У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
головуючого - судді
Міщенка С.М.,
суддів
Глоса Л.Ф. і Вус С.М.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 4 березня 2008
року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_2
та засудженої ОСОБА_1 на судові рішення щодо ОСОБА_1,
встановила:
вироком Ніжинського районного суду Чернігівської області від
11 липня 2007 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
уродженку м. Бахмач Чернігівської області, жительку АДРЕСА_1
засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 10 років
позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 11 жовтня
2007 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою і засуджено
за те, що вона 15 березня 2007 року близько 20 години на вулиці
Пушкіна у м. Ніжині Чернігівської області на грунті особистих
неприязних стосунків із ОСОБА_3, що виникли під час сварки, яка
переросла у бійку, умисно нанесла останній удар ножем у живіт.
Внаслідок заподіяних ОСОБА_3 тілесних ушкоджень потерпіла померла
на місці пригоди.
У касаційних скаргах:
- захисник посилається на те, що суд не встановив мотив
скоєння злочину засудженою. Стверджує, що у засудженої не було
умислу позбавляти життя потерпілу, а діяла вона в стані необхідної
оборони, оскільки ініціатором сварки була потерпіла, яка вела себе
агресивно, будучи у стані алкогольного сп'яніння. Вважає, судом не
були враховані з достатньою повнотою обставини, які б давали
підстави призначити засудженій більш м'яке покарання. Просить
судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на нове
розслідування чи новий судовий розгляд, або із застосуванням ст.
69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
пом'якшити засудженій покарання;
- засуджена висловлює аналогічні прохання та доводи.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
перевіривши матеріали справи, обговоривши наведені у скаргах
доводи, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню
з наступних підстав.
Висновок суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 у
вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, за обставин, викладених у вироку, відповідає
фактичним обставинам справи та грунтується на сукупності зібраних
у справі доказів, і є правильним.
Як убачається із висновку судово-медичної експертизи, на який
послався суд, на трупі ОСОБА_3 були виявлені тілесні ушкодження -
колото-різана рана, проникаюча через сальник, шлунок та судини
черевної порожнини, рана на поверхні черевної стінки; непроникаючі
колото-різані рани обох передпліч, тулуба та правої кисті, які
утворилися від дії колючо-ріжучого знаряддя типу ножа.
Твердження у касаційних скаргах про те, що умислу на
позбавлення життя потерпілої у засудженої ОСОБА_1 не було, а вона
діяла в межах необхідної оборони, перевірялися як судом першої,
так і апеляційної інстанції і не знайшли свого підтвердження. Крім
наведених доказів, суд обгрунтував висновок про спрямованість
умислу засудженої на вбивство потерпілої і тим, що вона із свого
будинку взяла ножа і саме цим ножем нанесла удар в живіт та інші
частини тіла загиблої. Також виявлені у ОСОБА_3 тілесні ушкодження
у вигляді колото-різаних ран в області передпліччя свідчать про
те, що потерпіла в момент їх отримання захищалась. Такі дії
засудженої не притаманні діям у стані необхідної оборони.
Крім того, обгрунтовуючи свій висновок щодо винуватості
ОСОБА_1, суд також у вироку послався на пояснення експерта
ОСОБА_4, який стверджував, що тілесне ушкодження у ОСОБА_3 в
області живота було нанесено ножем з відповідною силою. Iнші
тілесні ушкодження на руках свідчать про захист та боротьбу між
засудженою та потерпілою.
Оцінивши наведенні докази, суд обгрунтовано визнав
недостовірними показання засудженої про те, що тілесні ушкодження
ОСОБА_3 отримала в результаті того, що посковзнулася і впала на
неї, настромившись на ножа.
Наведені у скаргах твердження, що ініціатором зустрічі 15
березня 2007 року була саме ОСОБА_3 та із її боку були погрози
ОСОБА_1, спростовуються роздруківкою вхідних та вихідних дзвінків
із мобільного телефону потерпілої, за якими встановлено, що цього
дня саме засуджена телефонувала їй, а не ОСОБА_3
Таким чином, місцевий суд, дослідивши зібрані докази і давши
їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про винуватість
ОСОБА_1 у вчиненні злочину та правильно кваліфікував її дії за ч.
1 ст. 115 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
При призначенні покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, суд урахував тяжкість вчиненого злочину, дані
про особу засудженої. З урахуванням усіх обставин справи, у тому
числі й пом'якшуючих покарання обставин, на які захисник та
засуджена посилаються у своїх скаргах, суд обрав покарання, яке є
близьким до мінімального, передбачене санкцією ч. 1 ст. 115 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Отже, наведені у касаційних скаргах обставини
для пом'якшення покарання були повністю враховані судом першої
інстанції при визначенні міри покарання.
Підстав для застосування до засудженої положень ст. 69 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
і призначення покарання нижче від найнижчої
межі, передбаченої в санкції статті, про що просять у скаргах
засуджена та захисник, не встановлено. Обране покарання є
необхідним і достатнім для виправлення засудженої та попередження
нових злочинів.
Як видно з матеріалів справи, такі ж, як і в касаційних
скаргах, твердження захисник та засуджена висловлювали у своїх
апеляціях. Апеляційний суд визнав їх безпідставними. Свої
висновки, із цього питання, з якими погоджується колегія суддів,
суд належним чином умотивував. Зазначені висновки грунтуються на
обставинах, які суд апеляційної інстанції ретельно перевірив і
належним чином оцінив.
При перевірці даної справи не виявлено передбачених ст. 398
КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
підстав для перегляду судових рішень щодо
ОСОБА_1 у касаційному порядку з повідомленням осіб, зазначених у
ст. 384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
ухвалила:
відмовити у задоволенні касаційних скарг захиснику ОСОБА_2 та
засудженій ОСОБА_1
Судді:
Міщенко С.М. Вус С.М. Глос Л.Ф.