У Х В А Л А

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

                Верховного Суду України у складі:

     головуючого

     Пивовара В.Ф.

     суддів

     Шевченко Т.В., Мороза М.А.

     розглянула в судовому засіданні в м.Києві 6 березня 2008 року
кримінальну справу за касаційною  засудженого  ОСОБА_1  на  судові
рішення щодо нього.

     Вироком Жовтневого районного суду м. Луганська від  19  липня
2007 року

     ОСОБА_1,

     IНФОРМАЦIЯ_1, не судимого,

     засуджено за ч.2 ст.286 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         до позбавлення
волі на  5  років  з  позбавленням  права  керувати  транспортними
засобами на 3 роки.

     Постановлено  стягнути  з  ОСОБА_1  на  користь  ОСОБА_2   на
відшкодування матеріальної шкоди 4197, 17 грн.,  на  відшкодування
моральної шкоди 15000 грн.; на користь  ОСОБА_3  на  відшкодування
матеріальної шкоди 4197,17 грн., на відшкодування моральної  шкоди
15000 грн., а також 494,26 грн. судових витрат.

     Ухвалою апеляційного суду Луганської області від  25  вересня
2007 року вирок залишено без зміни.

     ОСОБА_1 засуджений за те, що 19 червня 2004  року  близько  1
год. 45 хв., керуючи автомобілем ВАЗ-21011 та  рухаючись  по  вул.
Будьонного у м. Луганську  у  напрямку  вул.  Корольова  у  районі
"Східного ринку", порушив п.п.12.3, 12.4  Правил  дорожнього  руху
України, вчинив наїзд на  пішохода  ОСОБА_4,  який  знаходився  на
розділювальній смузі. В результаті ДТП потерпілому були  заподіяні
тілесні ушкодження, що потягли його смерть.

     У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові  рішення
щодо нього, а справу направити на нове розслідування.  Посилається
на   необгрунтованість   його    засудження,    порушення    вимог
кримінально-процесуального  закону,  однобічність   та   неповноту
досудового та судового слідства, порушення права на захист під час
розгляду справи в апеляційному суді.

     Заслухавши  доповідь   судді   Шевченко   Т.В.,   перевіривши
матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги,  колегія
суддів вважає, що у її задоволенні слід відмовити з таких підстав.

     Висновок суду про доведеність  винності  ОСОБА_1  у  вчиненні
інкримінованого злочину  грунтується  на  зібраних  по  справі  та
досліджених судом доказах.

     Так,  його  винність  підтверджується   показаннями   свідків
ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які були очевидцями  події  і  детально
пояснили про  обставини,  за  яких  ОСОБА_4,  який  знаходився  на
розділювальній смузі дороги, був збитий автомобілем, що рухався  з
правого боку від  потерпілого  на  великій  швидкості;  протоколом
огляду  місця  події  ДТП   зі   схемою   до   нього;   висновками
судово-медичної експертизи  про  характер,  локалізацію,  механізм
утворення тілесних ушкоджень, виявлених на трупі потерпілого.

     З  висновку  автотехнічної   експертизи   (т.1   а.с.244-246)
вбачається, що водієм ОСОБА_1им були допущені порушення  п.п.12.3,
12.4 ПДР України і  його  дії  знаходяться  у  прямому  причинному
зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди  та  наїздом  на
потерпілого, а також не вбачається, що допущені пішоходом  ОСОБА_4
порушення ПДР  могли  бути  у  причинному  зв'язку  з  ДТП.  Треба
зазначити, що згідно з цим висновком експертизи, в  разі,  якщо  б
автомобіль  під  керуванням  ОСОБА_1  рухався  із  дозволеною  ПДР
швидкістю - 60 км/год (а саме на такій швидкості свого  автомобілю
наполягав засуджений), то він мав би  технічну  можливість  шляхом
гальмування запобігти ДТП. Вихідні дані для цієї  експертизи  були
подані з урахуванням результатів відтворення обстановки і обставин
події за участі свідків (т.1 а.с.235-237), оскільки, як убачається
із матеріалів справи, провести повторно цю слідчу  дію  за  участі
ОСОБА_1  з  отриманням  певних  результатів  було  неможливо  (т.2
а.с.49-54).

     Крім того, висновок суду про винність ОСОБА_1 грунтується  на
показаннях потерпілих ОСОБА_3  та  ОСОБА_2,  протоколом  огляду  і
перевірки технічного стану автомобіля, сукупністю інших доказів.

     Отже, суд повно і всебічно дослідив зібрані по справі  докази
і дав їм правильну юридичну оцінку.

     Посилання засудженого на порушення його права на  захист  під
час розгляду справи в апеляційному суді є непереконливими. Так,  з
матеріалів кримінальної справи видно, що ОСОБА_1 не уклав угоду на
здійснення його захисту під час  розгляду  справи  в  апеляційному
суді з адвокатом, який захищав його інтереси  під  час  досудового
слідства та в суді першої інстанції, а даних про укладення  такого
договору з  іншим  захисником,  засуджений  апеляційному  суду  не
надав.

     Iстотних порушень  вимог  кримінально-процесуального  закону,
які б потягли безумовне скасування судових рішень щодо ОСОБА_1  не
виявлено.

     Таким чином, при перевірці справи не встановлено передбачених
ст.398 КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
          підстав  для  призначення  даної
справи  до  розгляду  касаційним  судом  з   повідомленням   осіб,
зазначених у ст. 384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        .

     Керуючись ст.394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів

                         у х в а л и л а:

     відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1

     С у д д і :

     Пивовар В.Ф. Шевченко Т.В. Мороз М.А.