У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Пивовара В.Ф.,
суддів
Мороза М.А., Шевченко Т.В.
розглянула у судовому засіданні 6 березня 2008 року в м.
Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Рівненської області на постановлені щодо ОСОБА_1 судові
рішення.
Вироком Дубровицького районного суду Рівненської області від
19 червня 2007 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1, уродженку с. Удрицьке
Дубровицького району Рівненської області, не судиму,
засуджено за ч. 3 ст. 212 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до штрафу у розмірі
510 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з обліком
й обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей, строком 2 роки,
без конфіскації майна.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Рівненської області від 27 листопада 2007 року
вирок залишено без зміни.
ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона, перебуваючи на посаді
головного бухгалтера ТОВ "Полісся-Продукт", за четвертий квартал
2003 року та перший квартал 2004 року не включила в податковий
облік до складу валового доходу та зобов'язань по ПДВ попередню
оплату за обладнання від ТОВ "Оксамит" у сумі 1 189 400 грн., у
тому числі ПДВ у сумі 198 233 грн., внаслідок чого ТОВ
"Полісся-Продукт" за цей період було донараховано до сплати
податку на прибуток підприємства в сумі 137 870 грн. та ПДВ у сумі
198 233 грн., а усього на суму 336 103 грн.
У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеність
винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного злочину й правильності
кваліфікації її дій, посилається на безпідставне застосування до
засудженої ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Зазначає, що обтяжуючою
обставиною цього злочину слід вважати тяжкі наслідки, завдані
злочином, тобто збитки на суму 336 103 грн., які не відшкодовано.
Просить скасувати судові рішення й направити справу на новий
судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного
подання, колегія суддів вважає, що у його задоволенні слід
відмовити.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, при
призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості
вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та
обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути
призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та
попередження нових злочинів.
Як видно з вироку, при призначенні ОСОБА_1 покарання суд
згідно вимог ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
врахував ступінь
суспільної небезпечності вчинених злочинів, обставини справи, дані
про особу засудженої, зокрема, щире каяття, позитивну
характеристику, відсутність попередніх судимостей, пенсійний вік,
поганий стан здоров'я.
Обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_1, судом не
встановлено. Зокрема, відповідно до вимог п. 4 ст. 67 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, якщо будь-яка з обставин, що обтяжує покарання,
передбачена в статті Особливої частини Кримінального кодексу
( 2341-14 ) (2341-14)
як ознака злочину, що впливає на його кваліфікацію,
суд не може ще раз враховувати її при призначенні покарання як
таку, що його обтяжує.
Дії засудженої кваліфіковано за ч. 3 ст. 212 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
за кваліфікуючою ознакою особливо великих розмірів
коштів, що не надійшли до бюджету. Тому твердження у касаційному
поданні прокурора про те, що обтяжуючою обставиною у справі слід
вважати тяжкі наслідки, завдані злочином, тобто збитки на суму 336
103 грн., є безпідставними.
Крім того, із матеріалів справи вбачається, що прокурор, який
брав участь у розгляді справи судом, вважав, що ОСОБА_1 слід
призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої у
санкції ч. 3 ст. 212 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Тому суд, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов до
обгрунтованого висновку про можливість призначення засудженій
покарання нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті,
за якою її засуджено.
Даних, які б свідчили, що стосовно ОСОБА_1 неправильно
застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення
кримінально-процесуального закону, не виявлено.
Отже, передбачені ст. 398 ч. 1 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
підстави для призначення справи щодо ОСОБА_1 до касаційного
розгляду відсутні.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
у задоволенні касаційного подання прокурора відмовити.
С у д д і :
Пивовар В.Ф. Мороз М.А. Шевченко Т.В.