У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Коновалова В.М.
суддів
Кузьменко О.Т., Скотаря А.М.
за участю прокурора
Кривов"яза Я.I.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 лютого 2008
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1
на вирок Борщівського районного суду Тернопільської області від 25
вересня 2007 року та вирок колегії суддів Судової палати у
кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області від
5 грудня 2007 року щодо неї.
Вироком Борщівського районного суду Тернопільської області
від 25 вересня 2007 року засуджено
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1, уродженку с. Перебиківці Хотинського району
Чернівецької області, мешканку смт. Скала-Подільська Борщівського
району Тернопільської області, працюючу головою правління ВАТ
"Борщівський райпостач", судимості не має,
за ч. 1 ст. 368 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із застосуванням ст.
69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 1 рік 6 місяців позбавлення волі з
позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням
організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій
на строк 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 звільнено
від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1
рік.
Відповідно до ст. 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
суд зобов'язав
ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без
дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти цей
орган про зміну місця проживання та роботи.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС
України в Тернопільській області 306 грн. - судові витрати,
пов'язані з проведенням судових експертиз.
ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона, використовуючи своє
службове становище голови правління ВАТ "Борщівський райпостач",
23 лютого 2007 року приблизно об 11 годині у своєму службовому
кабінеті, розташованому в приміщенні товариства по вул.
Залізнична, 1 у смт. Скала-Подільська Борщівського району
Тернопільської області, отримала від ОСОБА_2 хабар у розмірі 500
доларів США, що в перерахунку до курсу валют, встановленого НБУ,
становить 2525 грн., за користування приміщенням складу на
території ВАТ "Борщівський райпостач" площею 139, 2 кв. м без
укладання договору оренди.
Вироком колегії суддів Судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Тернопільської області від 5 грудня 2007 року
вирок районного суду у частині призначення засудженій покарання
скасовано.
ОСОБА_1 визнано винною за ч. 1 ст. 368 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та призначено покарання 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
її звільнено від
відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком
1 рік.
Відповідно до ст. 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
суд зобов'язав
ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без
дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці
органи про зміну місця проживання, роботи або навчання, та
періодично з'являтись для реєстрації в органи
кримінально-виконавчої системи.
В решті вирок районного суду залишено без змін.
За змістом касаційної скарги засуджена ОСОБА_1 вважає, що
судові рішення по справі є незаконними, оскільки висновки судів
першої та апеляційної інстанцій щодо її винуватості в одержанні
хабара не відповідають фактичним обставинам справи, грунтуються на
неналежно оцінених доказах, у тому числі і зібраних із порушенням
закону, та на припущеннях. Не заперечуючи факту отримання від
ОСОБА_2 500 доларів США, стверджує, що вони були передані їй як
аванс за користування приміщенням складу згідно укладеного
договору оренди, які вона мала намір використати для виплати
заробітної плати працівникам ВАТ "Борщівський райпостач". З
урахуванням зазначених обставин просить вироки скасувати, а справу
щодо неї закрити за відсутністю в її діях складу злочину.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який вважав, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, вирок
апеляційного суду в частині призначеного засудженій покарання
зміні з застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
у зв'язку з
непризначенням ОСОБА_1 додаткового покарання, передбаченого
санкцією ч. 1 ст. 368 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, перевіривши
матеріали справи, доводи касаційної скарги та заперечення
прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної
інстанції, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не
підлягає.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні
інкримінованого злочину відповідає фактичним обставинам справи і
підтверджується наявними доказами, які судом усебічно й повно
досліджені та правильно оцінені.
Так, згідно з протоколом № 1 зборів акціонерів ВАТ
"Борщівський райпостач" від 12 травня 2006 року ОСОБА_3 обрана
головою правління товариства.
Відповідно до статуту ВАТ "Борщівський райпостач" та
контракту, укладеного з головою правління товариства, останній має
право розпоряджатись майном акціонерного товариства згідно з
чинним законодавством та статутом, укладати господарські та інші
договори в межах своєї компетенції.
Засуджена визнала і не оспорює в касаційній скарзі, що 23
лютого 2007 року у своєму службовому кабінеті отримала від
ОСОБА_2, який разом із ОСОБА_4 напередодні домовлялись про оренду
складського приміщення ВАТ "Борщівський райпостач", головою
правління якого вона була, 500 доларів США, які в той же день були
вилучені працівниками міліції із сейфа.
Її твердження про те, що вказані кошти вона отримала як аванс
за користування приміщенням складу згідно укладеного з ОСОБА_2
договору оренди, спростовується дослідженими судом доказами.
Так, із показань свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_4 вбачається, що,
маючи намір створити автомайстерні, вони 20 лютого 2007 року з
метою пошуку приміщення звернулись до голови правління ВАТ
"Борщівський райпостач" ОСОБА_1, яка показала їм два приміщення
площею відповідно 283, 2 кв.м та 139, 2 кв.м. Оскільки орендна
плата за користування цими приміщеннями була для них високою,
ОСОБА_1 запропонувала укласти договір оренди складу більшої площі,
а меншим приміщенням користуватись протягом року без укладення
договору, за що заплатити їй 500 доларів США. Погодивши такі
умови, вони домовились укласти договір 23 лютого 2007 року.
Зрозумівши, що ОСОБА_1 пропонує дати їй хабар, вони звернулись із
заявою в органи міліції. У призначений день вони в робочому
кабінеті ОСОБА_1 за можливість користування приміщенням ВАТ площею
139, 2 кв.м без укладення договору оренди передали останній 500
доларів США, які до цього були оглянуті та помічені працівниками
міліції, а також ОСОБА_2 підписав договір оренди приміщення площею
283, 2 кв.м.
Зазначене підтверджується також протоколом-заявою ОСОБА_2 від
23 лютого 2007 року про те, що ОСОБА_1 вимагає у нього 500 доларів
США за користування складським приміщенням без укладення договору
оренди, даними протоколів від 23 лютого 2007 року огляду та
вручення ОСОБА_2 грошових коштів у зазначеній сумі, оброблених
спеціальними хімічними речовинами, огляду місця події, згідно з
яким у сейфі службового кабінету голови правління ВАТ "Борщівський
райпостач" ОСОБА_1 по вул. Залізнична, 1 смт. Скала-Подільська
Борщівського району виявлено та вилучено договір від 1 березня
2007 року оренди нежитлового приміщення розміром 283, 2 кв.м між
ВАТ "Борщівський райпостач" в особі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, грошові
кошти в сумі 500 доларів США купюрами по 100 доларів із тими ж
номерами, що вручені напередодні ОСОБА_2, із слідами нашарування у
вигляді люмінесцентного світіння напису "хабар", світіння такого ж
кольору виявлено і на руках ОСОБА_1
Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 - співробітники міліції, які
проводили оперативні заходи по перевірці заяви ОСОБА_2 та
документуванню факту отримання хабара, пояснили у судовому
засіданні, що на їх вимогу видати кошти, передані їй у якості
хабара, ОСОБА_1 спочатку заперечувала зазначений факт, однак після
освітлювання її рук лампою з ультрафіолетовим випромінюванням, при
якому на них виявлено сліди люмінесцентного світіння, ОСОБА_1
вказала, що гроші знаходяться у сейфі, де вони і були виявлені.
При цьому ОСОБА_1 визнала, що гроші отримала від ОСОБА_2 за
користуванням приміщенням без укладання договору оренди.
Аналогічні показання дав і свідок ОСОБА_7, який брав участь в
огляді місця події в якості понятого.
Таким чином, із наведених доказів убачається, що грошові
кошти в сумі 500 доларів США ОСОБА_1 отримала як винагороду за
надання ОСОБА_2 у користування приміщення ВАТ "Борщівський
райпостач" без укладання договору оренди.
Доводи касаційної скарги засудженої про те, що кошти від
ОСОБА_2 вона отримала як аванс за користування приміщенням складу,
а дії останнього та органів міліції слід розцінювати як провокацію
хабара є безпідставними і спростовуються крім наведених доказів й
іншими матеріалами справи.
Зокрема, ОСОБА_1 у власноручно написаній явці з повинною
визнавала факт отримання від ОСОБА_2 коштів саме за користування
одним із двох запропонованих йому приміщень товариства без
укладання договору оренди, а не як аванс за користування
приміщенням складу, на яке було укладено договір оренди.
Про те, що передані ОСОБА_2 кошти не були авансовим платежем
по договору оренди, свідчить і наступне.
Згідно умов договору оренди від 1 березня 2007 року ним не
передбачались авансові платежі, і оплата за користування
приміщенням площею 283, 2 кв.м мала відбуватись в національній, а
не в іноземній валюті.
Отримавши від ОСОБА_2 зазначені кошти, засуджена ніяких
документів йому про внесений платіж не надала і кошти не
оприбуткувала.
Як убачається з показань ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, після
того, як ОСОБА_2 передав засудженій обумовлену суму грошей,
остання повела їх до складських приміщень за ключами. Свідок
ОСОБА_8 під час досудового слідства пояснювала, що ОСОБА_1,
знаходячись у приміщенні магазину товариства, розпорядилась
передати ОСОБА_2 ключі саме від меншого складу, тобто іншого
приміщення, ніж передбачено договором оренди.
Суд обгрунтовано оцінив критично показання в судовому
засіданні свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, підлеглих засудженої, про
те, що після того, як із магазину вийшов ОСОБА_2, ОСОБА_1
повідомила їм про укладення договору оренди складського приміщення
та отримання авансу, який мала намір витратити на заробітну плату
працівникам ВАТ, оскільки вони суперечать вищенаведеним доказам і
спростовуються свідченнями ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з яких
вбачається, що засуджена не мала можливості поговорити зі своїми
співробітниками наодинці, оскільки вийшла з магазину одночасно з
ОСОБА_2
Надуманим є твердження засудженої у касаційній скарзі про
застосування органом дізнання незаконних методів при відібранні у
неї явки з повинною, внаслідок чого вона змушена була обмовити
себе і, зокрема, визнати, що кошти від ОСОБА_2 отримала як
винагороду за надання в оренду другого приміщення без укладання
договору.
Такі доводи ОСОБА_1 перевірялись під час досудового слідства
і не знайшли підтвердження, у зв'язку з чим постановою слідчого
від 4 липня 2007 року в порушенні кримінальної справи за фактом
перевищення службових повноважень працівниками УМВС України в
Тернопільській області відмовлено.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що до написання ОСОБА_1
явки з повинною спонукала сукупність зібраних доказів, в тому
числі з фіксуванням факту отримання нею хабара, при якому
будь-яких порушень вимог закону не допущено, оскільки застосування
органом дізнання технічних засобів у службовому кабінеті ОСОБА_1
(відеозйомки та аудіозапису) не пов'язано з негласним проникненням
до її житла чи іншого володіння, зняттям інформації з каналів
зв'язку, листуванням, телефонними розмовами, телеграфною та іншою
кореспонденцією, для проведення яких необхідно дозвіл суду.
Оцінивши належним чином докази, суд обгрунтовано визнав, що
ОСОБА_1, будучи службовою особою, отримала винагороду від ОСОБА_2
саме за надання йому можливості користуватись приміщенням, яке
належить ВАТ "Борщівський райпостач", без укладання договору
оренди, тобто за виконання нею з використанням своїх службових
повноважень голови правління ВАТ дій у його інтересах і правильно
кваліфікував їх за ч. 1 ст. 368 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Призначене засудженій вироком апеляційної інстанції покарання
із застосуванням ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
відповідає ступені
тяжкості вчиненого злочину та її особі.
Колегія суддів не вбачає підстав для застосування ст. 69 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, як про це просив прокурор в судовому
засіданні при перевірці справи касаційною інстанцією, оскільки
наведені ним мотиви не випливають з вимог закону.
Разом із тим, застосовуючи до засудженої ст. 76 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, апеляційний суд порушив кримінально-процесуальний
закон.
Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 378 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
скасування вироку суду першої інстанції у зв'язку з необхідністю
застосування більш суворого покарання допускається лише за умови,
що в апеляції прокурора, потерпілого чи його представника
ставилось питання про скасування вироку саме з цих підстав.
Як убачається з матеріалів справи, в апеляції прокурор ставив
питання про скасування вироку районного суду та постановлення
вироку апеляційним судом у зв'язку з відсутністю підстав для
застосування ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
при призначенні
засудженій основного покарання за ч. 1 ст. 368 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
та звільнення її з випробуванням від відбування
додаткового покарання. При цьому правильність застосування ст. 75
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до основного покарання прокурором не
оспорювалась, як і не ставилось питання про необхідність
покладення на засуджену більшого кола обов'язків, передбачених ст.
76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Апеляційний суд, скасовуючи вирок суду першої інстанції у
частині призначення ОСОБА_1 із застосуванням ст. 69 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
основного покарання, постановлюючи свій вирок та
звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на
підставі ст. 75 цього Кодексу, всупереч зазначеним вимогам закону
додатково до обов'язків, покладених на засуджену районним судом,
зобов'язав останню повідомляти органи кримінально-виконавчої
системи про зміну місця навчання та періодично з'являтись для
реєстрації у ці органи. Тому зазначені обов'язки підлягають
виключенню з вироку відповідно до ст. 395 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 395, 396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Вирок колегії суддів Судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Тернопільської області від 5 грудня 2007 року
щодо ОСОБА_1 в порядку ст. 395 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
змінити,
виключити покладені на неї обов'язки повідомляти органи
кримінально-виконавчої системи про зміну місця навчання та
періодично з'являтись для реєстрації в органи
кримінально-виконавчої системи.
В решті цей вирок та вирок Борщівського районного суду
Тернопільської області від 25 вересня 2007 року щодо ОСОБА_1
залишити без змін.
СУДДI:
КОНОВАЛОВ В.М. КУЗЬМЕНКО О.Т. СКОТАРЬ А.М.