У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Верещак В.М.,
суддів
Гошовської Т.В., Заголдного В.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 06 березня 2008
року кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Полтавської області на вирок Глобинського районного суду
Полтавської області від 11 липня 2007 року.
Цим вироком
ОСОБА_1
IНФОРМАЦIЯ_1,
уродженця м. Арциза Одеської області,
громадянина України,
такого, що не має судимості, -
засуджено за ч. 4 ст. 191 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років
позбавлення волі з позбавленням права обіймати
матеріально-відповідальні посади строком на 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 звільнено
від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим
строком 2 роки з покладенням на нього обов'язку, передбаченого п.
3 ч. 1 ст. 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Глобинський
м'ясокомбінат" на відшкодування матеріальної шкоди 84 677 грн. 48
коп.
ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він у період
часу з березня по квітень 2006 року, працюючи за трудовим
договором на посаді торгового представника Одеського регіонального
відділу продаж ТОВ "Глобинський м'ясокомбінат", будучи особою,
наділеною згідно з трудовими обов'язками правомочністю одержувати
від клієнтів гроші за поставлену підприємством ТОВ "Глобинський
м'ясокомбінат" продукцію, привласнив ввірені йому готівкові кошти
вищезазначеного комбінату у великих розмірах на суму 86 577 грн.
48 коп.
В апеляційному порядку справа не розглядалась.
У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування
вироку щодо ОСОБА_1 із направленням справи на новий судовий
розгляд у зв'язку з істотним порушенням кримінально-процесуального
закону, неправильним застосуванням кримінального закону,
невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі
засудженого внаслідок м'якості. При цьому посилається на те, що
суд при кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 191 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, вийшов за межі пред'явленого обвинувачення та вказав
таку кваліфікуючу ознаку як розкрадання чужого майна, хоча вона
була виключена з обвинувачення постановою прокурора про зміну
обвинувачення в суді та не зазначена у диспозиції ст. 191 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Разом із тим, кваліфікуючи дії ОСОБА_1 за ст.
191 ч. 4 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, суд без будь-якого обгрунтування
своїх висновків не вказав на наявність у його діях розтрати чужого
майна. Крім того, зазначає, що суд, звільняючи ОСОБА_1 від
відбування покарання з випробуванням, не в повній мірі врахував
тяжкість вчиненого ним злочину, обставини, що пом'якшують і
обтяжують покарання та його особу.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та
доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно не
підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновки про винуватість засудженого ОСОБА_1 у вчиненні
злочину суд обгрунтував викладеними у вироку доказами, які у
касаційному поданні не оспорюються.
Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 191 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, що також не оспорюється.
Посилання прокурора на те, що при кваліфікації дій
засудженого суд у порушення вимог ст. 275 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
вийшов за межі пред'явленого йому обвинувачення, є безпідставними
та спростовуються матеріалами справи.
Як убачається з матеріалів справи, органами досудового
слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у розкраданні чужого майна, яке
було ввірене йому і перебувало у його віданні, шляхом розтрати та
привласнення, вчиненому повторно та у великих розмірах (а. с.
205-209).
Під час судового розгляду справи прокурор у порядку ст. 277
КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
змінив пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення,
виключивши з нього такий спосіб розкрадання як розтрата та
кваліфікуючу ознаку - повторність, зазначивши, що ОСОБА_1 вчинив
розкрадання чужого майна, яке було ввірене йому і перебувало у
його віданні, шляхом привласнення у великих розмірах (а. с.
294-303).
Суд, розглянувши справу у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299
КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
і, погодившись з доведеністю цього
обвинувачення, правильно кваліфікував дій ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 191
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
як розкрадання чужого майна, яке було
ввірене особі і перебувало у її віданні, шляхом привласнення,
вчинене у великих розмірах.
Крім цього, ст. 191 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
передбачає три
форми розкрадання чужого майна - привласнення, розтрату та
заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем.
Отже, посилання прокурора на те, що розкрадання є
кваліфікуючою ознакою зазначеного складу злочину, і суд
необгрунтовано послався на це при кваліфікації дій ОСОБА_1 є
безпідставними.
За таких обставин, доводи касаційного подання про те, що при
кваліфікації дій ОСОБА_1 суд у порушення вимог ст. 275 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
вийшов за межі пред'явленого йому обвинувачення є
неспроможними.
Що стосується посилань прокурора на необгрунтоване звільнення
місцевим судом на підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, то
вони також є безпідставними.
При вирішенні цього питання судом у відповідності до вимог
ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
враховані ступінь тяжкості вчиненого
злочину, дані про особу засудженого, з яких убачається, що він до
кримінальної відповідальності притягується вперше, працює, за
місцем проживання характеризуються позитивно, є молодою людиною, а
також обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття та
визнання вини, сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування
завданої шкоди.
За таких обставин, висновок суду про можливість виправлення
ОСОБА_1 без відбування покарання є обгрунтованим та відповідає
вимогам закону.
Отже, підстав для скасування вироку місцевого суду з
направленням справи на новий судовий розгляд, як про це ставиться
питання у касаційному поданні, колегія суддів не вбачає.
Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону,
які тягнуть зміну чи скасування судових рішень, по справі не
виявлено.
Керуючись статями 394-396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а:
відмовити у задоволенні касаційного подання заступника
прокурора Полтавської області.
С У Д Д I:
Гошовська Т.В. Верещак В.М. Заголдний В.В.