У Х В А Л А

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

                Верховного Суду України у складі:

     головуючого

     Синявського О.Г.,

     суддів за участю прокурора

     Косарєва В.I. і Нікітіна Ю.I., Кравченко Є.С.

     розглянула в судовому засіданні в м. Києві  04  березня  2008
року  кримінальну  справу  за   касаційним   поданням   заступника
прокурора   Хмельницької   області    на    вирок    Шепетівського
міськрайонного суду Хмельницької області від 07 березня 2007  року
щодо ОСОБА_1

     Зазначеним вироком

     ОСОБА_1,

     IНФОРМАЦIЯ_1,

     уродженця м. Полонне Шепетівського району

     Хмельницької області,

     громадянина України,

     не судимого,

     засуджено  за  ч.  2  ст.  307  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
           із
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         до  покарання  у  виді
позбавлення волі строком на три роки без конфіскації майна.

     На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          ОСОБА_1  звільнено
від відбування покарання з випробуванням з іспитовим  строком  два
роки.

     Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на  користь  держави  564,92
грн. судових витрат.

     В апеляційному порядку справа не розглядалася.

     ОСОБА_1 засуджено за те, що він восени  2005  року  незаконно
придбав,  виготовив,  зберігав  з  метою  збуту  за  місцем  свого
проживання  АДРЕСА_1,  що  в  с.  Судилків  Шепетівського   району
Хмельницької області,  35,7  г  особливо  небезпечний  наркотичний
засіб - канабіс, з яких 23 травня 2006 року незаконно збув ОСОБА_2
1,4 г.

     Крім того, ОСОБА_1 25 травня 2006 року о 15-й год. за  місцем
свого проживання повторно незаконно збув ОСОБА_3  1,5  г  особливо
небезпечного наркотичного засобу - канабісу.

     Крім того, ОСОБА_1 31 травня 2006 року о 14-й год. за  місцем
свого  проживання  повторно  незаконно  збув   31,1   г   особливо
небезпечного наркотичного засобу - канабісу.

     У касаційному поданні  прокурор,  не  оскаржуючи  доведеність
вини і правильність кваліфікації дій ОСОБА_1, ставить питання  про
скасування постановленого щодо нього вироку з направленням  справи
на новий  судовий  розгляд  у  зв'язку  із  м'якістю  призначеного
покарання.

     Захисник ОСОБА_4  подала  заперечення  на  касаційне  подання
прокурора, в якому зазначає, що постановлений щодо ОСОБА_1 вирок є
законним та обгрунтованим і просить залишити  його  без  зміни,  а
касаційне подання прокурора - без задоволення.

     Заслухавши доповідача, думку прокурора  Кравченко  Є.С.,  яка
підтримала  касаційне  подання,  перевіривши  матеріали  справи  і
обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає,  що
подання прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

     Висновок про доведеність винуватості  ОСОБА_1  у  незаконному
придбанні,  виготовлені,  зберіганні  з  метою   збуту   і   збуті
наркотичних  засобів  грунтується   на   сукупності   зібраних   у
встановленому законом порядку та перевірених  судом  доказах  і  в
касаційному поданні не заперечується.

     Суд  прийшов  до  висновку  про  вчинення  ОСОБА_1   злочину,
передбаченого ч. 2 ст. 307 України, що прокурором не оспорюється.

     Що   ж   стосується   доводів   касаційного    подання    про
невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину  та  особі
засудженого, то їх колегія суддів вважає обгрунтованими.

     Відповідно до вимог ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         особі,  яка
вчинила  злочин,  має  бути  призначене  покарання,  необхідне   і
достатнє для її виправдання  та  попередження  нових  злочинів,  з
урахування ступеню тяжкості вчиненого злочину,  особи  винного  та
обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

     Зазначені вимоги закону апеляційний суд не виконав.

     Приймаючи рішення про  застосування  до  ОСОБА_1  ст.  75  КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
         суд першої інстанції суд послався  на  те,  що
він раніше не судимий, на утриманні має неповнолітню дитину та  на
наявність  декількох  обставин,  які  істотно   знижують   ступінь
тяжкості вчиненого злочину.

     При цьому, як убачається з мотивувальної частини вироку,  суд
першої  інстанції  лише  перерахував  пом'якшуючі  обставини,  які
визнав виключними, але свого висновку про  можливість  виправлення
засудженого без відбування покарання належним чином не мотивував і
фактично не врахував того, що ОСОБА_1 визнано  винним  у  вчиненні
декількох епізодів збуту наркотичних засобів, а також те, що даний
злочин статтею 12 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          віднесено  до  категорії
тяжких.

     Ураховуючи наведене, зазначений вирок  через  невідповідність
призначеного  покарання  тяжкості  злочину  та  особі  засудженого
підлягає скасуванню, а  справа  -  направленню  на  новий  судовий
розгляд, під час якого необхідно  всебічно,  повно  та  об'єктивно
дослідити  всі  докази,  дати  їм  належну  оцінку  та,  за  умови
підтвердження такого ж об'єму  обвинувачення,  призначити  ОСОБА_1
покарання,  яке  відповідало  б  вимогам   ст.   65   КК   України
( 2341-14 ) (2341-14)
        , оскільки призначене йому покарання за  даним  вироком
слід вважати невиправдано м'яким.

     Керуючись статтями 394 - 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія
суддів

                        У Х В А Л И Л А :

     касаційне подання заступника прокурора  Хмельницької  області
задовольнити.

     Вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької  області
від  07  березня  2007  року  щодо  ОСОБА_1  скасувати,  а  справу
направити на новий судовий розгляд у той самий суд в іншому складі
суддів.

     С У Д Д I :

     Синявський О.Г.  Косарєв В.I.   Нікітін Ю.I.