У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Присяжнюк Т.I.,
суддів
Філатова В.М. і Нікітіна Ю.I.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 11 березня 2008
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1.
та захисника ОСОБА_2. на вирок Ленінського районного суду м.
Вінниці від 06 квітня 2007 року та ухвалу апеляційного суду
Вінницької області від 19 липня 2007 року.
Вироком Ленінського районного суду м. Вінниці від 06 квітня
2007 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1
уродженця м. Вінниці, громадянина України,
раніше судимого 08 листопада 2002 року
Замостянським районним судом м. Вінниці
за ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 153, 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років,
звільненого від відбування покарання 26 вересня 2003 року
на підставі п. "б" ст. 1 Закону України "Про амністію"
від 11 липня 2003 року ( 1131-15 ) (1131-15)
,
засуджено за частинами ч. 1 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до
покарання у виді позбавлення волі строком на п'ятнадцять років.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1. на користь потерпілої
ОСОБА_3. на відшкодування моральної шкоди 50 000 грн., на користь
НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області 1 035 грн. судових
витрат.
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 19 липня
2007 року зазначений вирок змінено в частині вирішення цивільного
позову. Постановлено стягнути з ОСОБА_1. на користь потерпілої
ОСОБА_3. на відшкодування моральної шкоди 47 000 грн.
У решті вирок залишено без зміни.
ОСОБА_1. засуджено за те, що він 10 квітня 2006 року о 19-й
годині на березі річки Південний Буг біля приміщення Обласного
центру інвалідів спорту, що по вул. Козицького, 103 у м. Вінниці,
перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на грунті особистої
неприязні до ОСОБА_4., яка виникла внаслідок образливих
висловлювань на його адресу, завдав останній численні удари в
область голови та тулуба, заподіявши їй тілесні ушкодження, від
яких настала смерть потерпілої.
Як убачається зі змісту касаційної скарги та доповнень до
неї, засуджений ОСОБА_1. порушує питання про скасування
постановлених щодо нього судових рішень з направленням справи на
нове розслідування і одночасно про зміну судових рішень з
перекваліфікацією його дій з ч. 1 ст. 115 на ст. 116 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
. При цьому засуджений посилається на однобічність,
неповноту, необ'єктивність досудового та судового слідства, на те,
що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Вказує, що вчинив умисне вбивство у стані сильного душевного
хвилювання, що раптово виникло внаслідок тяжкої образи з боку
потерпілої. Крім того зазначає про порушення його права на захист
як під час досудового слідства, так і в суді, зокрема, на
порушення його права користуватися мовою, якою він володіє, а
відмова від захисника була пов'язана з його матеріальним
становищем. Вважає, що кримінальна справа щодо нього сфабрикована,
а її матеріали - сфальсифіковані. Крім цього засуджений,
посилаючись на обставини, які пом'якшують покарання, порушує
питання про застосування до нього ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
У касаційній скарзі та доповненнях до неї захисник ОСОБА_2.
посилається на однобічність, неповноту, необ'єктивність досудового
та судового слідства, на те, що висновки суду не відповідають
фактичним обставинам справи, на неправильне застосування
кримінального закону і, як убачається з її змісту, порушує питання
про зміну судових рішень щодо ОСОБА_1. з перекваліфікацією його
дій з ч. 1 ст. 115 на ст. 116 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали кримінальної
справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів не
вбачає підстав для їх задоволення з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1. у вчиненні
умисного вбивства відповідає фактичним обставинам справи та
грунтується на сукупності зібраних і досліджених судом доказів.
Зокрема, доведеність винуватості засудженого підтверджується
явкою з повинною, в якій ОСОБА_1. зізнався у вчиненні злочину;
даними протоколу відтворення обстановки та обставин події, з яких
убачається, що останній детально розповів про обставини вчинення
злочину та показав, як саме і за яких умов завдавав удари
потерпілій; даними висновку судово-медичної експертизи про
заподіяння потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для
життя в момент заподіяння (т. 1, а. с. 57-60, 96-98, 116-118).
Згідно з даними висновку стаціонарної
судово-психолого-психіатричної експертизи, ОСОБА_1. у період
вчинення злочину хронічним психічним захворюванням не страждав,
перебував поза будь-яким хворобливим розладом психічної
діяльності, у стані фізіологічного афекту не перебував, міг
усвідомлювати свої дії та керувати ними, що спростовує доводи
скарг про вчинення засудженим вбивства в стані сильного душевного
хвилювання (т. 1, а. с. 109-112).
Ці та інші наведені у вироку суду докази переконливо свідчать
про те, що ОСОБА_1. вчинив умисне вбивство, а доводи у скаргах про
однобічність, неповноту і необ'єктивність дослідження обставин
справи є безпідставними.
Що стосується доводів скарг ОСОБА_1. про порушення його права
на захист, то їх колегія суддів розцінює як безпідставні.
Так, згідно із постановою слідчого прокуратури від 17 квітня
2006 року, за клопотанням ОСОБА_1. адвокат ОСОБА_4 був допущений
до участі у справі в якості його захисника (т. 1, а. с. 65).
Як убачається із протоколу судового засідання, ОСОБА_1. було
роз'яснено право мати захисника, яким останній не скористався і
ствердив, що його відмова не пов'язана із матеріальним становищем
(т. 2, а. с. 234).
Не знайшли свого підтвердження і доводи скарг засудженого про
порушення його права користуватися рідною мовою чи мовою, якою він
володіє.
Так, під час проведення досудового слідства ОСОБА_1. була
роз'яснена ст. 19 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, при цьому останній
ствердив, що володіє російською та українською мовами. При допиті
його в якості підозрюваного заявив, що показання бажати давати
українською мовою, а судовому засіданні клопотань щодо розгляду
справи російською мовою ОСОБА_1. не заявляв (т. 1, а. с. 96, а. с.
76).
Безпідставними, на думку колегії суддів, є і доводи скарги
ОСОБА_1. про застосування щодо нього недозволених методів ведення
слідства, оскільки його заява була предметом перевірки слідчого
прокуратури, за результатами якої 25 лютого 2007 року винесена
постанова про відмову в порушенні кримінальної справи щодо
працівників міліції (т. 2, а. с. 204).
Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу за апеляціями
засудженого і захисника ОСОБА_2., перевірив їх доводи, які за
змістом є аналогічними доводам касаційних скарг, та з наведенням
відповідних мотивів визнав їх безпідставними, з чим погоджується і
суд касаційної інстанції.
Призначене ОСОБА_1. покарання відповідає вимогам ст. 65 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, оскільки обране із врахуванням того, що він
вчинив особливо тяжкий злочин, раніше судимий за вчинення злочинів
проти статевої свободи та статевої недоторканності та є необхідним
й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Підстав для призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено
законом, немає.
Перевіркою не виявлено будь-яких доказів фабрикації
кримінальної справи щодо ОСОБА_1. та фальсифікації її матеріалів,
як і порушень кримінально-процесуального закону, які тягнуть
скасування або зміну постановлених у справі судових рішень.
З огляду на зазначене та керуючись ст. 394 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
касаційні скарги засудженого ОСОБА_1. та захисника ОСОБА_2.
залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м.
Вінниці від 06 квітня 2007 року та ухвалу апеляційного суду
Вінницької області від 19 липня 2007 року щодо ОСОБА_1 - без
зміни.
С У Д Д I :
Присяжнюк Т.I. Філатов В.М. Нікітін Ю.I.