У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Синявського О.Г.,
суддів
Школярова В.Ф. і Таран Т.С.
розглянула в судовому засіданні в м.Києві 11 березня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на вирок Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від 16 квітня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 27 червня 2007 року.
Цим вироком
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1, уродженць
м.Стаханова Луганської області, мешканець
м.Запоріжжя, такий, що судимості не має,
засуджений за ч.1 ст.115 КК України (2341-14) до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
ОСОБА_1. визнано винуватим у тому, що він 4 серпня 2005 року близько 12 години, з ножем, який взяв у себе вдома, прийшов до приміщення Запорізького обласного державного телецентру (ЗОДТРК). В приміщенні ЗОДТРК на сходовій клітині, яка веде до підвального приміщення зазначеної установи, у нього, на грунті особистих неприязних стосунків, виник конфлікт із ОСОБА_2. В процесі конфлікту ОСОБА_1. умисно наніс ОСОБА_2. 48 проникаючих та непроникаючих колото-різаних ножових поранень у різні частини тіла, у тому числі у голову та тулуб, від яких потерпілий помер на місці.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 27 червня 2007 року вирок Орджонікідзевського району м.Запоріжжя від 16 квітня 2007 року залишено без змін.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1. порушує питання про зміну постановлених щодо нього судових рішень, посилаючись на те, що суд неправильно застосував кримінальний закон, а саме, що під час вчинення дій зазначених у вироку, він перебував у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протиправних дій потерпілого ОСОБА_2. Просить перекваліфікувати його дії із ч.1 ст.115 КК України (2341-14) на ст.116 КК України (2341-14) . Також засуджений ОСОБА_1. вважає, що суд неправильно стягнув з нього на користь потерпілого ОСОБА_3. грошові кошти на відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Крім того, на його думку органом слідства та судом було істотно порушено кримінально-процесуальний закон, а саме, що його не в повному обсязі ознайомили з матеріалами справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги засудженого, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Твердження засудженого ОСОБА_1. у касаційній скарзі про те, що під час нанесення потерпілому ножових поранень, він (ОСОБА_1.) перебував у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протиправної поведінки потерпілого, є необгрунтованим.
Відповідно до диспозиції ст.116 КК України (2341-14) , за цим законом кваліфікується вбивство, яке вчинене у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок протизаконного насильства, систематичного знущання або тяжкої образи з боку потерпілого.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1. заздалегідь підготував знаряддя злочину - ніж, взявши його у себе вдома для того, щоб нанести потерпілому ОСОБА_2. поранення, якщо той не надасть йому постові відомості (том 1 а.с. 225 та 232).
Як убачається з висновку стаціонарної комплексної психолого-психіатричної експертизи, яка проводилася декількома фахівцями у галузі медичної психології та психіатрії, під час вчинення злочину ОСОБА_1. хронічними психічними захворюваннями не страждав, ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, міг віддавати звіт своїм діям та керувати ними (том 2 а.с. 219-224).
Що стосується доводів засудженого про те, що висновком судово-психологічної експертизи (том 2 а.с. 177-185), підтверджено факт того, що він під час нанесення ножових поранень потерпілому ОСОБА_2., перебував у стані фізіологічного афекту, то вони також є необгрунтованими. Ці доводи спростовуються висновком комплексної психолого-психіатричної експертизи, який є більш детальним та грунтовним щодо стану, в якому перебував засуджений під час вчинення інкримінованих йому дій, і суд вірно взяв його за основу при постановленні вироку.
Доводи засудженого ОСОБА_1. у касаційній скарзі про те, що суд неправильно стягнув з нього на користь потерпілого ОСОБА_3. грошові кошти на відшкодування збитків завданих злочином, є надуманими.
Відповідно до ст.28 КПК України (1001-05) , особа яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого або до осіб, які несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою.
Як видно із матеріалів справи, потерпілий ОСОБА_3. ще на стадії досудового слідства пред'явив до ОСОБА_1. цивільний позов на відшкодування матеріальної шкоду завданої йому злочинними діями останнього. До зазначеного цивільного позову були додані документи та касові чеки про понесення матеріальних збитків під час поховання загиблого ОСОБА_2. ( том 1 а.с. 59-81).
Відтак, суд правомірно стягнув із засудженого ОСОБА_1. на користь потерпілого ОСОБА_3. грошові кошти на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яка була завдана йому злочинними діями ОСОБА_1.
Посилання засудженого у касаційній скарзі на те, що слідчий не в повному обсязі ознайомив його з матеріалами справи, а також, що під час розгляду справи у суді, суд не надав йому можливості ознайомитися з матеріалами кримінальної справи, є безпідставними.
Виходячи з матеріалів справи, слідчий після закінчення досудового слідства надавав засудженому ОСОБА_1матеріали справи для ознайомлення, але з причини, яка не зазначена у протоколі, ОСОБА_1. відмовився підписувати протокол про ознайомлення з матеріалами справи, що своїм підписом засвідчив слідчий. (том 1 а.с. 339). Разом з тим, ОСОБА_1., під час розгляду справи у суді, за його заявою, неодноразово надавалися матеріали справи для ознайомлення і кожен раз він з ними знайомився у повному обсязі, про що свідчать власноручні підписи засудженого (том 2 а.с. 31 та 249).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що істотних порушень кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний і обгрунтований вирок, не допущено.
Винність ОСОБА_1. у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджується сукупністю доказів, які в установленому законом порядку зібрані, належно дослідженні та оцінені судом і не викликають сумнівів в їх достовірності.
Призначене покарання засудженому ОСОБА_1відповідає вимогам ст.65 КК України (2341-14) . Суд враховав характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, дані, що характеризують його особу, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання ОСОБА_1є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.
Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст.384 КПК України (1001-05) , немає.
Керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів -
У Х В А Л И Л А:
відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженому ОСОБА_1.
С У Д Д I :
Синявський О.Г.
Школяров В.Ф.
Таран Т.С.