Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Паневіна В.О.,

суддів Коротких О.А. та Гриціва М.I.,

за участі прокурора Вергізової Л.А.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 11 березня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на судові рішення щодо нього,

встановила:

вироком Лисичанського міського суду Луганської області від 12 червня 2007 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Луганської області від 3 серпня 2007 року,

ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця міста Гур'єва Республіки Казахстан, мешканця міста Лисичанська Луганської області, громадянина України, раніше двічі судимого - останнього разу 29 червня 2004 року за ч. 2 ст. 164 КК України (2341-14) до обмеження волі на строк 2 роки, звільненого умовно-достроково 2 вересня 2005 року на 10 місяців 28 днів,

засуджено за ч. 2 ст. 164 КК України (2341-14) до обмеження волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 71 КК України (2341-14) за сукупністю вироків ОСОБА_1. визначено остаточне покарання - обмеження волі на строк 2 роки і 3 місяці.

За вироком суду ОСОБА_1. визнано винним у тому, що він, як особа, яка раніше була судима за злісне ухилення від сплати аліментів на утримання своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_2 IНФОРМАЦIЯ_2року народження, в проміжку часу з 29 червня 2004 року по 01 травня 2007 року вчинив аналогічного змісту дії, внаслідок яких утворилась заборгованість по цих виплатах у сумі 6863 гривні 65 копійок.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1. посилається на те, що суд, призначаючи покарання, не врахував, що він влаштувався на роботу і почав виплачувати аліменти, утримує малолітню дитину від іншого шлюбу. Вважає, що обрання йому покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства, негативно відіб'ється на інтересах його дітей. У зв'язку з цим просить судові рішення змінити та на підставі ст. 75 КК України (2341-14) звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, висновок прокурора Вергізової Л.А. про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Висновки суду про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_1. у скоєнні інкримінованого йому злочину відповідають фактичним обставинам справи і обгрунтовані зібраними в справі доказами в їх сукупності, в тому числі показаннями самого засудженого.

Подія злочину, доведеність винуватості та кваліфікація судом за ч. 2 ст. 164 КК України (2341-14) злочинних дій ОСОБА_1. у касаційній скарзі не оспорюються.

Покарання обрано відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) з урахуванням ступеня тяжкості злочину, даних про особу винного та обставин, що впливають на відповідальність. Зокрема, при призначенні конкретного виду та розміру покарання суд першої інстанції зважив на перелічені в касаційній скарзі обставини, які, на погляд засудженого, пом'якшують його відповідальність. Проте правильно враховано й відомості про його неодноразову судимість за скоєння аналогічних злочинів, наявність у нього майна, грошей та заробітків від випадкових робіт, із сукупності яких до офіційного влаштування на роботу мав можливість виплачувати аліменти на утримання сина.

Посилання на наявність дітей від іншого шлюбу були ретельно досліджені судами першої та апеляційної інстанцій й слушно визнані недостатніми для зміни вироку.

Даних, які б свідчили про обрання засудженому ОСОБА_1. невиправдано суворого покарання, не встановлено.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

ухвалила:

вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 12 червня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 3 серпня 2007 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1. - без задоволення.