У х в а л а
 
     Колегія суддів  судової  палати  Верховного  Суду  України  у
кримінальних справах у складі:
 
     Головуючого
 
     Верещак В.М.,
 
     суддів
 
     Заголдного В.В., Гошовської Т.В.,
 
     за участю прокурора
 
     Колісниченка О.В.,
 
     розглянувши в судовому засіданні в м. Києві  6  березня  2008
року  кримінальну  справу  за   касаційним   поданням   заступника
прокурора  Автономної  Республіки  Крим  на   вирок   Керченського
міського суду від 19 грудня 2006 року,
 
                       в с т а н о в и л а:
 
     Зазначеним вироком
 
     ОСОБА_1, 1980 року народження, раніше судимий:
 
     -10 листопада 2004 року за ч. 2 ст. 309,  ч.  1  ст.  310  КК
України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  2  роки  позбавлення  волі,   звільнений
24.11.2005 року умовно-достроково, невідбутий строк 10 місяців  27
днів,
 
     - засуджений за ст. 395 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  3  місяці
арешту.
 
     На  підставі  ст.  71КК  України  до  призначеного  покарання
частково  приєднана  невідбута  частина  покарання  за  попереднім
вироком і остаточно призначено  покарання  6  місяців  позбавлення
волі.
 
     ОСОБА_1 визнаний  винним  у  тому,  що  він  порушив  правила
адміністративного  нагляду,  встановлені  щодо  нього   постановою
Iзяславського районного суду Хмельницької області  від  23.11.2005
року, а саме: з 30.05.2006 року з дозволу 2  ВВС  Керченського  ГУ
МВС Україна в АР Крим виїхав у м. Київ, де повинен  був  стати  на
облік і перебувати до 30.07.2006  року.  Однак,  ОСОБА_1  з  метою
ухилення від  адміністративного  нагляду  без  поважних  причин  і
повідомлення працівників міліції на облік у м. Києві не став, з 30
липня 2006 року в м.  Керч  не  повернувся,  самовільно  залишивши
обране місце проживання.
 
     В апеляційному порядку справа не переглядалась.
 
     У  касаційному   поданні   заступник   прокурора   Автономної
Республіки Крим просить  вирок  суду  щодо  ОСОБА_1  скасувати,  у
зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, а саме,
ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .
 
     Заслухавши доповідь  судді  Верховного  Суду  України,  думку
прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали
справи, обговоривши доводи  касаційного  подання,  колегія  суддів
вважає, що касаційне  подання  підлягає  задоволенню  з  наступних
підстав.
 
     Висновок суду про  доведеність  винності  ОСОБА_1  у  вчинені
злочину,  за  який  його  засуджено,  грунтується  на  зібраних  і
досліджених судом доказах, його дії кваліфіковані правильно, що  у
касаційному поданні не оспорюється.
 
     Відповідно  до  ч.4  ст.  71  КК  України   ( 2341-14 ) (2341-14)
           при
призначенні покарання за сукупності  вироків  шляхом  повного  або
часткового  приєднання  до  нового   вироку   невідбутої   частини
покарання за попереднім вироком остаточне покарання  повинне  бути
більшим, ніж покарання призначене за новий  злочин,  а  також  від
невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
 
     Згідно  вимог  Закону  невідбутою   частиною   покарання   за
попереднім  вироком  необхідно  вважати  частину  покарання,   від
відбування якого особа звільнена достроково.
 
     Як  вбачається  з  матеріалів   справи   ОСОБА_1   звільнений
умовно  -достроково  на  10  місяців  27  днів.  Отже   призначене
покарання за новим вироком повинно бути не менше 10 місяців  і  27
днів. Однак суд, у порушення вищевказаних вимог, призначив ОСОБА_1
остаточне покарання у вигляді позбавлення волі строком 6 місяців.
 
     Отже вирок Керченського міського суду від 19 грудня 2006 року
підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону.
 
     Керуючись ст. 395,396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів
                         у х в а л и л а:
 
     касаційне подання заступника прокурора Автономної  Республіки
Крим задовольнити.
 
     Вирок Керченського міського суду від 19 грудня 2006 року щодо
ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
 
                              Судді:
 
     Верещак В.М. Заголдний В.В. Гошовська Т.В.