У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Коновалова В.М.,
суддів
Скотаря А.М., Кузьменко О.Т..
розглянувши в судовому засіданні в м.Києві 28 лютого 2008
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на постановлені щодо нього судові рішення,
в с т а н о в и л а:
вироком Ленінського районного суду м.Кіровограда від 29
жовтня 2004 року засуджено
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
такого, що не має судимості,
-за ч.2 ст.149 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до позбавлення волі на
строк 6 років;
-за ч.2 ст.15, ч.2 ст.149 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до
позбавлення волі на строк 5 років, а на підставі ст.70 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю злочинів остаточно до позбавлення волі
на строк 6 років.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20.000
грн. та ОСОБА_3 15.000 грн. моральної шкоди.
Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 25
січня 2005 року вирок залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочинів за
наступних обставин.
У 2002 році ОСОБА_1 з метою отримання прибутку від торгівлі
людьми, вступив у злочинну змову з невстановленими особами на ім"я
ОСОБА_4 і ОСОБА_5 - мешканцями м.Стамбула Туреччини і став
підшукувати осіб жіночої статі молодого віку з метою їх вербування
та подальшого продажу до Туреччини для сексуальної експлуатації.
При цьому він вводив потерпілих в оману щодо дійсного характеру їх
діяльності за кордоном, запевняючи жінок про можливість
працевлаштування офіціантками, барменами і покоївками в сфері
готельного бізнесу, пропонуючи вигідні умови проживання та оплати
праці.
Отримуючи згоду потерпілих на виїзд за межі України, ОСОБА_1
телефоном повідомляв своїм спільникам про кількість завербованих
жінок, а ті в свою чергу бронювали квитки на їх прізвища для
переїзду до Туреччини, оплачуючи повну вартість проїзду з метою
подальшого втягнення потерпілих у боргову кабалу.
Виконуючи умови злочинної змови, засуджений як особисто, так
і через не проінформовану про його злочинні наміри дружину
ОСОБА_6, готував документи для отримання потерпілими паспортів для
тимчасових поїздок за кордон, беручи на себе оплату послуг за їх
термінове отримання в держаних установах, а також організовував їх
вивіз до м.Одеси.
По прибуттю до Туреччини невстановлені співучасники злочину
зустрічали потерпілих в аеропорту та привозили до спеціально
найнятих квартир, де психологічно пригнічуючи їх, використовуючи
ту обставину, що вони перебувають в чужій країні, пояснювали
дійсну мету їх приїзду і, користуючись повною залежністю жінок,
схиляли їх до зайняття проституцією.
За виконані ОСОБА_1 дії невстановлені співучасники через
систему "Вестерн Юніон" направляли в м.Кіровоград гроші за
проданих ним жінок.
Так, протягом 2002-2004 років ОСОБА_1 завербував та шляхом
обману продав з метою сексуальної експлуатації невстановленим
особам мешканок м.Кіровограда ОСОБА_2 за 500 доларів США і ОСОБА_3
за 700 доларів США.
Крім того, співробітник правоохоронних органів ОСОБА_7
виконуючи спеціальне завдання по документуванню злочинної
діяльності ОСОБА_1, пов"язаної з торгівлею людьми, зустрілася з
ним з проханням надати допомогу у працевлаштуванні і отримала
пропозицію виїхати до Туреччини з метою працевлаштування у сфері
готельного бізнесу, з якою погодилась.
Реалізовуючи злочинні наміри, ОСОБА_1 телефоном повідомив
невстановленим співучасникам в Туреччину про надання згоди ОСОБА_7
на виїзд і оплатив витрати на оформлення необхідних документів.
Через свого сина ОСОБА_8, який не був проінформований про
злочинні наміри батька, ОСОБА_1 відправив ОСОБА_7 до м.Одеси для
подальшої посадки на літак до м.Стамбулу, однак на станції Помічна
Одеської залізниці його злочинні дії були припинені працівниками
міліції.
У касаційній скарзі ОСОБА_9 стверджує, що справу
сфабриковано, а до нього та членів його сім"ї на досудовому
слідстві застосовувались недозволені методи ведення слідства. За
змістом скарги засуджений просить скасувати постановлені судові
рішення і закрити справу за недоказаністю його вини у вчиненні
злочинів.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в
її задоволенні слід відмовити.
Висновок про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочинів
за обставин, викладених у вироку, підтверджується сукупністю
доказів, зібраних по справі та перевірених судом.
Так, потерпіла ОСОБА_2 підтвердила суду, що ОСОБА_1
запропонував їй працевлаштуватись в Туреччині офіціанткою, після
чого приїжджав до неї з чоловіком на ім"я ОСОБА_4 і вона
погодилась. По прибуттю в м.Стамбул її схилили до зайняття
проституцією пояснивши, що необхідно відробити гроші, які за неї
заплатили. Документи оформлював засуджений.
Аналогічні показання дала потерпіла ОСОБА_3, що ОСОБА_1
запропонував їй в Туреччині роботу в сфері готельного бізнесу та
її сестра - свідок ОСОБА_10, якій після повернення потерпіла
повідомила, що була продана ОСОБА_1 до Туреччини для сексуальної
експлуатації.
Свідок ОСОБА_7, яка виконувала спеціальне завдання після
надходження інформації про торгівлю людьми ОСОБА_1, теж
підтвердила, що після звернення до останнього з метою
працевлаштування, засуджений запропонував їй роботу в сфері
готельного бізнесу в Туреччині та оформляв документи.
Дані показання потерпілих і свідка у колегії суддів не
викликають сумніву, вони узгоджуються з іншими дослідженими у
судовому засіданні доказами, якими спростовуються твердження
ОСОБА_1 у касаційній скарзі про його непричетність до вчинення
вказаних злочинів.
Як видно із матеріалів справи, на досудовому слідстві і в
судовому засіданні досліджено всі обставини, які могли мати
значення для правильного вирішення справи; порушень вимог
кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування чи зміну
постановлених судових рішень, у тому числі й тих, які б були
пов"язані із застосуванням недозволених методів ведення слідства
щодо ОСОБА_1 і членів його сім"ї, або фабрикацією справи,
перевіркою матеріалів справи не виявлено. Докази, зібрані у
справі, є належними, відповідають вимогам допустимості достатності
і достовірності.
Дії ОСОБА_1 за ч.2 ст.149 та ч.2 ст.15, ч.2 ст.149 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковані вірно, а покарання призначено відповідно
до вимог ст.65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
з урахуванням характеру і
ступеня суспільної небезпечності вчиненого та даних про його
особу.
Отже, передбачені законом підстави для призначення даної
справи до касаційного розгляду із повідомленням зазначеним у
ст.384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
особам відсутні.
Керуючись ст.394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1
відмовити.
Судді:
Коновалов В.М. Скотарь А.М. Кузьменко О.Т.