У х в а л а
Iменем України
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Міщенка С.М.,
суддів
Кармазіна Ю.М., Федченка О.С.,
за участю прокурора
Сорокіної О.А.
розглянула у судовому засіданні в м. Києві 11 березня 2008
року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який
брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції на
судові рішення щодо ОСОБА_1
За вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 19
січня 2007 року
ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, громадянин України, не судимий,
за ст. 373 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
виправданий за
відсутністю в його діях складу злочину.
За цим же вироком засуджено ОСОБА_2 за ст. 373 ч.2 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, ОСОБА_3 за ст.ст. 373 ч.2, 371 ч.3 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
та ОСОБА_4 за ст.ст. 373 ч.2, 366 ч.2 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, стосовно яких касаційне подання прокурором не
вноситься, а касаційні скарги не надходили.
Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 05 квітня
2007 року цей вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у
вчиненні злочину проти правосуддя за наступних обставин.
Відповідно до наказу № 91 о/с від 22 жовтня 2001 року ОСОБА_1
було призначено на посаду оперуповноваженого ВКР Заводського РВ
ММУ УМВС України в Миколаївській області, куди 25 липня 2003 року
звернувся мешканець м. Рені Одеської області ОСОБА_5 із заявою про
викрадення у нього із квартири АДРЕСА_1, незнайомими особами
грошей в сумі 48 тисяч гривень. У ході перевірки цієї заяви
ОСОБА_5 співробітниками карного розшуку було встановлено, що
власницею зазначеної квартири є ОСОБА_6, яка проживає в ній зі
своїм сином ОСОБА_7, IНФОРМАЦIЯ_2, і в час, коли можливо мала
місце крадіжка, указані особи знаходились дома.
ОСОБА_1 з іншими співробітниками карного розшуку Заводського
РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області, в період з 25 по 28
липня 2003 року, перевищуючи межі наданих їм законом прав і
повноважень та дискредитуючи звання працівників міліції,
принижуючи честь та гідність потерпілого ОСОБА_7, застосував до
нього насильство, що супроводжувалось діями, які спричиняли
потерпілому фізичний біль та моральні страждання, вимагаючи від
потерпілого дати показання про вчинення ним крадіжки грошей
ОСОБА_5
Зокрема, 26 липня 2003 року, у вечірній час, ОСОБА_1 з іншими
засудженими за цим вироком особами, завели потерпілого до кабінету
№ 15 Заводського РВ, наділи на його руки наручники, після чого
руки завели під коліна і просунули під його ліктями металевий лом,
а потім стали розкачувати ОСОБА_7 у різні сторони, що завдавало
йому фізичний біль і страждання, вимагаючи таким способом у
потерпілого зізнання у вчиненні злочину. Не отримавши зізнання,
засуджений ОСОБА_2 наказав принести протигаз та дістав із-за сейфу
чорний прилад з двома дротами. Одягнувши протигаз потерпілому на
голову, ОСОБА_1 приєднав ці дроти до пальців рук ОСОБА_7, а
ОСОБА_2 став крутити ручку приладу, від чого потерпілого било
електричним струмом, що спричиняло йому фізичного болю та
моральних страждань. Однак, не отримавши і таким способом від
потерпілого зізнання, ОСОБА_1 з ОСОБА_4, за наказом ОСОБА_2,
прикрутили дроти до вух ОСОБА_7 і продовжували знущатись над ним.
Від цих дій працівників міліції у ОСОБА_7 з рота пішла кров, він
неодноразово втрачав свідомість. В результаті йому було заподіяно
численні тілесні ушкодження, в тому числі легкі та середнього
ступеню тяжкості.
Виправдовуючи ОСОБА_1 за ст. 373 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
суд указав на відсутність у його діях складу злочину. Крім того, у
мотивувальній частині вироку суд також послався на недоведеність
його вини.
У касаційному поданні прокурор наводить мотиви, які ставлять
під сумнів обгрунтованість висновку суду про відсутність в діях
ОСОБА_1 складу злочину та необхідність його виправдання. У зв'язку
з цим прокурор просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_1 судові
рішення і направити справу в цій частині на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав подання,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у
касаційному поданні прокурора, колегія суддів вважає, що це
подання підлягає задоволенню.
Згідно положень, викладених у ст. ст. 323, 327 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, як обвинувальний, так і виправдувальний вироки суду
повинні бути мотивованими, законним та обгрунтованим тими
доказами, які були розглянуті у судовому засіданні.
Як видно із матеріалів справи в ході проведення досудового
слідства потерпілий ОСОБА_7 неодноразово давав показання про те,
що неправомірні дії щодо нього були вчинені усіма обвинуваченими,
в тому числі і ОСОБА_1. Аналогічні показання потерпілий давав і
під час очних ставок з кожним із обвинувачених. Тобто на
досудовому слідстві потерпілий ОСОБА_7 давав послідовні показання
про співучасть ОСОБА_1 у вчиненні неправомірних дій щодо нього
разом із іншими обвинуваченими.
Iз змісту протоколу судового засідання видно, що під час
допиту в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 змінив свої
показання, заперечуючи участь ОСОБА_1 у вчиненні щодо нього
неправомірних дій. При цьому ОСОБА_7 не зміг пояснити причину
зміни цих своїх показань.
Як видно із мотивувальної частини вироку, суд першої
інстанції за достовірні визнав ті показання потерпілого, які він
дав у ході судового слідства. Будь-яких заходів для з'ясування
причини зміни показань потерпілим судом не вживалось, а
установленим суперечностям у показаннях потерпілого ніякої оцінки
дано не було, оскільки у вироку не було зазначено, з яких саме
мотивів суд вважає достовірними ті показання ОСОБА_7, що він давав
у судовому засіданні та чому вважає недостовірними показання
потерпілого, дані ним під час досудового слідства.
Разом з тим, у мотивувальній частині вироку зазначено, що
дані у судовому засіданні показання потерпілого ОСОБА_7 стосовно
побиття його невідомими особами, коли він повертався з відділу
міліції додому, суд не може прийняти до уваги, оскільки ці
показання суперечать тим, що потерпілий давав в ході досудового
слідства та суперечать іншим зібраним у справі доказам.
Таким чином колегія суддів вважає, що судом першої інстанції
по даній справі були допущені порушення вимог
кримінально-процесуального закону, які є істотними, оскільки
перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і прийняти
законне та обгрунтоване рішення, а висновок суду першої інстанції
про необхідність виправдання ОСОБА_1 є поспішним і передчасним.
Апеляційний суд на указані порушення належним чином не
відреагував, тому колегія суддів вважає правильним рішення обох
інстанцій в частині, що стосується виправдання ОСОБА_1, скасувати
і направити справу на новий судовий розгляд.
Під час цього розгляду суду першої інстанції слід повно та
всебічно розглянути справу і постановити законне, обгрунтоване
рішення, належним чином його умотивувавши.
Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а:
касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді
справи судом апеляційної інстанції задовольнити.
Вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 січня
2007 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 5
квітня 2007 року в частині виправдання ОСОБА_1 за ст. 373 ч.2 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
скасувати, а справу направити на новий судовий
розгляд у той же районний суд.
Судді:
Міщенко С.М. Кармазін Ю.М. Федченко О.С.