5-632к08 Про вчинення розбійного нападу спрямованого на заволодіння майном у великих розмірах - Текст документа

розглянула в судовому засіданні 6 березня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи, касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 6 грудня 2007 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Цим вироком до позбавлення волі засуджені:

IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженець с. Iвано-Франкове

Яворівського району Львівської області,

мешканець с. Казанка Миколаївської

області, судимості не має,

- за ч. 4 ст. 187 КК України (2341-14) на 9 років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;

- за п.п. 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на 12 років з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;

- за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України (2341-14) на 10 років з конфіскацією всього майна, що є власністю засудженого.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_1 остаточно призначено позбавлення волі на 12 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю;

IНФОРМАЦIЯ_2,

уродженець і житель с. Казанка

Миколаївської області, судимості не має,

- за ч. 4 ст. 187 КК України (2341-14) на 9 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю;

- за п.п. 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на 13 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю;

- за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України (2341-14) на 10 років з конфіскацією всього майна, що є його власністю.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_2 остаточно призначено позбавлення волі на 13 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальної - 10414 грн. та моральної шкоди - 100 тис. грн.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили розбійний напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, умисне вбивство з корисливих мотивів, з метою приховання іншого злочину, за попередньою змовою групою осіб, а також закінчений замах на заволодіння транспортним засобом, поєднаний з насильством небезпечним для життя потерпілого.

Як визнав суд, злочини було вчинено за таких обставин.

14 листопада 2006 року, приблизно о першій годині 30 хвилин, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, проходячи вул. Миру у с. Казанка, на узбіччі дороги біля будинку № 161, побачили автомобіль "Москвич" IЖ-2715, НОМЕР_1, в якому у стані алкогольного сп'яніння спав його власник - ОСОБА_4

З метою заволодіння чужим майном, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витягли ОСОБА_4 із автомобіля і поклавши його на землю, почали обшукувати салон автомобіля та кишені одягу потерпілого.

Коли ОСОБА_4 прокинувся і почав висловлювати своє незадоволення протиправними діями винних, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, реалізуючи спільний злочинний умисел, з метою заволодіння майном потерпілого з подальшим його вбивством та приховання вчиненого злочину, напали на ОСОБА_4

Завдаючи численні удари руками і ногами у різні частини тіла, і таким чином здолавши опір, заволоділи майном ОСОБА_4 на загальну суму 300 грн., а також намагалися заволодіти його автомобілем вартістю 5226 грн. 75 коп.

Оскільки спроба завести автомобіль не вдалася, винні, застосовуючи фізичне насильство та завдаючи удари руками і ногами, намагалися примусити ОСОБА_4 завести двигун автомобіля. Однак ОСОБА_4 також не зміг цього зробити з незалежних від його волі обставин.

У подальшому, доводячи свій злочинний умисел на вбивство ОСОБА_4 з корисливих мотивів та з метою приховання розбійного нападу, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, діючи узгоджено, зі значною силою продовжили завдавати ОСОБА_4 численні удари руками і ногами у голову, шию, тулуб, по кінцівках і припинили свої злочинні дії лише тоді коли потерпілий перестав подавати ознаки життя.

Смерть ОСОБА_4 настала від механічної асфіксії - травматичного набряку верхніх дихальних шляхів, внаслідок тупої травми органів шиї.

На цей вирок прокурором принесено касаційне подання, а засудженими - касаційні скарги.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи висновки суду щодо винуватості обох засуджених у скоєнні злочинів щодо ОСОБА_4, просить вирок змінити і виключити з нього кваліфікуючу ознаку скоєння умисного вбивства з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення, а також ознаку розбійного нападу, як поєднаного із умисним вбивством, як таку, що не передбачена кримінальним законом.

Засуджений ОСОБА_1 вважає, що суд безпідставно визнав його винним в умисному вбивстві, оскільки, завдаючи потерпілому удари, він не мав наміру його вбивати. Крім того, зазначає, що смерть потерпілого настала через певний час і при своєчасній медичній допомозі, ОСОБА_4 можливо було врятувати. Просить перекваліфікувати його злочинні дії з п.п. 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на ч. 2 ст. 121 КК України (2341-14) та пом'якшити покарання.

Засуджений ОСОБА_2, за змістом скарги, просить скасувати вирок у частині його засудження за ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) , а справу направити на додаткове розслідування. Вважає, що органи досудового слідства і суд неправильно встановили фактичні обставини справи, не дали належної оцінки зібраним доказам і безпідставно визнали його винним в умисному вбивстві. Як вважає засуджений, з урахуванням висновків експертизи та пояснень експерта, його дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 121 КК України (2341-14) , оскільки умислу на вбивство ні у нього, ні у ОСОБА_1 не було.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою касаційну скаргу, міркування прокурора про необхідність зміни вироку відповідно до доводів, наведених у поданні, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг і подання, колегія судів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню у повному обсязі, а касаційні скарги обох засуджених - частковому.

Висновок суду щодо винуватості обох засуджених за ч. 4 ст. 187 та ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України (2341-14) стверджений сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, належним чином умотивований є правильним і засудженими та прокурором не оспорюється.

Суд обгрунтував свій висновок показаннями винних, які як на досудовому слідстві, так і у суді дали детальні та узгоджені показання за яких обставин вони напали на потерпілого і заволоділи його особистим майном. Засуджені також повідомили, як вони намагалися заволодіти автомобілем, маючи намір на ньому покататися. Винні визнавали, що свої злочинні дії вони супроводжували завданням численних ударів руками і ногами потерпілому який майже не чинив опір, оскільки був у стані алкогольного сп'яніння.

Суд підставно у вироку послався на показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які повідомили про події, що передували вбивству потерпілого.

Свідки ОСОБА_9, та ОСОБА_10, а також ОСОБА_11 підтвердили той факт, що автомобіль і потерпілий знаходилися на вул. Миру і приблизно о першій годині двигун автомобіля ще працював.

Суд підставно послався й на показання потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, а так ож свідків - понятих ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та ОСОБА_18. Зокрема, зазначені сідки - поняті підтвердили, що ОСОБА_2 добровільно і детально розповів як разом із ОСОБА_1 вчинили злочини щодо ОСОБА_3

Суд, на підтвердження свого висновку, також підставно послався й на дані, що містяться у протоколах огляду місця події, огляду і перевірки технічного стану автомобіля, огляду домоволодіння АДРЕСА_1 де була вилучена дублянка потерпілого, відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_2 під час якого було знайдено і вилучено автомагнітолу, а також у протоколі впізнання потерпілою речей вбитого.

Повідомлені вказаними особами дані дали суду усі підстави зробити висновок, що обставини вчинення розбійного нападу і намагання заволодіти автомобілем потерпілого встановлені правильно.

Відповідно до висновку експерта, виявлені на трупі тілесні ушкодження визнані тяжкими і небезпечними для життя у момент їх заподіяння.

Ретельно дослідивши зібрані докази суд правильно кваліфікував дії винних за ч. 4 ст. 187 та ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України (2341-14)

Разом із тим, суд, кваліфікуючи дії обох винних за ч. 4 ст. 187 КК України (2341-14) безпідставно визнав, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчинили розбійний напад поєднаний із умисним вбивством, оскільки така кваліфікуюча ознака кримінальним законом не передбачена.

Тому колегія суддів вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини вироку цю кваліфікуючу ознаку.

Доводи засуджених про те, що вони вчиняючи розбійний напад на

ОСОБА_4 не мали наміру його вбивати, були предметом ретельної перевірки суду.

Виконуючи вказівки Верховного Суду України, викладені в ухвалі від

12 липня 2007 року, апеляційний суд, розглядаючи справу після скасування вироку, дійшов висновку про умисні, спільні та узгоджені дії обох засуджених, спрямованих саме на позбавлення життя потерпілого.

Так, суд урахував те, що обидва засуджених перебували у стані алкогольного сп'яніння і були агресивно налаштовані, оскільки незадовго до розбійного нападу побилися в кафе із ОСОБА_19.

Взято до уваги й пояснення свідка ОСОБА_8, який підтвердив, що ОСОБА_1 впізнав у сплячому п'яному водієві автомобіля "Москвич" свого родича.

Про істинний намір винуватих свідчать їх показання де вони визнавали той факт, що протягом певного часу неодноразово били лежачого потерпілого, який не чинив опір, руками й ногами, завдаючи удари в основному у ділянку голови.

Про те, що численні удари обоє винні завдавали у життєво важливі ділянки тіла особі, яка не чинила опір, свідчать дані, що містяться у висновку судово-медичної експертизи і показаннях експерта у судовому засіданні.

Зокрема, із висновку № 149 від 4 січня 2007 року безпосередньою причиною смерті є механічна асфіксія, що настала від переломів правого і лівого рожків під'язикової кістки з ознаками здавлювання зовнішньої кісткової пластини, перелому правого рогу щитоподібного хряща та різного набряку слизової оболонки гортані у ділянці голосових зв'язок зі значним звуженням голосової щілини, гострої емфіземи легень та інших загальних ознак асфіктичної смерті.

За висновком експерта зазначені тілесні ушкодження утворилися від безпосередньої дії тупого твердого предмета, яким могли бути взути нога людини.

Iнші тілесні ушкодження виявлені також тільки на голові трупа потерпілого, а за висновком експерта їх було заподіяно внаслідок не менше 20 ударів, і також могли бути спричинені взутими ногами.

Суд урахував також і місце розташування злочину і час заподіяння тілесних ушкоджень.

Характер виявлених тілесних ушкоджень їх кількість, локалізація, спосіб у який вони були заподіяні, знаряддя, а також причини зупинення злочинних дій свідчать про те, що позбавлення потерпілого життя було бажаним результатом для винних.

Дійшовши такого висновку суд правильно кваліфікував дії винних як умисне вбивство потерпілого з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб.

Колегія суддів не може погодитися із тим, що дії винних, ще слід кваліфікувати й за такою ознакою, як вчинення вбивства з метою приховати інший злочин і полегшити його вчинення.

Як убачається зі справи такі дані відсутні і суд у вироку не навів жодних доказів на підтвердження такого висновку.

Тому дана кваліфікуюча ознака підлягає виключенню із вироку.

Таким чином, суд, оцінивши зібрані у справі докази, дійшов обгрунтованого висновку щодо винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у злочинних діях щодо ОСОБА_4

Доводи засудженого ОСОБА_2 про неправильність встановлення фактичних обставин справи, з огляду на наведене не можна визнати підставними.

Колегія суддів вважає помилковими і такими, що не грунтуються на матеріалах справи доводи винних про те, що суд не урахував висновок

судово-медичної експертизи і показання експерта Стерлікова В. у судовому засіданні.

Суд дав оцінку цим доказам, відповідно до наданих йому законом повноважень, і правильність прийнятого рішення з цього питання, сумнівів не викликає.

Не грунтуються на матеріалах справи і не спростовують висновки суду доводи засуджених про необхідність кваліфікації їх злочинних дій за ч. 2 ст. 121 КК України (2341-14) .

Колегія суддів знаходить рішення суду в частині кваліфікації дій винних саме за ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) , належним чином умотивованою і правильною.

Даних, які свідчили б про обмову винних, а також про застосування до них незаконних методів ведення слідства, у справі не знайдено.

Як ОСОБА_1, так і ОСОБА_2 є осудними особами.

При призначенні винним покарання, суд дотримався вимог ст. 65 КК України (2341-14) , урахував роль кожного з них, а також обтяжуючі та пом'якшуючі покарання обставини.

Призначене обом засудженим покарання є необхідним і достатнім.

Виключення з вироку двох обставин на термін покарання не впливає.

Iстотних порушень кримінально-процесуального закону, що тягнуть зміну чи скасування вироку не виявлено.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи, задовольнити повністю, а касаційні скарги засуджених - частково.

Вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 6 грудня 2007 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінити.

Виключити з вироку щодо обох засуджених кваліфікуючу ознаку:

- скоєння умисного вбивства з метою приховати інший злочин і полегшити його вчинення, передбачену п. 9 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) ;

- скоєння розбійного нападу, поєднаного із умисним вбивством, як таку, що не передбачена ч. 4 ст. 187 КК України (2341-14) .

Вважати ОСОБА_1 засудженим до позбавлення волі:

за ч.4 ст. 187 КК України (2341-14) на 9 років із конфіскацією всього майна;

за п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на 12 років із конфіскацією всього майна;

за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України (2341-14) на 10 років із конфіскацією всього майна, а на підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів до позбавлення волі на 12 років із конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.

Вважати ОСОБА_2 засудженим до позбавлення волі:

за ч. 4 ст. 187 КК України (2341-14) на 9 років із конфіскацією всього майна;

за п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України (2341-14) на 13 років із конфіскацією всього майна;

за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України (2341-14) на 10 років із конфіскацією всього майна, а на підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів до позбавлення волі на 13 років із конфіскацією всього майна, що є особистою власністю засудженого.