5-988км08 Про вчинення умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 4 березня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 25 січня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 6 квітня 2007 року.

Вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 25 січня 2007 року

IНФОРМАЦIЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України (2341-14) на 1 рік обмеження волі за місцем роботи з утриманням в дохід держави 10 % заробітку.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 125 грн. 98 коп., моральної - 3000 грн. та на користь Краснолиманської ЦРЛ за лікування потерпілого 430 грн. 22 коп.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 6 квітня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Постановою Краснолиманського міського суду Донецької області від 23 серпня 2007 року ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання за вироком цього ж суду від 25 січня 2007 року на підставі п. "б" ст. 1 Закону України від 19 квітня 2007 року "Про амністію" (955-16) .

ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за умисне нанесення 5 вересня 2006 року середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілому Кормілкіну К.В. за обставин, викладених у вироку.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати, а справу провадженням закрити через невідповідність висновків суду фактичними обставинам та неправильне застосування кримінального закону, посилаючись на те, що він перебував у стані сильного душевного хвилювання і діяв в межах необхідної оборони.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК України (1001-05) , при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування вироку місцевого суду, суд касаційної інстанції керується статтями 370 - 372 КПК України (1001-05) , тобто, відповідно змісту зазначених норм закону, підставами для зміни або скасування вироку місцевого суду в касаційному порядку є лише істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого.

Як вбачається із змісту касаційної скарги, засуджений ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, визначення якого дано у ст. 369 КПК України (1001-05) , тоді як ці обставини не є предметом розгляду касаційним судом. Тому зазначені доводи касаційної скарги засудженого не можуть бути підставою для скасування постановлених щодо нього судових рішень.

Разом з тим, перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду про винність засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину обгрунтовані сукупністю доказів, які з достатньою повнотою зібрані органами досудового слідства та були ретельно досліджені у судовому засіданні. Досліджені докази, відповідно до вимог ст. 67 КПК України (1001-05) , отримали належну оцінку у вироку суду. Об'єктивність оцінки наведених у вироку доказів було перевірено апеляційним судом. Тому підстав для сумніву в правильності оцінки зібраних доказів судом першої інстанції у касаційного суду немає.

Що ж стосується доводів засудженого ОСОБА_1 про те, що він перебував у стані сильного душевного хвилювання та діяв у межах необхідної оборони колегія суддів вважає безпідставними.

Як видно із протоколу судового засідання засуджений показав, що в руках у потерпілого ОСОБА_2 нічого не було, від ударів потерпілого у нього були синці, але в лікарню він не звертався, раніше займався "карате" і усвідомлював, що може заподіяти тому тілесні ушкодження (а.с. 123, 136). Зазначені обставини в сукупності із зібраними та дослідженими судом доказами свідчать, що ОСОБА_1 не перебував у стані сильного душевного хвилювання та не знаходився у стані необхідної оборони, викликаної суспільно небезпечним посяганням на нього з боку потерпілого.

З урахуванням встановлених у справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що злочинні дії засудженого ОСОБА_1 вірно кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 122 КК України (2341-14) , тобто кримінальний закон до нього застосовано правильно, а тому підстав для скасування судових рішень за доводами касаційної скарги засудженого немає.

Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено судом відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину та даних про його особу.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що судом також правильно вирішено і цивільний позов як щодо стягнення на користь потерпілого матеріальної, так і моральної шкоди, оскільки внаслідок заподіяння останньому тілесних ушкоджень він переніс моральні страждання, фізичний біль, бо перебував на лікуванні більше 21 дня.