Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 13 березня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на постановлені щодо ОСОБА_2 судові рішення.

Вироком Голопристанського районного суду Херсонської області від 26 серпня 2005 року

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

м. Душанбе Республіки Таджикистан, не судимого,

засуджено до позбавлення волі: за ч. 1 ст. 115 КК України на 12 років; за ч. 2 ст. 194 КК України на 5 років; за ч. 1 ст. 185 КК України на 1 рік; за ч. 1 ст. 187 КК України на 3 роки. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_2 остаточно призначено позбавлення волі на 14 років. За ч. 3 ст. 289 КК України ОСОБА_2 виправдано.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2: судові витрати на користь держави у сумі 1 502 грн. 21 коп.; на відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_1 - 50 000 грн., ОСОБА_3 - 50 000 грн. та ОСОБА_4 - 25 000 грн.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області від 20 грудня 2005 року апеляцію потерпілого ОСОБА_1 залишено без задоволення. Вирок змінено у частині стягнення судових витрат.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 26 грудня 2006 року апеляцію потерпілого ОСОБА_1 частково задоволено. Вирок щодо ОСОБА_2 скасовано з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області від 10 квітня 2007 року апеляцію потерпілого ОСОБА_1 залишено без задоволення. Вирок змінено у частині стягнення судових витрат.

ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він, 7 серпня 2003 року у м. Скадовськ під час сварки, умисно, з метою вбивства завдав водієві таксі ОСОБА_5 декілька ударів залізним слюсарним ключем у голову, від чого настала його смерть. Після цього ОСОБА_2 таємно викрав із салону автомобіля кросівки потерпілого вартістю 250 грн. та гроші у сумі 10 грн. З метою приховання вбивства ОСОБА_2 шляхом підпалу знищив належний ОСОБА_5 автомобіль ВАЗ 2107, його мобільний телефон та інше майно вартістю 18 160 грн., спричинивши ОСОБА_1 матеріальну шкоду в особливо великому розмірі.

Крім того, ОСОБА_2, 16 серпня 2003 року у м. Скадовськ вчинив розбійний напад на ОСОБА_6, та, погрожуючи викруткою, заволодів її майном вартістю 30 грн.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 зазначає, що у справі допущено однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильно застосовано кримінальний та істотно порушено кримінально-процесуальний закони. Посилається на те, що слідством та судом не було прийнято усіх заходів для встановлення істини, повного й об'єктивного розслідування обставин справи, не встановлено мотиви, місце вчинення вбивства. Йому, як потерпілому, безпідставно відмовлено в ознайомленні з речовими доказами. Вважає, що в діях ОСОБА_2 убачаються ознаки більш тяжкого злочину - убивства, поєднаного із розбійним нападом. Стверджує, що засудженому призначено занадто м'яке покарання, не взято до уваги те, що він не розкаявся, не допомагав в установленні істини, не вказано обтяжуючих обставин. Зазначає, що апеляційний суд не звернув увагу на порушення, допущені судом першої інстанції, та не провів судового слідства. Просить скасувати судові рішення й направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора та пояснення потерпілого ОСОБА_1, які підтримали доводи касаційної скарги та вважали, що судові рішення слід скасувати, а справу направити на нове розслідування, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Висновок досудового слідства та суду про кваліфікацію дій ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 115 КК України є непереконливим і таким, що суперечить зібраним у справі доказам.

Так, органи досудового слідства та суд фактично не встановили направленість умислу засудженого. Зокрема, не враховано показання самого ОСОБА_2 про те, що вбивство ним учинено саме у зв'язку із неспроможністю й небажанням оплатити проїзд на таксі.

Крім того, суд залишив поза увагою твердження засудженого на досудовому слідстві про те, що після вбивства він вирішив заволодіти автомобілем потерпілого, щоб повернутися до м. Скадовськ, але не зміг розвернутися й машина заїхала в кювет (т. 1, а.с. 112, 121-122).

Слідство та суд установили фактичні обставини справи: рішення ОСОБА_2 слідувати до місця злочину, що розташоване на відстані 400 м за межами села Приморського, без зупинки біля будинку брата; відмову оплатити проїзд на таксі; вбивство ОСОБА_5; знищення знаку таксі та освітлення автомобіля; невдалу спробу доїхати цим автомобілем до м. Скадовськ. Однак, цим фактичним обставинам не дана відповідна оцінка.

Згідно із даними, що є у висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_5, поряд з іншими, спричинено ушкодження в області шиї. Однак експерт не встановив механізм його утворення. Суд та слідство також залишили поза увагою обставини спричинення цього тілесного ушкодження.

Проігноровано також дані про мобільний телефон потерпілого, який працював наступного дня після вбивства.

Потерпілий ОСОБА_1 на досудовому слідстві та у судовому засіданні неодноразово вказував на наявність у діях ОСОБА_2 корисливого мотиву убивства. Проте, його чисельні заяви та клопотання про необ'єктивність розслідування й неправильну кваліфікацію дій винного залишені без розгляду.

Суд першої інстанції не дав належної оцінки наведеним обставинам, не вжив заходів для усунення зазначених суперечностей, та, виправдуючи ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 289 КК України, не навів для цього переконливих підстав. Крім того, потерпілому було відмовлено у задоволенні низки клопотань, у тому числі й про перегляд відеозйомки відтворення обстановки та обставин події, чим грубо порушено його права.

Апеляційний суд, не врахувавши вказівки, викладені в ухвалі суду касаційної інстанції від 26 грудня 2006 року, щодо розгляду усіх доводів апеляції потерпілого ОСОБА_1, та не звернув уваги на вказані порушення закону.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судові рішення щодо ОСОБА_2 підлягають скасуванню, а справа - поверненню на нове розслідування для усунення зазначених недоліків, оскільки вони не можуть бути усунуті у судовому засіданні.

Під час нового розслідування слід урахувати зазначене в даній ухвалі, належним чином перевірити наведені у касаційній скарзі потерпілого доводи, дослідити і дати оцінку всім зібраним у справі доказам та прийняти рішення відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Голопристанського районного суду Херсонської області від 26 серпня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справ ах апеляційного суду Херсонської області від 10 квітня 2007 року щодо ОСОБА_2 скасувати й направити справу на нове розслідування.