Колегія суддів судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах у складі:

Головуючого

Верещак В.М.,

суддів

Мороза М.А., Канигіної Г.В.,

за участю прокурора

Сорокіної О.А.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 28 лютого 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Миколаївської області на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2006 року,

в с т а н о в и л а:

зазначеним вироком засуджені:

ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, раніше несудимий,

- за ст.296 ч.4 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України (2341-14) звільнений від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки.

ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_2, раніше несудимий,

- за ст.296 ч.4 КК України (2341-14) на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст.75, 104 КК України (2341-14) звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Цим же вироком засуджений ОСОБА_3, вирок щодо якого не оскаржується.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винними у тому, що 03 січня 2006 р. близько 20години 30 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, разом із ОСОБА_3 зайшли в комп'ютерний зал "Флеп", розташований по пр. Леніна, 193 у м. Миколаєві, де з хуліганських спонукань, виражаючи явну неповагу до суспільства, сталі чіплятися до підлітків, що знаходились з клубі, намагаючись спровокувати бійку, при цьому нецензурно лаялися і поводилися зухвало, що тривало близько 15 хвилин. У ході цього ОСОБА_1 присів поруч з потерпілим ОСОБА_4 і у нецензурній формі безпричинно став висловлювати намір побити його, на що ОСОБА_4 не реагував, щоб не допустити конфлікту. У цей час ОСОБА_3 з хуліганських спонукань наніс ОСОБА_4 удар рукою у спину. Після чого ОСОБА_4, попереджуючи ці хуліганські дії, піднявся зі свого місця і відштовхнув ОСОБА_3 і той упав на підлогу. У цей час ОСОБА_1 підскочив до ОСОБА_4, намагаючись вдарити його, однак ОСОБА_4 зміг схопити ОСОБА_1 за руки і утримував його, поки охоронець не вигнав хуліганів з клубу. Виходячи із клубу, останні взяли зі сміттєвого ящика порожні скляні пляшки, щоб використати їх для побиття ОСОБА_4 і стали чекати потерпілого біля клубу. Через кілька хвилин, ОСОБА_4 вийшов із клубу зі своїми трьома молодшими братами. Коли ОСОБА_4 проходив повз ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_2, вони в грубій формі запропонували йому пройти у двір з'ясувати стосунки. ОСОБА_4 сказав своїм молодшим братам бігти додому, а сам пішов останнім, не реагуючи на зухвалі пропозиції зазначених осіб. Потім ОСОБА_1 і ОСОБА_3 розбили скляні пляшки, пристосувавши їх для нанесення тілесних ушкоджень, а ОСОБА_2 з тією ж метою приготував перочиний ніж. Після чого зазначені особи, продовжуючи свої хуліганські дії, що супроводжувалися особливою зухвалістю, наздогнали ОСОБА_4, на розі пр. Леніна і вул. Комсомольської, де з застосуванням скляних уламків і перочиного ножа нанесли потерпілому не менш 7 ударів в обличчя та побили його. У результаті нанесення ударів, ОСОБА_4 були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров'я.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

У касаційному поданні заступник прокурора Миколаївської області просить судове рішення щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати у зв'язку з м'якістю призначеного засудженим покарання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який вони засуджені, відповідає фактичним обставинам справи, обгрунтований сукупністю розглянутих в судовому засіданні і наведених у вироку доказів і у поданні не оспорюється.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України (2341-14) особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Ці вимоги закону судом не дотримані, про що обгрунтовано йдеться у касаційному поданні.

Посилання у вироку, що призначаючи покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ними злочину є формальним і фактично не враховує характер вчиненого засудженими злочину, віднесеного до категорії тяжких.

З урахуванням наведеного звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є незаконним і необгрунтованим.

Отже, вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2006 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягає скасуванню через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених.

Якщо при новому судовому розгляді справи підтвердиться винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в тому ж об'ємі обвинувачення, то призначене їм покарання слід вважати м'яким.

Керуючись ст. 395,396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

касаційне подання заступника прокурора Миколаївської області задовольнити.

Вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 18 грудня 2006 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.