У Х В А Л А

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

                Верховного Суду України у складі:

     головуючого

     Кравченка К.Т.

     суддів

     Шевченко Т.В., Жука В.Г.

     розглянула в судовому засіданні в м.Києві 28 лютого 2008 року
кримінальну справу за касаційною скаргою  засудженого  ОСОБА_1  на
судові рішення щодо нього.

     Вироком Горохівського районного суду Волинської  області  від
20 листопада 2006 року

     ОСОБА_1,

     IНФОРМАЦIЯ_1, не судимого,

     засуджено за ч.1 ст.121 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  5  років
позбавлення волі.

     На підставі ст.75 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          ОСОБА_1  звільнено
від відбування покарання з випробуванням та  іспитовим  строком  1
рік, а також покладено обов'язки,  передбачені  п.п.2,  3,  4  ч.1
ст.76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        

     Постановлено стягнути з ОСОБА_1  на  користь  ОСОБА_2  814,97
грн.  на  відшкодування  матеріальної  шкоди  та  1000   грн.   на
відшкодування моральної шкоди.

     Ухвалою апеляційного суду Волинської області  від  24  квітня
2007 року вирок залишено без зміни.

     ОСОБА_1 засуджений за те, що 24 лютого 2006 року  близько  10
год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, у смт.Мар'янівка
Волинської обл. на грунті неприязних відносин  умисно  наніс  удар
ногою ОСОБА_2 у живіт, заподіявши тяжке тілесне ушкодження.

     У касаційній  скарзі  засуджений  ОСОБА_1  просить  скасувати
ухвалу суду апеляційної інстанції  та  направити  справу  на  нове
розслідування.  Посилається  на  недоведеність  його  винності   у
вчиненні     інкримінованого     злочину,     порушення      вимог
кримінально-процесуального  закону,   однобічність   і   неповноту
досудового та судового слідства. Вказує  на  можливість  отримання
потерпілим травми не від його дій, а за інших обставин.

     Заслухавши  доповідача,  перевіривши  матеріали   справи   та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що  у
її задоволенні слід відмовити з таких підстав.

     Висновок суду про доведеність  винності  ОСОБА_1  у  вчиненні
злочину, за який його засуджено, грунтується на зібраних по справі
та   досліджених   судом   доказах.   Зокрема,    його    винність
підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_2 про обставини,  за
яких ОСОБА_1, який предствився працівником  міліції,  вдарив  його
ногою у живіт; показаннями свідка ОСОБА_3, яка пояснила, що  після
сутички з ОСОБА_1 її  чоловік  скаржився  на  сильний  біль  внизу
живота, свідка ОСОБА_4,  який  пояснив,  що  ОСОБА_1  представився
подружжю  ОСОБА_2  представником  міліції  та   показав   пенсійне
посвідчення, показаннями свідка ОСОБА_5, яка пояснила, що  їй  від
батька стало відомо,  що  його  побив  міліціонер  і  описав  його
зовнішність.

     Крім того,  винність  засудженого  підтверджується  висновком
судово-медичної експертизи  про  характер,  локалізацію,  механізм
утворення тілесних  ушкоджень,  виявлених  у  ОСОБА_3  поясненнями
експерта  Кифорука  В.I.  у  судовому   засіданні,   що   найбільш
вірогідним є виникнення травми ОСОБА_3  саме  від  удару  ногою  і
малоймовірним за обставин, на які вказував засуджений;  протоколом
огляду місця події тощо.

     Посилання ОСОБА_1 на те, що тілесні  ушкодження  ОСОБА_2  міг
заподіяти  ОСОБА_6  є  непереконливими,  оскільки   спростовуються
постановою  про  відмову  в  порушенні  кримінальної  справи  щодо
останнього за відсутністю в його діях складу злочину. Крім того, з
матеріалів  справи  видно,  що  на  подвір'я  ОСОБА_6   потерпілий
потрапив вже після того, як був побитий ОСОБА_1.

     Необгрунтованими є доводи засудженого про  те,  що  впізнання
потерпілим особи, яка вчинила злочин, було проведено з  порушенням
вимог кримінально-процесуального закону, оскільки така слідча  дія
по справі не  проводилася.  Як  видно  з  матеріалів  кримінальної
справи, особу було встановлено зі слів ОСОБА_4.

     Суд повно, всебічно та об'єктивно  дослідив  всі  зібрані  по
справі  докази,  дав  їм  належну  оцінку  і  обгрунтовано  дійшов
висновку   про   доведеність   винності   ОСОБА_1    у    вчиненні
інкримінованого   йому   злочину.   Дії   засудженого    правильно
кваліфіковані за ч.1 ст.121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .

     Iстотних порушень  кримінально-процесуального  законодавства,
які б були безумовною підставою для скасування судових рішень щодо
ОСОБА_1 не встановлено.

     Таким чином, при перевірці справи не встановлено передбачених
ст.398 КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
          підстав  для  призначення  даної
справи  до  розгляду  касаційним  судом  з   повідомленням   осіб,
зазначених у ст. 384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        .

     Керуючись ст.394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів

                         у х в а л и л а:

     відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1

     С у д д і :

     Кравченко К.Т. Шевченко Т.В. Жук В.Г.