У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного
Суду України
у складі:
головуючого-судді
Міщенка С.М.,
суддів
Глоса Л.Ф. і Вус С.М.,
за участю прокурора
Микитенка О.П.,
представника потерпілої
ОСОБА_2,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 4 березня 2008
року кримінальну справу за касаційною скаргою законного
представника неповнолітньої потерпілої ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на вирок
Апеляційного суду Волинської області від 11 грудня 2007 року,
встановила:
вироком Камінь-Каширського районного суду Волинської області
від 11 жовтня 2007 року
ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, громадянина України, уродженця та
жителя с. Добре Камінь-Каширського району Волинської області,
раніше не судимого,
засуджено за ч. 3 ст. 153 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років позбавлення
волі без конфіскації майна;
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 звільнено
від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3
роки.
На підставі ст. 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ОСОБА_1покладені
обов'язки, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про
зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в
ці органи.
За апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи
судом першої інстанції, вирок місцевого суду в частині призначення
засудженому покарання із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
скасовано Апеляційним судом Волинської області, яким
постановлено свій вирок від 11 грудня 2007 року. Цим вироком
ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 3 ст. 153 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
у виді
позбавлення волі строком на 5 років.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено
за те, що він у ніч з 1 на 2 травня 2007 року, будучи у стані
алкогольного сп'яніння, за місцем свого проживання в будинку
АДРЕСА_1, використовуючи безпорадний стан своєї малолітньої
падчерки - ОСОБА_3, 1999 року народження, змусив її задовольнити
його статеву пристрасть неприродним способом.
У касаційній скарзі законний представник неповнолітньої
потерпілої - ОСОБА_4 посилається на те, що апеляційний суд не в
повній мірі врахував сукупність всіх обставин, які пом'якшують
покарання, і прийняв помилкове рішення про скасування вироку суду
першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_1 покарання. На її
думку, визначене місцевим судом покарання було необхідним і
достатнім для виправлення засудженого. Просить вирок апеляційного
суду скасувати та звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з
випробовуванням.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_2, який підтримав доводи
касаційної скарги ОСОБА_1, думку прокурора Микитенка О.П. про
відсутність підстав для її задоволення, перевіривши матеріали
справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів
вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1у вчиненні
злочину, за який його засуджено, грунтуються на сукупності
зібраних у справі та докладно наведених у вироку доказах, вони є
правильними і у касаційній скарзі не оспорюються.
Дії засудженого правильно кваліфіковано за ч.3 ст. 153 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Призначаючи ОСОБА_1 покарання, апеляційний суд з наведенням у
вироку відповідних мотивів обгрунтовано визнав неможливим
звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробовуванням та
дійшов правильного висновку про необхідність призначення
засудженому покарання у виді позбавлення волі з реальним його
відбуттям у місцях позбавлення волі. За наявності у даній справі
декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують
ступінь тяжкості вчиненого злочину, зокрема те, що ОСОБА_1 пройшов
курс лікування від алкоголізму, на його утриманні перебуває
неповнолітня дитина, а дружина є вагітною, що не настало тяжких
наслідків від вчиненого злочину, суд правильно визнав можливим
призначити засудженому покарання із застосуванням ст.69 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, тобто більш м'якого, ніж передбачено ч.3 ст.153 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що призначення ОСОБА_1
покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років є надмірно
суворим, з огляду на наступне.
Як убачається з матеріалів справи, IНФОРМАЦIЯ_2 дружина
засудженого - ОСОБА_4 народила четверту дитину. Вона власного
житла не має, проживає разом з двома дітьми від першого шлюбу й
двома дітьми від шлюбу з засудженим у будинку батьків ОСОБА_1, які
є пенсіонерами. Основним джерелом доходів родини є ведення
домашнього господарства, що потребує чоловічих рук. Тому
позбавлення волі засудженого на тривалий строк поставить в скрутне
становище ОСОБА_4 та її чотирьох малолітніх дітей. Ці обставини
колегія суддів вважає виключними і такими, що в даному випадку,
разом із викладеними у вироку обставинами, дають підстави для
пом'якшення призначеного ОСОБА_1 покарання нижче за розміром,
визначеним вироком суду.
На підставі наведеного та, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційну скаргу законного представника неповнолітньої
потерпілої ОСОБА_4 задовольнити частково.
Вирок Апеляційного суду Волинської області від 11 грудня 2007
року щодо ОСОБА_1 змінити - пом'якшити призначене йому за ч. 3 ст.
153 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст. 69 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
до 1 (одного) року позбавлення волі.
У решті цей вирок залишити без зміни.
Судді:
Міщенко С.М. Вус С.М. Глос Л.Ф.