Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного

Суду України у складі:

головуючого

Пивовара В.Ф.

суддів

Кривенди О.В., Пошви Б.М.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 13 березня 2008 року кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою захисника останнього-адвоката ОСОБА_2 на судові рішення у даній справі.

Вироком Надвірнянського районного суду Iвано-Франківської області від 20 березня 2007 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

не судимого,

засуджено за ч.1 ст. 125 КК України (2341-14) до 750 грн. штрафу.

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3 500 грн. на відшкодування моральної шкоди та 400 грн. судових витрат.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 15 березня 2006 року, близько 8 години 30 хвилин, перебуваючи по вул.Федьковича у м.Надвірна Iвано-Франківської області, на грунті неприязних відносин, завдав потерпілій ОСОБА_3 один удар ліктем у ліву ділянку грудей, спричинивши потерпілій легкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Iвано-Франківської області від 25 червня 2007 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_1-адвокат ОСОБА_2 посилається на неповноту та однобічність в стадії досудового слідства та в суді, істотні порушення кримінально-процесуального законодавства, що призвело до необгрунтованого засудження його підзахисного. Зазначає, що висновки суду грунтуються на показаннях зацікавлених осіб та неналежних доказах, а судом з достатньою повнотою не встановлено дійсних обставин події. З урахуванням наведених доводів, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу закрити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні такої слід відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 в заподіянні потерпілій ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень та кваліфікацію його дій за ч.1 ст. 125 КК України (2341-14) , відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням усіх обставин справи, що мали бути взяті до уваги при з'ясуванні дійсних обставин події та грунтуються на зібраних у справі доказах. Зокрема, вони підтверджуються показаннями потерпілої ОСОБА_3 про те, що засуджений ОСОБА_1 завдав їй удар ліктем у ліву частину грудей; показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, даними висновку судово-медичної експертизи.

Суди як першої, так й апеляційної інстанцій ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі захисника, про те, що ОСОБА_1 не заподіював потерпілій ОСОБА_3 тілесних ушкоджень. Викладені у судових рішеннях мотиви про визнання цих доводів безпідставними, такими, що не відповідають матеріалам справи, колегія суддів знаходить обгрунтованими. Перевіркою матеріалів кримінальної справи процесуальних порушень при дослідженні й оцінені доказів, які б ставили під сумнів обгрунтованість висновків суду та правильність кваліфікації злочинних дій ОСОБА_1, судом касаційної інстанції не встановлено. Висновки суду грунтуються на достатніх та допустимих доказах.

Доводи захисника про те, що суд, в порушення вимог п.11 ст.6 КПК України (1001-05) , порушив кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.125 КК України (2341-14) , позбавлені підстав. Як видно зі справи, постановою органу дізнання відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.122,296 КК України (2341-14) , за відсутністю в його діях складу злочинів, а місцевий суд порушив кримінальну справу щодо останнього в порядку приватного обвинувачення за ч.1 ст.125 КК України (2341-14) .

Таким чином, не вбачаючи, передбачених ст. 398 КПК України (1001-05) підстав для призначення даної справи до розгляду касаційним судом з повідомленням визначених ст. 384 КПК України (1001-05) осіб, керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів,

у х в а л и л а :

у задоволенні касаційної скарги захисника засудженого ОСОБА_1-адвоката ОСОБА_2 на вирок Надвірнянського районного суду Iвано-Франківської області від 20 березня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Iвано-Франківської області від 25 червня 2007 року відмовити.