У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Редьки А.I.
суддів
Лавренюка М.Ю., Заголдного В.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 лютого 2008
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на постановлені щодо нього судові рішення.
Вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від
21 липня 2006 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
раніше неодноразово судимого,
останній раз 23.04.2002р. за ст. ст.
182 ч. 2, 185 ч. 3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на
3 роки 1 місяць позбавлення волі, -
засуджено:
- за ч. 2 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до позбавлення волі
строком на 2 роки;
- за ч. 1 ст. 122 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до позбавлення волі
строком на 1 рік 6 місяців;
- за ст. 395 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до арешту строком на 4
місяці.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів ОСОБА_1 остаточно визначено 2 роки 6 місяців позбавлення
волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1000 грн.
моральної шкоди.
Цим вироком засуджено також ОСОБА_3, вирок щодо якого у
касаційному порядку не оскаржено.
Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 19 жовтня 2006
року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
ОСОБА_1 визнано винними у тому, що він 25 вересня 2005 року,
приблизно о 23 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння,
в приміщенні бару "Кристал" та поблизу нього у с. Чупахівка
Охтирського району Сумської області, групою осіб з ОСОБА_3, грубо
порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до
суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, умисно
завдав ОСОБА_2 4 удари кулаком та 1 удар головою в обличчя, після
чого штовхнув потерпілого у спину, від чого той скотився зі
східців. Внаслідок хуліганських дій ОСОБА_1 ОСОБА_2 були заподіяні
середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Крім того, на початку жовтня 2005 року ОСОБА_1 самовільно
залишив місце проживання з метою ухилення від адміністративного
нагляду, встановленого постановою Брянківського міського суду
Луганської області від 28 грудня 2004 року.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на
застосування щодо нього недозволених методів ведення слідства,
фальсифікацію доказів по справі, неознайомлення його з матеріалами
справи при закінченні досудового слідства, зазначає, що побиття
ним потерпілого ОСОБА_2 з хуліганських спонукань не доведено,
потерпілий та свідки змінили в судовому засіданні свої показання,
стверджує, що хуліганські дії розпочав потерпілий, на
стаціонарному лікуванні він не знаходився, а він (ОСОБА_1) діяв у
межах необхідної оборони, вказує на недостатню мотивованість
вироку при призначенні покарання. Просить скасувати ухвалу
апеляційного суду та перекваліфікувати його дії.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи
касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не
підлягає.
Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого
ст. 395 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
не оспорюється у касаційній скарзі.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за
обставин, викладених у вироку, грунтуються на зібраних по справі
доказах, зокрема, показаннях самого ОСОБА_1, який в судовому
засіданні повністю визнав свою вину у вчиненні злочинів,
передбачених ст.ст. 122 ч. 1, 395 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, та
частково у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 296 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, показаннях потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_4,
ОСОБА_5, ОСОБА_6, даних протоколів очних ставок, висновку
судово-медичної експертизи, інших матеріалах справи.
Посилання в касаційній скарзі засудженого на
необгрунтованість його засудження є безпідставними, оскільки
суперечать матеріалам справи та були ретельно перевірені судом
апеляційної інстанції.
На наявність у діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч.
2 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, вказують у сукупності:
наслідки - одержання потерпілим тілесних ушкоджень, місце вчинення
злочину - приміщення кафе та майданчик біля нього, свідками
злочинних дій була значна кількість людей.
Що стосується посилань у скарзі засудженого на відсутність у
потерпілого середньої тяжкості тілесних ушкоджень, то згідно
висновку судово-медичної експертизи, заподіяні потерпілому тілесні
ушкодження у виді косого перелому правої ключиці, імпресійного
перелому передньої стінки фронтальної пазухи зліва є тілесними
ушкодженнями середнього ступеню тяжкості. Зазначений висновок є
повним і науково обгрунтованим, недовіряти йому підстав немає.
Твердження ОСОБА_1 про його перебування в стані необхідної
оборони є надуманими, оскільки, як убачається з правильно
встановлених обставин справи, саме він першим завдав удар ОСОБА_2,
після чого продовжив його побиття.
Аналіз зібраних по справі доказів дає підстави касаційному
суду зробити висновок про правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за
ч. 2 ст.296, ч. 1 ст. 122, ст. 395 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Твердження у касаційній скарзі засудженого про застосування
щодо нього недозволених методів ведення слідства є безпідставними.
Аналогічні доводи були предметом прокурорської перевірки, за
результатами якої винесено постанову про відмову в порушення
кримінальної справи.
Посилання ОСОБА_1 на неознайомлення його з матеріалами справи
є надуманими, оскільки згідно протоколу оголошення обвинуваченому
про закінчення попереднього слідства і пред'явлення йому
матеріалів справи, він 17 березня 2006 року був ознайомлений з
матеріалами справи, заяв та клопотань не мав (а.с. 129).
Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону
України не виявлено.
Покарання ОСОБА_1 призначено з додержанням вимог ст. 65 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, з урахуванням ступеню тяжкості вчинених
злочинів, даних про особу винного та обставин, які обтяжують
покарання. Таке покарання є необхідним і достатнім для його
виправлення та попередження нових злочинів. підстав для його
пом'якшення не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст. 394 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
У задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1
відмовити.
С у д д і :
Редька А.I. Лавренюк М.Ю. Заголдний В.В.