Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого, судді

Редьки А.I.

суддів

Кузьменко О.Т. та Лавренюка М.Ю.

за участю прокурора

Сорокіної О.А.

розглянувши в судовому засіданні 13 березня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора на вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 2 квітня 2007 року, яким засуджено

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1 народження,

судимого 5 жовтня 2006 року за ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) на три роки позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України (2341-14) звільненого від відбування покарання

з випробуванням на три роки іспитового строку,

за ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) на три роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України (2341-14) на три роки шість місяців позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів йому призначено три роки шість місяців позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК України (2341-14) за сукупністю вироків остаточно йому призначено чотири роки позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 940 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено,

установила:

Суд визнав ОСОБА_1а винуватим у тому, що він 6 грудня 2006 року, перебуваючи у власній квартирі, що по АДРЕСА_1, вчинив крадіжку майна квартиранта ОСОБА_2 на суму 940 грн. Вечором ОСОБА_1, не маючи ключів, через балкон заліз до власної квартири і намагався вчинити крадіжку майна іншого квартиранта - ОСОБА_3 на суму 1.000 грн., проте свій намір не довів до кінця з підстав, які не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками міліції.

В апеляційному порядку кримінальна справа не переглядалася.

У касаційному поданні прокурор просить змінити вирок, перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ст. 15, ч. 3 ст. 185 на ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) та пом'якшити йому покарання. Твердить, що в даному разі відсутня кваліфікуюча ознака "проникнення у житло", оскільки засуджений мав вільний доступ до квартири, з якої вчиняв крадіжки.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання і просила змінити вирок, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню.

Суд вірно встановив фактичні обставини справи, проте допустився помилки в оцінці здобутих доказів, дійшовши висновку про необхідність кваліфікації злочинних дій засудженого за епізодом замаху на крадіжку майна ОСОБА_3 за ознакою "крадіжка, поєднана з проникненням у житло".

За змістом закону, проникненням вважається незаконне вторгнення особи в чуже житло.

Як убачається з матеріалів справи, квартира № 2 по АДРЕСА_1, з якої ОСОБА_1 6 грудня 2006 року спочатку викрав майно ОСОБА_2, а потім намагався заволодіти й майном ОСОБА_3, належала його матері, і саме в цій квартирі проживав засуджений. Тому суд не мав підстав розцінювати дії засудженого за цим епізодом, як замах на крадіжку, поєднану з проникненням у житло. За такими ознаками діяння, вчинене ОСОБА_1ом, необхідно розглядати як закінчений замах на крадіжку, вчинену повторно.

Отже, дії засудженого слід перекваліфікувати з ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 на ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) .

З огляду наведеного касаційне подання прокурора підлягає задоволенню, а вирок - зміні у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394 - 398 КПК України (1001-05) , колегія суддів

ухвалила:

касаційне подання прокурора задовольнити.

Вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 2 квітня 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_1 із ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 на ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) і призначити йому: за цим законом два роки позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів, передбачених зазначеною статтею цього Кодексу і ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) три роки позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК України (2341-14) за сукупністю вироків три роки шість місяців позбавлення волі.

У решті вирок залишити без зміни.