У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
Головуючого
Синявського О.Г.
суддів
Пекного С.Д., Школярова В.Ф.
з участю прокурора
Сорокіної О.А.
розглянула в судовому засіданні в м.Київ " 11 " березня 2008
року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який
брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок
Зміївського районного суду Харківської області від 21 травня 2007
року, яким
ОСОБА_1
IНФОРМАЦIЯ_1
громадянин України, судимий останнього разу
19 вересня 2003 року за ст.ст.185 ч.2, 263 ч.2 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки позбавлення волі,
звільнений 7 жовтня 2004 року умовно-достроково,
засуджений:
- за ч.2 ст.185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік позбавлення
волі;
- за ч.3 ст185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст.69
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки позбавлення волі;
- за ч.1 ст.263 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки позбавлення
волі.
На підставі ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, шляхом поглинення
менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено 2 роки
позбавлення волі.
В апеляційному порядку вирок не розглядався.
ОСОБА_1. визнаний винним у тому, що він 12 січня 2007 року
приблизно о 14 год. 35 хв. із батарейної шафи сигнальної установки
на перегоні ст.Основа-Новожаново ПЗ, що на території
Червонозаводського району м.Харків, повторно таємно викрав 7
акумуляторів вартістю 894 грн. 53 коп., які належали Основ'янській
дистанції сигналізації та зв'язку ПЗ.
У період із середини листопада до початку грудня 2006 року в
районі Центрального ринку м.Харків ОСОБА_1. незаконно придбав,
знайшовши, вогнепальну зброю, яку зберігав та носив при собі без
передбаченого законом дозволу до 12 січня 2007 року.
8 жовтня 2006 року близько 3 год. ОСОБА_1. проник до
побутового приміщення контори ПД-2 ст.Зміїв Iзюмської дистанції
шляху ПЗ, звідки таємно повторно викрав майно Iзюмської дистанції
шляху ПЗ на суму 1755 грн. 69 коп..
У касаційному поданні прокурор стверджує про порушення судом
ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
при поглиненні однакових за видом та
розміром покарань, про безпідставне застосування ст.69 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
за наявності лише однієї пом'якшувальної обставини, а
також вважає призначене ОСОБА_1. покарання надто м'яким і просить
вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала подання в
частині, що стосується неправильного застосування кримінального
закону, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання
прокурора, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає
частковому задоволенню.
Для застосування ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та призначення
особі більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, закон
вимагає наявності декількох, тобто двох або більше, обставин, що
пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості
вчиненого злочину, а також урахування особи винного.
Перелік обставин, які пом'якшують покарання, що викладений у
ст.66 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, не є вичерпним і суд може визнати
такими, що пом'якшують покарання, інші обставини, не зазначені в
цьому Законі.
Прокурор у поданні стверджує, що місцевий суд при визначенні
міри покарання визнав такою, що пом'якшує покарання ОСОБА_1., лише
одну обставину, що не давало суду можливості застосувати ст.69 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Проте місцевий суд у вироку зазначив, що обставинами, які
пом'якшують покарання ОСОБА_1., він визнає розкаяння засудженого,
сприяння розкриттю злочину (п.1 ч.1 ст.66 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
),
стан здоров'я та збіг тяжких життєвих обставин (п.5 ч.1 ст.66 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
), оскільки, як зазначено у вироку, ОСОБА_1.,
маючи ряд тяжких захворювань, не має помешкання, підтримки рідних
і близьких, лікується у спеціалізованих клініках.
Таким чином, погодитися з доводами прокурора про неправильне
застосування судом ч.1 ст.69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
з мотивів, що
наведені у касаційному поданні, не можна.
Касаційне подання прокурора підлягає задоволенню в частині,
що стосується застосування місцевим судом ст.70 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
.
За трьома статтями обвинувачення ОСОБА_1. призначено
покарання у вигляді 1 року позбавлення волі, 2 років позбавлення
волі і також 2 років позбавлення волі. При визначенні остаточного
покарання за сукупністю злочинів суд застосував принцип поглинення
менш суворого покарання більш суворим.
Проте однакові за видом і розміром покарання - 2 роки
позбавлення волі і також 2 роки позбавлення волі - поглиненню не
підлягають, оскільки є тотожними, тобто жодне з них не є більш або
менш суворим відносно іншого.
Таким чином, вирок щодо ОСОБА_1. підлягає скасуванню, а
справа - направленню на новий судовий розгляд.
Прокурор у поданні також стверджує про надмірну м'якість
призначеного ОСОБА_1. покарання у вигляді 2 років позбавлення
волі, однак він просить скасувати вирок лише у зв'язку з
неправильним застосуванням кримінального закону, а не у зв'язку з
невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі
засудженого. Згідно зі ст.395 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, суд
касаційної інстанції не вправі вийти за межі касаційних вимог у
бік погіршення становища засудженого, тому доводи прокурора
стосовно міри покарання колегією суддів до уваги не беруться.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.395, 396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
,
у х в а л и л а :
касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді
справи судом першої інстанції, задовольнити частково.
Вирок Зміївського районного суду Харківської області від 21
травня 2007 року щодо ОСОБА_1скасувати, справу направити на новий
судовий розгляд.
судді:
Синявський О.Г. Пекний С.Д. Школяров В.Ф.