Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 11 березня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Хмельницької області на судові рішення щодо ОСОБА_1,

вироком Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 14 лютого 2006 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

раніше не судимого,

засуджено:

- ч.5 ст. 191 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на чотири роки позбавлення волі;

- ч.2 ст. 358 КК України на два роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів йому остаточно визначено чотири роки позбавлення волі.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.

За ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 222; ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 366 КК України ОСОБА_1 виправдано в зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.

В справі вирішено питання речових доказів та судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 11 липня 2006 року зазначений вирок у частині засудження ОСОБА_1 за ч.5 ст. 191 КК України скасовано, а справу провадженням закрито за недоведеністю його участі у вчиненні злочину.

Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч.2 ст. 358 КК України до міри покарання визначеної судом.

На підставі ст. 1 п. "б" Закону України "Про амністію" від 31 травня 2005 року (2591-15) ОСОБА_1 звільнено від покарання.

З урахуванням змін, внесених судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він за попередньою змовою з ОСОБА_2, кримінальну справу щодо якої закрито на підставі акту амністії, в березні 2004 року, підготував пакет документів для зняття 12 автомобілів, які належали колгоспу ім. Котовського, з обліку в Городоцькому МРЕВ і на підставі підроблених довіреностей на право продажу автомобілів у Городоцькій філії товарної біржі "Українська" були укладені біржові договори купівлі-продажу транспортних засобів між СЗАТ ім. Котовського та ПМП "Москалівське". Згідно укладених біржових угод право власності на всі зазначені автомобілі перейшло до ПМП "Москалівське", засновником якого був ОСОБА_1

У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 із направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та даними про особу засудженого. Зокрема, вважає, що судом першої інстанції безпідставно виключено з обвинувачення заволодіння ОСОБА_1. вантажним автомобілем ЗІЛ-130 д/нНОМЕР_1, а матеріали в цій частині необґрунтовано направлені для проведення додаткового слідства.

Також вважає, що суд, виправдовуючи ОСОБА_1 за ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 222; ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 366 КК України, не дав оцінки доказам, які підтверджують його вину, обґрунтувавши свій висновок тим, що ОСОБА_1 надав банківським установам достовірну інформацію і в його діях відсутній склад злочину. Вказані висновки суду не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_1 як керівник підприємства, достовірно знав про порядок надання банками кредитів, і видаючи довідки, приховав стан фінансової неспроможності підприємства, усвідомлюючи наслідки, в разі неповернення кредиту.

Зазначає, що апеляційний суд прийшов необґрунтованого висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, вказавши в ухвалі, що спосіб перереєстрації автомобілів призвів до виникнення цивільно-правових відносин. Вважає, що злочинний задум та дії ОСОБА_1 з самого початку були спрямовані конкретно на заволодіння транспортними засобами та одержання банківських кредитів через заставу автомобілів, що йому не належали, а не на налагодження нормальної експлуатації автопарку підприємства. Також, вважає, що призначене йому покарання є невиправдано м'яким. Крім того, звільняючи ОСОБА_1 від покарання на підставі акту амністії, суд не навів в ухвалі відповідних мотивів прийнятого рішення.

Заслухавши доповідь судді Верховного суду України, думку прокурора про задоволення касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що органами досудового слідстваОСОБА_1було пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 358, ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 222; ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 366 КК України, і вироком місцевого суду його засуджено за ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 358 КК України, а за ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 222; ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 366 КК України - виправдано.

Прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, та захисник засудженого на вказаний вирок подали апеляції, в яких, вважаючи вирок незаконним, просили його скасувати. При цьому в апеляціях прокурора та захисника засудженого було наведено доводи на обґрунтування того, в чому саме полягає незаконність вироку.

Зокрема, в апеляції прокурора порушувалося питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 та постановлення нового вироку з призначенням йому реального основного і додаткових покарань. Наводив прокурор і доводи на обґрунтування винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 358, ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 222; ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 366 КК України. Крім того вважав, що призначене йому покарання із застосуванням ст.75 КК є невиправдано м'яким.

Відповідно до ст.377КПК України в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені докладні мотиви прийнятого рішення, усі доводи, що містяться в апеляції, мають бути проаналізовані і жоден із них не повинен залишатися без відповіді. При залишенні апеляції без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

При розгляді цієї справи зазначених вимог закону апеляційним судом не було дотримано.

Висновок апеляційного суду про скасування вироку місцевого суду щодо ОСОБА_1, у частині засудження його за ч.5 ст. 191 КК України, за недоведеністю його участі у вчиненні цього злочину, то таке рішення суду апеляційної інстанції, на думку колегії суддів, не ґрунтується на законі і є передчасним.

Так, як убачається з ухвали, апеляційний суд у обґрунтування свого рішення, послався лише на показання засудженого про те, що він не мав наміру привласнювати зазначені автомобілі, а перереєстрував їх на ПМП "Москалівське" з метою налагодження їх нормальної експлуатації. Проте, апеляційний суд залишив без уваги інші докази, якими органи досудового слідства і місцевий суд обґрунтували висновок щодо винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного злочину.

Зокрема, поза увагою суду апеляційної інстанції залишилися показання свідків ОСОБА_3., ОСОБА_4. та ОСОБА_5. з яких видно, що ОСОБА_1, зловживаючи своїм службовим становищем, підготував пакет документів для зняття з обліку 12 автомобілів, з яких 10 належали громадянам-співвласникам майна, а решта - СЗАТ ім. Котовського, і на підставі підроблених довіреностей на право продажу автомобілів, уклав біржові договори купівлі продажу зазначених транспортних засобів між СЗАТ ім. Котовського та ПМП "Москалівське", засновником і власником якого він був сам.

Не досліджувалися в апеляційної інстанції і показання свідків ОСОБА_6.ОСОБА_7., ОСОБА_8. та ОСОБА_9., які в деталях розповідали про те, що дозволу на відчуження автомобілів, які вони отримали в рахунок заборгованості по заробітній платі, вониОСОБА_1не давали.

Крім того, апеляційний суд, виправдовуючи ОСОБА_1 за ч.5 ст. 191 КК України, і дійшовши висновку, що в даному випадку мали місце цивільно-правові відносини, не навів переконливих доказів на обґрунтування цього.

Без наведення переконливих мотивів залишено без задоволення і доводи прокурора щодо безпідставності виправдання ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 222 та ч.1 ст. 366 КК України.

Погоджуючись із висновками місцевого суду про недоведеність участі ОСОБА_1 у вчиненні зазначених злочинів, апеляційний суд не дав оцінки всім доказам, якими органи досудового слідства обґрунтували свій висновок щодо його винності.

Відсутні в ухвалі апеляційного суду і мотиви про спростування доводів апеляції прокурора щодо безпідставності виключення з обвинувачення заволодіння засудженим, у аналогічний спосіб, вантажним автомобілем ЗІЛ -130 д/нНОМЕР_1 і направлення матеріалів у цій частині для проведення додаткового слідства.

За таких обставин, обговорюючи доводи апеляцій, суд апеляційної інстанції повинен був виходити із сукупності всіх доказів, дати всебічну оцінку кожному з них і лише після цього зробити висновок про винуватість чи невинуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Проте, апеляційна інстанція не перевірила справу в повному обсязі і не зробила аналізу всіх фактичних обставин справи, допустивши їх однобічну оцінку.

За таких обставин колегія суддів, частково погоджуючись з доводами касаційного подання, вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції не може бути визнана законною та обґрунтованою, а тому її слід скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

При новому розгляді кримінальної справи в апеляційному порядку суд має ретельно перевірити зібрані в справі докази, дати їм та висновкам суду першої інстанції належну оцінку, ухваливши, за необхідності, рішення про проведення судового слідства, перевірити доводи апеляцій та касаційного подання, й з урахуванням усіх обставин прийняти законне і обґрунтоване рішення та викласти його у відповідному процесуальному документі згідно з вимогами закону. В разі підтвердження інкримінованогоОСОБА_1обвинувачення, призначене йому покарання слід визнати м'яким.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Хмельницької області задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 11 липня 2006 року щодо ОСОБА_1скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у той же суд в іншому складі суддів.