У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого
Верещак В.М.,
суддів
Гошовської Т.В., Заголдного В.В.
за участю прокурора
Яковенко Р.I.,
засуджених
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
захисників
ОСОБА_4
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 06 березня 2008
року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого
ОСОБА_1 та його захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5, засудженого ОСОБА_2
та його захисника ОСОБА_6, засудженого ОСОБА_3 та його захисника
ОСОБА_7 на вирок апеляційного суду Донецької області від 15 червня
2007 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, українця, громадянина України,
працюючого слюсарем-ремонтником, проживаючого АДРЕСА_1, раніше
судимого: 28 березня 2005 року Артемівським міськрайонним судом за
ч. 1 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення волі із
застосуванням ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
з іспитовим строком на
1 рік,-
засуджено за ч. 3 ст. 152 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 9 років
позбавлення волі; за пунктами 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
до довічного позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів призначено покарання - довічне позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
вироків шляхом повного поглинення невідбутої частини покарання за
попереднім вироком остаточно призначено покарання - довічне
позбавлення волі.
ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_2, росіянина, громадянина України,
проживаючого АДРЕСА_2, раніше судимий: 28 березня 2005 року
Артемівським міськрайонним судом за ч. 3 ст. 185 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
з іспитовим строком на 1 рік, -
засуджено за ч. 3 ст. 152 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 10 років
позбавлення волі; за пунктами 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
до довічного позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів призначено покарання - довічне позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
вироків шляхом повного поглинення невідбутої частини покарання за
попереднім вироком остаточно призначено покарання - довічне
позбавлення волі.
ОСОБА_3, IНФОРМАЦIЯ_3, українця, громадянина України, учня
ПТУ № 5 м. Артемівська, проживаючого АДРЕСА_3, такого, що не має
судимості, -
засуджено за ч. 3 ст. 152 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років
позбавлення волі; за пунктами 9, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 13 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів остаточно призначено покарання - 13 років позбавлення
волі.
Постановлено стягнути на користь потерпілої ОСОБА_8 на
відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_1 - 16 000 грн., з ОСОБА_2 -
18 000 грн., з ОСОБА_3 - 16 000 грн.
Як визнав встановленим суд, злочини були вчинені засудженими
за таких обставин.
18 квітня 2005 року, після першої години, засуджені разом з
неповнолітніми ОСОБА_9, IНФОРМАЦIЯ_4 та ОСОБА_10, IНФОРМАЦIЯ_5,
перебуваючи у квартирі № 16 ОСОБА_2, розташованої АДРЕСА_4,
спільно вживали спиртні напої.
У процесі цього, близько 3-ї години, коли потерпілі
розійшлися по різним кімнатам, засуджені, перебуваючи у стані
алкогольного сп'яніння, вирішили згвалтувати потерпілу ОСОБА_9,
достовірно знаючи, що вона є неповнолітньою. Iз цією метою,
ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зайшли до кімнати, де перебувала
потерпіла та, застосовуючи до неї фізичне насильство, почергово
вступили з потерпілою у статеві стосунки.
Після цього, засуджені, розуміючи, що можуть бути притягнуті
за згвалтування до відповідальності, вирішили з метою приховання
вчинення ними цього злочину вбити ОСОБА_9 Реалізуючи свій намір
та, взявши на кухні електричний провід, вони знову зайшли до
кімнати, де знаходилась потерпіла ОСОБА_9 і з метою умисного
вбивства, ОСОБА_2, накинувши провід на шию потерпілої, почав її
душити, а ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у цей час утримували потерпілу. Після
чого, ОСОБА_2 помінявся місцями з ОСОБА_1 і вони продовжили свої
дії. Смерть потерпілої ОСОБА_9 настала на місці події від
механічної асфіксії.
Близько 3-ї години 45 хвилин засуджені, будучи особами, які
раніше вчинили умисне вбивство, побоюючись притягнення до
кримінальної відповідальності за вчинені злочини щодо ОСОБА_9, з
метою приховати вчинення ними цих злочинів, вирішили вбити
потерпілу ОСОБА_10. Iз цією метою, взявши електричний провід, вони
зайшли до кімнати, де знаходилася потерпіла. Після цього, ОСОБА_2,
накинувши на шию потерпілої провід, почав її душити, а ОСОБА_1 та
ОСОБА_3 у цей час утримували потерпілу, а потім ОСОБА_2 та ОСОБА_1
помінялися місцями. У процесі цих дій провід порвався і ОСОБА_1,
взявши на кухні дерев'яну кухонну дошку, завдав нею не менше 4
ударів потерпілій в область голови. Смерть ОСОБА_10 настала на
місці події від закритої черепно-мозкової травми.
У касаційних скаргах та доповненнях до них засудженого
ОСОБА_1 та його захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ставиться питання
про скасування вироку в частині засудження ОСОБА_1 за ч. 3 ст.
152, ч. 2 пунктами 9, 12 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за
епізодами вчинення злочинів щодо потерпілої ОСОБА_9 із закриттям у
цій частині провадження по справі за недоведеністю його участі у
вчиненні цих злочинів та про перекваліфікацію дій засудженого з ч.
2 пунктів 9, 12, 13 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за епізодом
умисного вбивства ОСОБА_10 на ч. 1 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
з призначенням покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
При цьому, даючи свій аналіз наведеним у вироку доказам, касатори
вказують, що матеріалами справи факт згвалтування ОСОБА_9 взагалі
не встановлений та не доведено, що засуджені достовірно знали, що
потерпіла є неповнолітньою; показання ОСОБА_2 на досудовому
слідстві суперечать іншим доказам по справі, а показання ОСОБА_3
на досудовому слідстві здобуті з використанням недозволених
методів слідства, а тому не можуть бути покладені в основу
обвинувального вироку. Щодо вбивства ОСОБА_10, то ОСОБА_1 та його
захисники вказують на те, що цей злочин він вчинив сам на грунті
раптово виниклих неприязних стосунків, а тому його дії у цій
частині підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
. Крім цього, у касаційних скаргах містяться посилання
на допущені органами досудового слідства та суду порушення
кримінально-процесуального закону, а також на те, що суд при
призначенні покарання врахував не всі пом'якшуючі обставини.
У касаційних скаргах та доповненнях до них засудженого
ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_6 порушується питання про часткове
скасування вироку щодо ОСОБА_2 із закриттям провадження по справі
у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні згвалтування
ОСОБА_9 та вбивстві ОСОБА_10 При цьому касатори вказують на те, що
висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи; що
обвинувальний вирок грунтується на недопустимих доказах, зокрема,
показаннях ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на досудовому слідстві, які здобуті
з порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Щодо
визнання ОСОБА_2 винуватим у вчиненні вбивства потерпілої ОСОБА_9,
то в цій частині засудженим оспорюється правильність юридичної
оцінки його дій, оскільки, як зазначено у касаційній скарзі
засудженого, це вбивство він вчинив самостійно на грунті раптово
виниклих особистих неприязних стосунків з потерпілою, перебуваючи
в стані сильного душевного хвилювання, а тому його дії підлягають
кваліфікації за ст. 116 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Крім того, ОСОБА_2
зазначає, що на досудовому слідстві неодноразово порушувалось його
право на захист, оскільки захисник не завжди приймав участь у
слідчих діях та посилається на суворість призначеного покарання.
У касаційних скаргах засудженого ОСОБА_3 та його захисника
ОСОБА_7 ставиться питання про скасування вироку щодо ОСОБА_3 із
закриттям провадження у справі у зв'язку з недоведеністю його
участі у вчиненні злочинів, та на спростування висновків суду
посилаються на їх невідповідність фактичним обставинам справи та
порушення норм кримінально-процесуального закону при провадженні
досудового слідства, які проігноровані судом. При цьому
посилаються на те, що у матеріалах справи відсутні докази
винуватості ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, а
висновки суду спростовуються, дослідженими у судовому засіданні
доказами, зокрема, показаннями всіх засуджених про те, що під час
згвалтування ОСОБА_9 та ОСОБА_10, ОСОБА_3 спав на кухні. Крім
цього, як зазначено у касаційних скаргах, на досудовому слідстві
до ОСОБА_3 працівниками міліції було застосовано фізичне
насильства, внаслідок чого він вимушений був обмовити себе та
інших засуджених у вчиненні злочинів, до яких вони не причетні. Ці
обставини суд належним чином не перевірив та не дав їм оцінки.
Заслухавши доповідача, пояснення засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2,
ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4, які підтримали касаційні скарги,
пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення касаційних
скарг та вважав вирок суду законним та обгрунтованим, перевіривши
матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія
суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню,
виходячи з наступного.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1, ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, відповідає
фактичним обставинам справи, обгрунтований сукупністю доказів,
розглянутих у судовому засіданні, наведених у вироку і належно
оцінених судом, і є правильним.
Так, на стадії досудового слідства ОСОБА_2 та ОСОБА_3 під час
неодноразових допитів, а також при відтворенні обстановки й
обставин події, у тому числі в присутності захисників та понятих,
визнавали вчинення ними разом з ОСОБА_1 згвалтування ОСОБА_9 та її
вбивства з метою приховати вчинення згвалтування, а також вбивства
ОСОБА_10 з метою приховати вчинені раніше злочини щодо ОСОБА_9 за
наведених у вироку обставин. При цьому детально описували свої дії
та дії інших співучасників злочинів.
ОСОБА_1 під час явки з повинною також визнавав факт вчинення
ним разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 згвалтування ОСОБА_9 та її
вбивства разом із ОСОБА_2
У подальшому підсудні відмовилися від цих показань і заявили,
що почергово вступили з ОСОБА_9 у статеві стосунки за згодою
останньої; вбивство ОСОБА_9 ОСОБА_2 вчинив самостійно під час
сварки з нею; вбивство ОСОБА_10 вчинив ОСОБА_1 внаслідок образ з
боку останньої. ОСОБА_3 до вбивств не причетний, оскільки був
сильно п'яним і під час цих подій спав, але потім приймав участь у
прихованні трупів.
Після ретельної перевірки суд обгрунтовано визнав
достовірними показання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо обставин вчинення
ними за участю ОСОБА_1 згвалтування ОСОБА_9 та її вбивства, а
також вбивства ОСОБА_10
Посилання у касаційних скаргах на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2
дали показання, в яких обмовили себе та ОСОБА_1 під впливом
недозволених методів слідства, є безпідставними. Такі посилання
підсудних перевірялись належним чином і підтвердження не знайшли.
Цей висновок, зокрема, грунтується на даних актів медичного
огляду ОСОБА_2 та ОСОБА_3; дослідженні й перевірці постанов
прокурора м. Артемівська від 23 лютого 2006 року та 27 червня 2006
року про відмову в порушенні кримінальної справи щодо
неправомірних дій працівників міліції за заявами ОСОБА_2 та
ОСОБА_3; дослідженні рішень судів, якими відмовлено захиснику
ОСОБА_7 у задоволенні скарги про скасування постанови прокурора
від 15 січня 2007 року про відмову в порушенні кримінальної справи
щодо працівників міліції та матеріалів висновку службового
розслідування за заявами захисника ОСОБА_7; аналізу в цій частині
показань ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які є непослідовними і нелогічними.
Той факт, що при медичному огляді ОСОБА_3 23 серпня 2005 року
у нього було виявлено садно у лівій виличній області, яке
відноситься до легких тілесних ушкоджень і могло утворитися за 1
добу до моменту огляду, то це не свідчить про застосування до
ОСОБА_3 недозволених методів слідства, оскільки, як убачається з
матеріалів неодноразових перевірок заяв ОСОБА_7 та його захисника,
що при затриманні ОСОБА_3 22 серпня 2005 року до нього
працівниками міліції застосовувались сила та спецзнаряддя, а тому
отримання ОСОБА_3 зазначеного ушкодження під час його затримання
не виключається.
Крім того, як убачається з протоколу допиту ОСОБА_3 у якості
обвинуваченого від 15 грудня 2005 року, він заперечував свою
винність, але при цьому не заявляв про застосування до нього
недозволених методів слідства і вказував, що не пам'ятає
попередніх показань, а тому підтвердити їх не може.
Аналіз показань ОСОБА_2 щодо обставин згвалтування ОСОБА_9 та
вбивства ОСОБА_10 та ОСОБА_3 щодо обставин та своєї участі у
згвалтуванні та вбивстві ОСОБА_9 та вбивстві ОСОБА_10, які
покладені в основу вироку, свідчить про те, що кожен з них по
своєму, із суб'єктивних міркувань свого захисту, відтворювали
події тієї ночі, але при цьому наводили такі деталі основних
обставин вчинених злочинів, які б вони не могли знати, якби не
були безпосередніми виконавцями злочинів.
Крім того, як свідчать матеріали справи, засуджені
підтримували дружні стосунки і будь-яких підстав у них обмовляти
одне одного у вчиненні особливо тяжких злочинів не встановлено.
Самі засуджені також не вказують на наявність таких підстав.
Про достовірність зазначених зізнань, а отже, про доведеність
винуватості ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у згвалтуванні ОСОБА_9 та
в умисному вбивстві потерпілих свідчать такі наведені у вироку
докази: показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про те, що ОСОБА_2
ще задовго до свого затримання розповідав їм, що разом з ОСОБА_1
та ОСОБА_3 вчинив убивство двох дівчат та заховав їх трупи; дані
протоколу огляду місця події, про те, за яких обставин і де були
знайдені трупи потерпілих; дані протоколів відтворення обстановки
та обставин події за участю ОСОБА_2 і обшуку, згідно з якими за
місцем проживання ОСОБА_2 були виявлені та вилучені знаряддя
злочину: два фрагменти електричного проводу та кухонна дерев'яна
дошка, а також килимові доріжки, у які засуджені загортали трупи
під час вивезення їх з квартири; висновки судово-медичних
експертиз, які відповідають показанням ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про
спосіб та знаряддя вбивства потерпілих.
Будь-яких даних, які б ставили під сумнів достовірність
показань свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 і свідчили про те, що вони
обмовляють засуджених не встановлено.
Сукупністю цих доказів спростовуються наведені у касаційних
скаргах посилання на недоведеність участі всіх засуджених у
згвалтуванні ОСОБА_9, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 - в її умисному вбивстві,
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - в умисному вбивстві ОСОБА_10, а також
твердження про вчинення вбивства ОСОБА_9 ОСОБА_2 самостійно на
грунті сварки та вчинення ОСОБА_1 самостійно вбивства ОСОБА_10
унаслідок образ на його адресу з боку потерпілої, тобто в стані
сильного душевного хвилювання.
Та обставина, що під час судово-медичного дослідження трупу
ОСОБА_9 не було встановлено будь-яких об'єктивних даних, які б
підтверджували здійснення з нею полових актів, з урахуванням
послідовних показань всіх засуджених як на досудовому слідстві,
так і в суді про те, що кожний з них по черзі добровільно вступив
у статеві зносини з потерпілою, а також даних судово-медичної
експертизи про те, що дослідження трупу проводилось через 4 місяця
після настання смерті, коли вже почалися процеси гниття трупу, не
свідчить про відсутність доказів вчинення засудженими статевих
зносин з потерпілою із застосуванням фізичного насильства та не
спростовує їх зізнань у вчиненні цього злочину на досудовому
слідстві, на які суд послався у вироку.
Твердження у касаційних скаргах про те, що засуджені
достовірно не знали про неповнолітній вік потерпілої ОСОБА_9, а
тому висновок суду про вчинення ними згвалтування неповнолітньої
не грунтується на матеріалах справи, є безпідставними та
спростовується показаннями самих засуджених, із яких убачається,
що вони були знайомі з потерпілою, неодноразово проводили з нею
час, відвідували її у гуртожитку, спілкувалися з нею та її
подругами.
Посилання у касаційних скаргах на те, що оскільки при
судово-медичному дослідженні трупу ОСОБА_10 не виявлено будь-яких
ушкоджень, то показання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на досудовому слідстві
про те, що спочатку потерпілу душили електричним проводом, а
потім, коли він порвався, ОСОБА_1 став завдавати їй удари кухонною
дерев'яною дошкою по голові, суперечать матеріалам справи і
свідчать про їх недостовірність, є необгрунтованими.
Як свідчать дані додаткової судово-медичної експертизи трупу
ОСОБА_10, наявність на шиї потерпілої поверхових ушкоджень не
виключається, але встановити їх не можливо через процеси гниття.
Доводи касаційних скарг про те, що свідчення ОСОБА_1, ОСОБА_2
та ОСОБА_3 під час проведення відтворення обстановки та обставин
події є недостовірними доказами по справі, оскільки в цих слідчих
діях не приймали участі захисники, є безпідставними, оскільки з
матеріалів справи вбачається, що такі ж самі свідчення засуджені
давали і при їх допитах у якості підозрюваних та обвинувачених за
участю захисників.
Посилання засудженого ОСОБА_3 на те, що майже всі слідчі дії
з ним проводилися без участі захисника, є безпідставними та
спростовуються матеріалами справи, із яких убачається, що у всіх
слідчих діях, крім відтворення обстановки та обставин події, які з
ним проводилися, приймав участь захисник.
Відповідно до встановлених судом фактичних обставин справи
дії засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 152, ч. 2
пунктами 9, 12, 13 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковано
правильно.
Підстав для скасування вироку із закриттям провадження по
справі в частині засудження ОСОБА_1 за згвалтування та умисне
вбивство ОСОБА_9; в частині засудження ОСОБА_2 за згвалтування
ОСОБА_9 та умисне вбивство ОСОБА_10; щодо ОСОБА_3 в повному
обсязі, а також для перекваліфікації дій ОСОБА_1 із ч. 2 пунктів
9, 12, 13 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ст. 116 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
та дій ОСОБА_2 із ч. 2 пунктів 9, 12, 13 ст. 115 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ч. 1 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, як про
це ставиться питання у касаційних скаргах, колегія суддів не
вбачає.
Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, що
тягнуть зміну чи скасування вироку не встановлено.
Оригінал вироку, який є у справі, підписаний усіма суддями
(т. 4 а. с. 183-194), а тому безпідставними є твердження
засудженого ОСОБА_1 про порушення судом ст. 339 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, зокрема підписання вироку нібито лише одним суддею.
При призначенні покарання засудженим, суд першої інстанції
урахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про їх особи,
обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Суд у вироку навів доводи, чому вважає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2
являють собою особливу небезпеку для суспільства. Рішення суду про
призначення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання у виді довічного
позбавлення волі є переконливим.
Колегія суддів не знаходить підстав для пом'якшення покарання
засудженим, оскільки воно є необхідним і достатнім.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 395, 396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційні скарги засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх
захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 залишити без
задоволення, а вирок апеляційного суду Донецької області від 15
червня 2007 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - без зміни.
С У Д Д I:
Гошовська Т.В. Верещак В.М. Заголдний В.В.