Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного

Суду України у складі :

головуючого

Пивовара В.Ф.

суддів

Гошовської Т.В., Кривенди О.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 лютого 2008 року кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційними скаргами засудженого та захисника - його сестри ОСОБА_2, а також потерпілої ОСОБА_3 на судові рішення у даній справі.

Вироком Армянського міського суду Автономної Республіки Крим від 28 квітня 2007 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженця м. Армянська АРК, судимого

20 вересня 2006 року за ч.1 ст.119 КК України (2341-14) на 4 роки обмеження волі із

застосуванням ст.75 КК України (2341-14) ,

засуджено за ч.1 ст. 115 КК України (2341-14) на 14 років позбавлення волі, а на підставі ст.71 КК України (2341-14) до покарання за даним вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком від 20 вересня 2006 року і остаточно визначено покарання за сукупністю вироків 15 років позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим в умисному вбивстві.

Як визнав встановленим суд, ОСОБА_1 27 січня 2007 року, близько 21 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в квартирі АДРЕСА_1, під час сварки зі своїм братом-близнюком ОСОБА_4, за обставин, встановлених судом та детально наведених у вироку, завдав останньому удар ножем в груди і у такий спосіб позбавив його життя.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 3 липня 2007 року вирок місцевого суду змінено і пом'якшено ОСОБА_1 покарання, в тому числі й за сукупністю вироків, до 8 років позбавлення волі.

У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1, захисник ОСОБА_2, а також потерпіла ОСОБА_3 покликаються на порушення органами досудового слідства і судом кримінально-процесуального законодавства, що призвело, на їхню думку, до неправильного застосування кримінального закону. За змістом скарг, вважають, що умислу на вбивство у засудженого не було, він завдав удар ножем у груди брату через необережність, наводячи з приводу цього відповідні доводи. Порушують питання про перекваліфікацію дій ОСОБА_1 на ст.119 КК України (2341-14) .

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що у задоволенні таких слід відмовити.

Як убачається з матеріалів кримінальної справи, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 в умисному вбивстві ОСОБА_4, під час конфлікту, що виник між ними, та кваліфікацію його (засудженого) дій за ч.1 ст. 115 КК України (2341-14) відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням усіх обставин справи, що мали бути взяті до уваги при з'ясуванні дійсних обставин подій та грунтуються на зібраних у справі і детально досліджених в судовому засіданні доказах в їх сукупності та взаємозв'язку. I зокрема, вони грунтуються на показаннях самого засудженого ОСОБА_1, котрий в стадії досудового слідства і в судовому засіданні не заперечував того, що саме він під час конфлікту, який виник під час розпивання спиртних напоїв між ним та братом, завдав останньому удар ножем у груди і детально розповідав про обставини вчинення цього злочину; даних протоколу відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_1; показаннях цілого ряду вказаних у вироку свідків; даних висновків численних експертиз, в тому числі й судово-медичної про характер та локалізацію заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень та причину його смерті; матеріалах огляду місця події та виявлення речових доказів, а також протоколах проведення інших слідчих дій.

Аналіз матеріалів кримінальної справи свідчить, що під час досудового слідства і в судовому засіданні не допущено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б могли вплинути на правильність висновків суду щодо доведеності винності засудженого, як у рівній мірі й на правильність кваліфікації його дій. Органами досудового слідства і судом досліджені всі обставини справи, які могли мати значення для прийняття вірного рішення у справі. Висновки суду грунтуються на достатніх та допустимих доказах.

Суди як першої, так й апеляційної інстанції ретельно перевіряли доводи ОСОБА_1, аналогічні тим, що викладені у касаційних скаргах, про неправильну кваліфікацію його дій і обгрунтовано визнали їх безпідставними. Фактичні обставини справи свідчать, що ОСОБА_1 намагається у такий спосіб уникнути відповідальності за скоєне. Він, як свідчать матеріали справи, завдав потерпілому удар ножем не через необережність, а умисно під час конфлікту, який виник між ним та потерпілим, притиснувши того ліктем до дверей шафи, коли з боку останнього було відсутнє протизаконне насильство чи тяжка образа. А отже, мова про те, що ОСОБА_1 під час завдання потерпілому удару ножем діяв через необережність або перебував в стані сильного душевного хвилювання чи необхідної оборони і про перекваліфікацію його дій на норму закону, яка передбачає більш м'яке покарання не може йти.

Що стосується призначеного ОСОБА_1 покарання, з урахуванням внесених у цій частині до вироку місцевого суду змін судом апеляційної інстанції, то воно є справедливим, відповідає вимогам ст. 65 КК України (2341-14) . Вирішуючи питання про міру покарання ОСОБА_5, апеляційний суд врахував як ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, так і дані про його особу, те, що він вчинив злочин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, інші обставини, в тому числі й ті про які йдеться у касаційних скаргах. А отже, призначене йому покарання зі змінами апеляційного суду є справедливим, підстав для зміни ухвали апеляційного суду у цій частині, про що йдеться у касаційних скаргах, колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 395 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів,

у х в а л и л а :

у задоволенні касаційних скарг засудженого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_3 на вирок Армянського міського суду Автономної Республіки Крим від 28 квітня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 3 липня 2007 року щодо ОСОБА_1 відмовити.