Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Паневіна В.О.,

суддів

Гриціва М.I. та Коротких О.А.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 11 березня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Миколаївської області Боршуляка I.I. на Центрального районного суду міста Миколаєва від 25 січня 2007 року,

встановив:

зазначеним вироком

ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця та мешканця міста Миколаєва, такого, що не має судимості, -

засуджено за:

- ч. 1 ст. 122 КК України (2341-14) до позбавлення волі на строк 1 рік;

- ч. 3 ст. 296 КК України (2341-14) до позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі вимог ст. 70 КК України (2341-14) визначено ОСОБА_1 остаточне покарання 2 роки позбавлення волі.

Згідно з вимогами ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та відповідно до вимог ст. 76 КК України (2341-14) на нього покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти про зміну місця проживання та роботи, а також періодично з'являтися в ці органи для реєстрації.

У апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.

ОСОБА_1 визнано судом винним і засуджено за те, що він 6 листопада 2006 року, будучи в стані алкогольного сп'яніння, близько 20-ої години 50 хвилин неподалік будинку № 26 по вулиці Дзержинського в місті Миколаєві вчинив хуліганські дії щодо ОСОБА_2. На зауваження про припинення хуліганських дій, які йому зробив ОСОБА_3, ОСОБА_1 не відреагував, став безпричинно наносити цьому потерпілому удари у різні частини тіла, чим спричинив середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Продовжуючи свої дії, ОСОБА_1 неподалік будинків № 26 і 28 по вулиці Дзержинського в місті Миколаєві вчинив хуліганські дії щодо ОСОБА_4, при цьому спричинив йому легкі тілесні ушкодження.

У касаційному поданні прокурора порушується питання про скасування вироку суду з направленням справи на новий судовий розгляд. Свою вимогу прокурор обгрунтовує тим, що судом ОСОБА_1 обрано невиправдано м'яку міру покарання, яку призначено без достатнього врахування даних про його особу, а також усіх обставин справи. Прокурор вважає, що звільнення від відбування покарання ОСОБА_1 не перевиховає останнього і не буде сприяти його виправленню.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів не вбачає підстав для внесення справи на касаційний розгляд з метою її перегляду.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів підтверджена сукупністю зібраних по справі, вірно оцінених та обгрунтовано покладених судом в основу вироку доказів. Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122, ч. 3 ст. 296 КК України (2341-14) є правильною і у поданні не оспорюється.

Що стосується міри покарання, яка судом обрана ОСОБА_1, то вона відповідає вимогам закону і призначена з урахуванням характеру та ступеня суспільної небезпечності вчинених злочинів, даних про його особу, а також усіх обставин справи. Судом належним чином мотивовано рішення про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням. Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, щиро розкаявся, а прокурор, який брав участь в розгляді справи в суді першої інстанції в судових дебатах висловився про призначення покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням. Ні прокурор, ні потерпілі вирок суду не оскаржували в апеляційному порядку. Тому колегія суддів вважає, що в даному випадку слід погодитися з рішенням суду про покарання, яка обране судом ОСОБА_1, та звільнення його від його відбування з випробуванням, оскільки це сприятиме виправленню та перевихованню останнього. Тому доводи касаційного подання про невиправдану м'якість покарання на незаконність застосування ст. 75 КК України (2341-14) є необгрунтованими.

Не вбачаючи передбачених ст. 398 КПК України (1001-05) підстав для скасування або зміни судових рішень щодо ОСОБА_1 та керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

відмовити в задоволенні касаційного подання заступника прокурора Миколаївської області на судові рішення щодо ОСОБА_1, засудженого вироком Центрального районного суду міста Миколаєва від 25 січня 2007 року.