Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Паневіна В.О.,

суддів

Коротких О.А. та Гриціва М.I.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 11 березня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього,

встановила:

вироком Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 13 квітня 2007 року, залишеного без зміни ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 червня 2007 року,

ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця та мешканця села Золотого Поля Кіровського району Автономної Республіки Крим, раніше судимого - 29 квітня 2004 року за ч. 2 ст. 186, 304, ч. 1 ст. 263 КК України (2341-14) до позбавлення волі на строк 4 роки, звільненого 16 вересня 2006 року умовно-достроково на 1 рік 2 місяці 18 днів,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) до позбавлення волі на строк 3 роки; за ст. 304 КК України (2341-14) до позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 3 ст. 187 КК України (2341-14) до позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів йому визначено покарання - позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з конфіскацією майна.

Згідно зі ст. 71 КК України (2341-14) за сукупністю вироків призначено остаточне покарання - позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна;

ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_2, уродженця та мешканця села Золотого Поля Кіровського району Автономної Республіки Крим, раніше не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) до позбавлення волі на строк 1 рік; ч. 3 ст. 187 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) до позбавлення волі на строк 5 років

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) йому визначено остаточне покарання - позбавлення волі на строк 5 років.

Згідно зі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_2 звільнено від відбування цього покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;

ОСОБА_3, IНФОРМАЦIЯ_3, уродженця та мешканця села Золотого Поля Кіровського району Автономної Республіки Крим, раніше не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) до позбавлення волі на строк 5 років зі звільненням від відбування цього покарання на підставі ст. 75 КК України (2341-14) з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;

ОСОБА_4, ОСОБА_7, уродженця та мешканця села Золотого Поля Кіровського району Автономної Республіки Крим, раніше не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) до позбавлення волі на строк 5 років зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України (2341-14) з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він на початку грудня 2006 року близько 9 години за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_5 у селі Золоте Поле Кіровського району Автономної Республіки Крим таємно викрали належні відкритому акціонерному товариству "Золоте Поле" дерев'яні балки та інше майно на загальну суму 1814 гривень 40 копійок.

11 січня 2007 року близько 2 години ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_4, неповнолітніми ОСОБА_3 й ОСОБА_5 та особою, відносно якого матеріали справи виділені в окреме провадження, проникли в житло потерпілого ОСОБА_6, де із застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров'я й з погрозою застосування такого насильства, напали на нього та заволоділи майном на загальну суму 460 гривень.

На судові рішення щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 касаційних скарг та касаційного подання прокурора не подано.

Як убачається зі змісту касаційної скарги та доповнень до неї засуджений ОСОБА_1, просить перекваліфікувати інкримінований йому розбійний напад на грабіж і з урахуванням даних про його особу та обставин, що впливають на кримінальну відповідальність, зокрема, на наявність на утриманні матері похилого віку, визнання факту заволодіння майном ОСОБА_6, просить пом'якшити покарання. Також посилається на неправильне призначення ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) .

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для внесення справи на розгляд касаційного суду з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не заперечує факту протиправного проникнення в будинок ОСОБА_6 за попередньою змовою в групі з ОСОБА_4 та неповнолітніми ОСОБА_5 і ОСОБА_3, яких, згідно з вироком, він втягнув у злочинну діяльність, та заволодіння майном потерпілого.

Допитані в судовому засіданні ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 пояснили, що саме ОСОБА_1 ініціював скоєння розбійного нападу й під час його вчинення завдавав ударів та погрожував ножем потерпілому ОСОБА_6.

Те, що ОСОБА_1 скоїв розбійний напад із застосуванням насильства та погрозою його застосування, підтвердив потерпілий ОСОБА_6.

Свідки ОСОБА_7, яка відразу після злочину надавала потерпілому медичну допомогу, та ОСОБА_8, у якої останній сховався від нападників, пояснили, що бачили на обличчі останнього множинні тілесні ушкодження.

Сукупність цих та інших наведених у вироку доказів, свідчить про наявність у діях ОСОБА_1 ознак інкримінованого йому розбійного нападу. Тому твердження останнього про незаконність засудження його за цей злочин безпідставні.

Щодо посилань засудженого на вибачливе ставлення потерпілого, то вони не впливають на правову оцінку скоєного, а тому не виключають наявність в його діях ознак розбійного нападу.

Виходячи зі змісту п. 1 ч. 2 ст. 384 КПК України (1001-05) засуджений чи його захисник мають право оскаржити вирок у частині, що стосуються інтересів саме засудженого.

Оскаржуючи правильність призначення покарання ОСОБА_4 засуджений ОСОБА_1 не дотримався зазначених вимог закону й по суті вийшов за межі наданих йому повноважень, у зв'язку з чим його доводи про невиправдану м'якість покарання, визначеного ОСОБА_4, є безпідставними.

При призначенні покарання суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) , врахував явку з повинною та щире каяття ОСОБА_1, а також ступінь суспільної небезпечності, тяжкість злочинів, скоєння їх у стані алкогольного сп'яніння, рецидив злочинів. З урахуванням цих даних засудженому визначено покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Iнших підстав для зміни вироку в касаційній скарзі та доповненні до неї не наведено.

Тому колегія суддів вважає, що в задоволенні скарги ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1.