені,
діючи спільно й узгоджено, незаконно проникли в будинок, без
будь-якого приводу з боку потерпілих улаштували сварку, стали їх
бити, перевертати меблі, розкидати речі, висловлювати в
нецензурній формі погрози та образи, суд обгрунтовано визнав, що
ОСОБА_2. та ОСОБА_1. такими спільними діями грубо порушили
громадський порядок із мотивів явної неповаги до суспільства.
Спростовуються матеріалами справи і доводи касаційних скарг
про непричетність ОСОБА_1. та ОСОБА_2. до позбавлення життя
ОСОБА_5.
За висновками судово-медичних експертиз на тілі ОСОБА_5.
виявлено черепно-мозкову травму у виді синяка на обличчі, перелому
кісток носа, 5 забитих ран у тім'яно - потиличній області,
крововиливів під оболонки та речовину головного мозку, що мають
ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя.
Як установлено по справі і не заперечується в касаційних
скаргах, насильство до потерпілого ОСОБА_5. застосовували лише
ОСОБА_1. та ОСОБА_2.
При цьому ОСОБА_1. стверджує, що він ударив потерпілого лише
один раз коцюбою, а ОСОБА_2. завдав численні удари взутими ногами
й руками ОСОБА_5. по голові. Заперечуючи це, ОСОБА_2. зазначає, що
ударів ногою в голову потерпілому не завдавав, а смерть ОСОБА_5.
настала внаслідок завданих ОСОБА_1. ударів коцюбою по голові.
Таким чином, кожен із засуджених, заперечуючи свою участь,
викриває іншого у вчиненні злочину, пов'язаного з позбавленням
життя потерпілого.
Разом з тим, із свідчень потерпілих ОСОБА_7., ОСОБА_2. та
ОСОБА_5. вбачається, що до ОСОБА_5. застосовували насильство обоє
засуджених. Зокрема, ОСОБА_2. завдав ОСОБА_5. численні удари
руками і взутими ногами в різні частини тіла, а ОСОБА_1. - не
менше 4-х ударів коцюбою по голові. При цьому ОСОБА_5 вказувала,
що ОСОБА_2. бив потерпілого саме в голову. На очній ставці з
останньою ОСОБА_2. підтвердив такі свідчення ОСОБА_5.
Про те, що удари ОСОБА_5. наносились саме в голову, свідчать
і дані судово-медичного дослідження трупу потерпілого, із яких
убачається, що всі тілесні ушкодження, виявлені у нього в області
голови та обличчя.
За висновками судово-медичних експертиз пошкодження на тілі
загиблого виникли від не менше, ніж 5-ти впливів у
тім"яно-потиличну область голови і не менше 1-го впливу в область
обличчя. Закритий перелом кісток носа, синяк віка правого ока
могли утворитися від дії тупих предметів, якими могли бути кулаки
та ноги у взутті, а забиті рани тім"яно-потиличної області голови
виникли від дії предмета з поверхнею у вигляді ребра або
циліндричною поверхнею з невеликим діаметром заокруглення,
можливо, від дії металевої коцюби, вилученої з місця події, чи
черевика, вилученого у ОСОБА_2 При цьому до внутрішньочерепних
пошкоджень, набряку головного мозку та смерті потерпілого міг
призвести будь-який з цих травматичних впливів в область голови.
Зазначеними доказами підтверджуються висновки суду про те, що
ОСОБА_5. завдавались неодноразові удари в голову ОСОБА_1.
металевою коцюбою та ОСОБА_2. взутими ногами, внаслідок чого йому
їх спільними діями спричинена черепно-мозкова травма.
Відсутні підстави вважати, що досудовим слідством та судом
належно не досліджено питання щодо причини смерті ОСОБА_5. і,
зокрема, можливість її настання внаслідок неправильних дій лікаря
по наданню медичної допомоги потерпілому.
Відповідно до висновків судово-медичних експертиз його смерть
настала від набряку головного мозку, що розвився внаслідок
черепно-мозкової травми. За клопотанням засуджених суд призначив
додаткову судово-медичну експертизу, висновками якої підтверджено,
що виявлена у ОСОБА_5. черепно-мозкова травма, несумісна з життям,
і саме вона стала причиною його смерті, а не реанімаційні заходи
лікаря швидкої допомоги.
Безпідставними є посилання в касаційних скаргах про
відсутність у засуджених попередньої змови на скоєння хуліганства
та умисного вбивства.
Про наявність такої змови свідчить узгодженість та спільність
дій засуджених як відносно присутніх у будинку, так і прибувшого
пізніше ОСОБА_5.
Характер застосованого ОСОБА_2. та ОСОБА_1. до ОСОБА_5.
насильства, пов'язаного з нанесенням із значною силою ударів
металевою коцюбою та взутими ногами в життєво важливий орган -
голову, вказує про наявність у них спільного умислу на вбивство.
Хуліганський мотив дій засуджених щодо позбавлення життя
ОСОБА_5. підтверджується і тим, що вони раніше з ним знайомі не
були і вбивство скоїли безпричинно, тобто внаслідок явної неповаги
до суспільства. При цьому з показань ОСОБА_2. вбачається, що
ОСОБА_11. поя снював, що він не є ОСОБА_6. та не знає, де той
перебуває.
Твердження в касаційній скарзі ОСОБА_2. про те, що його
насильницькі дії щодо ОСОБА_5. були викликані агресивною
поведінкою останнього, спростовуються свідченнями ОСОБА_5.,
ОСОБА_7., ОСОБА_2., які даний факт заперечували.
Доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_2. про порушення
під час досудового слідства його права на захист, застосування
незаконних методів перевірялись судом при розгляді справи і
визнані безпідставними.
Зокрема, як убачається з матеріалів справи, яка була порушена
за ознаками злочинів, передбачених ч. 3 ст. 296 і ч. 2 ст. 121 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 після затримання
роз'яснювалось право мати захисника, яким вони не скористались,
про що свідчать їх заяви. Оскільки по даній категорії справ участь
захисника не є обов'язковою, органами досудового слідства
відповідно до вимог закону було прийнято відмову засуджених від
участі захисників. В подальшому після надходження від них
клопотань про призначення захисників вони були задоволені.
Не підтвердилось матеріалами справи й твердження ОСОБА_2. про
застосування недозволених методів дізнання та слідства, у зв'язку
з чим після проведеної перевірки постановою прокурора в порушенні
кримінальної справи відносно працівників міліції відмовлено.
Не встановлено касаційною інстанцією при перевірці справи й
інших порушень кримінально-процесуального закону при розгляді
справи судом, які б уплинули на обгрунтованість вироку. Так,
посилання ОСОБА_2. про порушення вимог ст. 255 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
є надуманим, оскільки він після призначення справи до
розгляду клопотання ознайомлення з нею не заявляв. Відмова суду в
задоволенні його клопотання про застосування судом відеозйомки під
час розгляду справи відповідає вимогам ст. 85-2 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
. Що ж стосується фіксування судового процесу
технічними засобами, то таке за заявою ОСОБА_2. здійснювалось.
Як видно з протоколу судового засідання, всі клопотання
учасників процесу вирішені судом відповідно до вимог закону, в
тому числі обгрунтовано відмовлено ОСОБА_1 у відводі захисника
ОСОБА_2. - ОСОБА_4. із тих підстав, що вона впливала на показання
потерпілих, і таке твердження засудженого показаннями останніх не
підтвердилось.
Таким чином, судовий розгляд справи проведено об'єктивно, в
межах пред'явленого засудженим обвинувачення досліджені з
достатньою повнотою всі обставини та докази, що мають значення для
встановлення істини по справі, з'ясування ролі кожного засудженого
у виконанні об'єктивної сторони інкримінованих їм дій.
Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_2. за ч. 2 п. п. 7, 12, 13
ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та ОСОБА_1. за ч. 2 п. п. 7, 12 ст.
115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
відповідає вимогам закону.
Знайшло підтвердження й наявність у діях засуджених, які
передували вбивству, таких ознак хуліганства як грубе порушення
громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що
супроводжувались особливою зухвалістю, вчинені групою осіб, а
ОСОБА_1. ще й особою, раніше судимою за хуліганство.
Однак суд прийшов до помилкового висновку про необхідність
кваліфікації хуліганських дій засуджених ще й за ознакою вчинення
ними опору громадянам, які їх припиняли, оскільки з матеріалів
справи видно, що із самого початку протиправні дії засуджених були
направлені на грубе порушення громадського порядку. Самовільно
зайшовши в будинок, всі вони діяли узгоджено, в процесі здійснення
намірів, пов'язаних із порушенням громадського порядку, завдавали
удари всім, хто знаходився у будинку, у тому числі і ОСОБА_5., яка
наряду з іншими потерпілими намагалась припинити їх дії по
порушенню громадського порядку. За таких обставин кваліфікація
хуліганських дій засуджених ще і за ознакою вчинення ними опору
громадянам, які їх припиняли, є зайвою і підлягає виключенню з
вироку, в тому числі і в порядку ст. 395 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
щодо ОСОБА_3., а дії ОСОБА_2. у зв'язку з цим - перекваліфікації з
ч. 3 на ч. 2 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
з призначення
покарання в межах санкції цієї норми закону.
Призначене ОСОБА_2 за ч. 2 п. п. 7, 12, 13 ст. 115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
та ОСОБА_1 за ч. 2 п. п. 7, 12 ст. 115, ч. 3 ст. 296
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
покарання відповідає ступені тяжкості
вчинених злочинів, даним про особу кожного і є достатнім та
необхідним для їх виправлення та попередження нових злочинів.
Підстав вважати призначене їм покарання м'яким не вбачається, у
зв'язку з чим подання прокурора задоволенню не підлягає.
На підставі наведеного та, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
касаційне подання прокурора залишити без задоволення, а
касаційні скарги засуджених ОСОБА_1. та ОСОБА_2., захисників
ОСОБА_3. та ОСОБА_4. задовольнити частково.
Вирок апеляційного суду Донецької області від 22 травня 2007
року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та в порядку ст. 395 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
щодо ОСОБА_3 змінити, виключити з вироку передбачену
ч. 3 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфікуючу ознаку цього
злочину - хуліганство, пов'язане з опором іншим громадянам, які
припиняли хуліганські дії.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_2. із ч. 3 на ч. 2 ст. 296 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
і призначити йому за цим законом покарання 3
роки 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю злочинів, передбачених зазначеною
статтею цього Кодексу і ч. 2 п. п. 7, 12, 13 ст. 115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, - 15 років позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю вироків призначити йому
остаточне покарання 17 років позбавлення волі.
В решті вирок залишити без змін.
СУДДI:
РЕДЬКА А.I. КУЗЬМЕНКО О.Т. ЛАВРЕНЮК М.Ю.